| Опис: |
Вістник, 1933, Том 4, книжка 11
"Розмова з минулим" Юрія Липи — це глибокий історіософський нарис, що критикує підходи до вивчення української історії. Текст починається з цитування польської періодики "Христіянська Мисль Народна", яка зловтішається з "апокаліптичних процесів" в Україні, таких як самогубство Миколи Хвильового, і висловлює побажання, щоб українці "роги не хутко відросли". Це слугує відправною точкою для Липи, щоб засудити антиукраїнські настрої та закликати до об'єктивного вивчення власної історії.
Основна частина есею присвячена методології історичних досліджень. Липа наголошує на необхідності використання безпосередніх першоджерел: актів, пергаментів, листувань, щоденників (як-от Марковича), зведень чужинних шпигунів (Кунакова), описів подорожей (Боплана) та козацьких літописів. Він рішуче застерігає від цілковитої довіри до праць навіть відомих українських істориків, таких як Лазаревський, Петрів, Яворницький, Грушевський, які, на його думку, часто опускали матеріал національно-державного характеру через свої радикальні, соціалістичні чи російсько-лоялістські погляди. Липа підкреслює, що лише "інтуїція, загострена почуттям української сучасности", може виявити справжні "скарби" в історичних джерелах.
Анотація:
"Розмова з минулим" Юрія Липи — це важливий історіософський есей, що критикує упередженість у вивченні української історії. Автор засуджує антиукраїнські настрої та наголошує на необхідності базувати історичні дослідження виключно на першоджерелах. Липа застерігає від сліпої довіри до деяких українських істориків, які могли ігнорувати національно-державні аспекти через власні погляди. Він підкреслює, що лише "інтуїція, загострена почуттям української сучасности", може розкрити приховані історичні скарби. Твір є закликом до глибинного, неупередженого осмислення українського минулого. |
