| Опис: |
The Soviet Ukraine in Historical Perspective
IVAN L. RUDNYTSKY
Canadian Slavonic Papers / Revue Canadienne des Slavistes
Vol. 14, No. 2, UKRAINE (Summer, 1972), pp. 235-250
Стаття Івана Л. Рудницького "The Soviet Ukraine in Historical Perspective" (1972) аналізує статус Української РСР як результату компромісу між українським націоналізмом та російським централізмом. Автор стверджує, що хоча Українська РСР формально є суверенною республікою у складі СРСР, на практиці вона позбавлена більшості атрибутів самоврядного державного утворення. Проте, номінальна державність та приєднання західноукраїнських земель після Другої світової війни мали глибокі психологічні наслідки, сприяючи консолідації української нації та переорієнтації її боротьби за незалежність виключно на протистояння з Москвою. У статті також висвітлюються етапи розвитку радянської України, включаючи період українізації 1920-х років, сталінські репресії та Голодомор, а також вплив Другої світової війни на національний розвиток.
Огляд основних думок
Українська РСР як компроміс: Українська РСР розглядається як втілення де-факто компромісу між українським націоналізмом та російським централізмом. Український визвольний рух 1917–1921 років був недостатньо сильним для створення повністю незалежної держави, але Ленін був змушений визнати національне відродження України. Компроміс полягав у збереженні Росією політичного контролю над Україною, тоді як Україна отримала статус нації та символічне визнання державності у формі Української РСР.
Діалектичний характер радянського федералізму: Радянський федералізм є "діалектичним": він забезпечує російське домінування над неросійськими прикордонними територіями, але водночас існування союзних республік зберігає та навіть консолідує національну ідентичність відповідних народів. Хоча Українська РСР номінально суверенна (має членство в ООН та право на вихід з Союзу), на практиці вона позбавлена більшості атрибутів самоврядування, таких як контроль над залізницями, власна валюта чи незалежні дипломатичні відносини.
Сприйняття державності українцями: Незважаючи на те, що зовнішній спостерігач може вважати державність УРСР фікцією, український народ, за наявними даними, високо цінує номінальний суверенітет своєї республіки як символ своїх невід'ємних прав.
Етапи розвитку Радянської України:
1920-ті роки (українізація): Цей період був найсприятливішим в історії УРСР, відзначився значною культурною автономією, вражаючими досягненнями в освіті, науці та мистецтві, а також швидким зменшенням русифікованості міст.
1930-ті роки (сталінський терор): Правління Сталіна призвело до колосальних втрат людських життів внаслідок насильницької колективізації та Голодомору 1933 року (за неофіційними оцінками, 5-7 мільйонів смертей). Була знищена українська інтелектуальна та комуністична еліта, процес націотворення зупинився або навіть був повернутий назад, повернулося двомовність та русифікація міст.
Вплив Другої світової війни: Результати війни були вкрай невтішними для українських національних інтересів. Хоча небезпека нацистського поневолення була уникнена, Україна отримала лише відновлення тиранічного радянського правління.
Анексія Західної України: Найбільшою зміною після війни стало приєднання до Української РСР Західної України (земель, що належали Польщі, Румунії та Чехословаччині). Це додало до населення УРСР близько восьми мільйонів етнічних українців. Вперше з часів Середньовіччя всі українські землі опинилися об'єднаними в одній політичній одиниці.
Консолідація та переорієнтація національного руху: Територіальна консолідація, хоч і була болісним процесом, стала величезним кроком у процесі націотворення. Вона призвела до психологічної зміни у центрально-східній Україні та дозволила українській нації зосередитися на одній головній проблемі: перегляді сучасних українсько-російських відносин, оскільки давній українсько-польський конфлікт був завершений.
Західноукраїнський фактор: Західна Україна, яка була "П'ємонтом" українського національного руху з кінця XIX століття, мала більш розвинену національну свідомість. Її приєднання та вплив на центрально-східну Україну розглядаються як важливий фактор появи національного дисидентства в УРСР у 1960-х роках. |
