| Опис: |
Наші дні. – 1943. Ч 3
Есей Юрія Липи "Сучасність і культура" починається з образного опису весняних пилових бур у Таврії та Херсонщині, де вітер підіймає у повітря ґрунт і насіння, створюючи "чорні бурі", що затьмарюють сонце. Ця природна стихія слугує метафорою для руйнівних сил, що впливають на суспільство, і нагадує про вислів німецького поета Дітріха Екарта "Sturm, brich los!". Липа протиставляє цю руйнівну силу витривалій, хоч і "сумній", неперервності "примітивного" життя.
Автор наголошує на стійкості українського народу, який, незважаючи на такі "бурі" (як природні, так і історичні), зберігає "сталу віру" у свою землю та "святе відчуття" автохтонного існування. Він розмірковує про те, що ці "бурі" є невід'ємною частиною "організації почуття", що призводить до появи нових духовних цінностей та нової, глибшої архітектури української культури, відмінної від "коробок" сучасного міського життя. Липа припускає, що сила української культури полягає в її здатності інтегрувати різноманітні впливи (понтійські, візантійські, іранські, кавказькі, балканські), зберігаючи при цьому свою унікальну "расу" та "автохтонний дух".
Анотація:
"Сучасність і культура" Юрія Липи – це філософський есей, що використовує метафору весняних бур для осмислення руйнівних сил в історії. Автор підкреслює стійкість українського народу та його автохтонний зв'язок із землею, що забезпечує безперервність культури. Липа стверджує, що "бурі" сприяють "організації почуття" та формуванню нових духовних цінностей, що ведуть до унікальної української архітектури культури. Він також наголошує на здатності української культури інтегрувати різноманітні впливи, зберігаючи свій самобутній "расовий" дух. |
