| Опис: |
Опубліковано в:
The Slavic and East European Journal, Vol. 7, No. 3 (Autumn, 1963), pp. 251-257
Published by: American Association of Teachers of Slavic and East European Languages
Анотація
Стаття Івана Л. Рудницького "Ukrainian Scholarship in the Soviet Union Today" (1963) розглядає стан української науки та культури в СРСР, наголошуючи на її відмінностях від російської, попри зовнішню уніфікацію. Автор стверджує, що українська культура в УРСР не є повноправною "господинею у власному домі", а ділить його з російською культурою, яка користується преференціями. Рудницький аналізує наслідки сталінського терору для української інтелігенції, що призвів до "втраченого покоління" в наукових колах. Водночас він вказує на позитивні фактори, що сприяють відродженню української науки, такі як приєднання західноукраїнських земель, розширення контактів із країнами "соціалістичного табору" (особливо з Польщею), вплив української діаспори та непереборна життєздатність самого українського народу.
Огляд основних думок
Політичний вплив на науку: У країнах під комуністичним правлінням наука і культурне життя не є автономними, а значною мірою визначаються політичними обставинами. Це змушує враховувати політичні аспекти при вивченні української науки в СРСР.
Відмінності від російської культури: На відміну від Росії, де національна культура є домінуючою, українська культура в УРСР має ділити свій "дім" з російською культурою, яка користується привілейованим ставленням. Це проявляється у високому ступені двомовності та бікультурності в сучасній Україні. Російська мова та культура мають більшу вагу на вищих щаблях влади та престижу, а університети сильно русифіковані, хоча українська мова тримається в початковій та навіть середній освіті.
Фальсифікація історії та спадщини: Режим толерує лише ті елементи української спадщини, які відповідають постулату "непорушного, братерського союзу" з Росією. Значні частини української традиції, що суперечать цьому постулату, фальсифікуються, забороняються або придушуються. Український правопис неодноразово "реформувався" з метою наблизити його до російського зразка. Історія країни інтерпретується таким чином, щоб продемонструвати, що всі блага прийшли до українського народу через зв'язок з Росією, а всі нещастя – через відокремлення від неї.
Ізоляція від зовнішнього світу: Україна значно суворіше ізольована від зовнішнього світу, ніж Росія. Українські публікації неможливо замовити безпосередньо з Києва, а лише через "Всесоюзне" агентство в Москві. Українські інтелектуали мають менше можливостей для культурних контактів із Заходом порівняно з російськими.
"Втрачене покоління" інтелігенції: Сталінський терор 1930-х років та, меншою мірою, руйнування війни, майже знищили ціле покоління українських інтелектуальних лідерів. У багатьох галузях досліджень були припинені роботи, а відповідні інститути ліквідовані через відсутність кваліфікованих науковців. Це призвело до того, що нинішня українська наукова спільнота відчуває гостру нестачу "втраченого покоління".
Позитивні фактори та відродження:
Приєднання західноукраїнських земель: Включення до УРСР західноукраїнських територій, що до 1939 року належали Польщі, Румунії та Чехословаччині, зміцнило вагу України як складової держави СРСР. Населення цих провінцій мало високий рівень громадянської самосвідомості та національної войовничості, і їхній вплив глибоко позначився на мисленні інтелігенції Центральної та Східної України.
Контакти з країнами Соцблоку: Зростаюча інтеграція Соціалістичного Блоку призвела до інтенсифікації контактів України з сусідніми країнами, такими як Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія та Болгарія. Польща, зокрема, розглядається як "вікно в Європу" для багатьох українських вчених та письменників, оскільки там існує більша інтелектуальна свобода.
Вплив діаспори: Діяльність української діаспори у вільних країнах Заходу чинить стимулюючий вплив на культурне життя Радянської України, попри те, що її публікації доступні лише обмеженим колам. Досягнення діаспори використовуються інтелектуальними лідерами в Україні як аргументи для отримання поступок від партійних органів.
Життєздатність українського народу: Незважаючи на всі труднощі, незламна життєздатність українського народу дозволяє йому відновлювати культурне життя країни, використовуючи можливості, надані адміністрацією Хрущова. Це проявляється у запуску нових наукових періодичних видань, публікації творів дореволюційних українських письменників, появі великих стандартних праць з історії, культури та економіки України, відновленні наукової роботи в Академії наук УРСР та зростанні використання української мови в наукових публікаціях та вищій освіті. |
