| Опис: |
Луцик І. Середньовічні християнські поховальні пам’ятки на території Галицько-Волинських земель: археологічні дослідження до 1939 року. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Львів, 2021. Вип. 25. С. 266–287.
Зазначено, що регіони, які у княжу добу становили основу адміністративно-територіальних меж Волинської та Галицької земель, а з 1199 р. Галицько-Волинської держави, й де виявлено християнські поховальні пам’ятки, охоплюють сучасні терени України (Волині, Прикарпаття, Поділля та Буковини), а також історичні землі вздовж українсько-польського прикордонного пасма. Починаючи з XIV ст. ці землі неодноразово потрапляли під владу інших держав, у складі яких у наступні століття зароджувався інтерес до культурної спадщини, а згодом становлювалася та розвивалася і наука, зокрема й археологічна. Визначено, що завдання, які ставили перед дослідниками, підходи, а також інтерес до вивчення поховальних пам’яток, попри подібні тенденції, однаковими не були.
Опрацювання широкого комплексу джерел і літератури з досліджуваної теми дало змогу виокремити низку поховальних пам’яток, представлених різними типами поховань, відкритих упродовж середини ХІХ ст. – 1939 р. Здійснено верифікацію джерельної бази, при цьому акцентовано лише на маловідомих фактах археологічних досліджень. У результаті студій виокремлено два періоди археологічних досліджень: перша половина/середина ХІХ ст. – 1918 р. – у складі Російської та Австрійської імперій (згодом Австро-Угорської) та 1918–1939 рр. – у складі Польщі.
Дослідження, які були проведені у складі Російської імперії схарактеризовано як архітектурно-археологічні і зазначено, що пов’язані вони головно з пошуком та вивченням середньовічних православних храмів, а відтак і князівських поховань на Волині. З’ясовано, що основні дослідження здійснювали в межах стольних літописних міст та їхніх околиць, що пов’язано з державною окупаційною політикою Російської імперії, яка передбачала наукове обґрунтування приєднання цих земель до останньої, яке серед усього іншого ґрунтувалося на спільній православній традиції. Зазначено, що результати цих студій, особливо їхня археологічна складова, опубліковані фрагментарно.
Студії у складі Австрійської імперії вирізняються інституціоналізацією науки, формуванням принципів і підходів до археологічних розкопок. Результати досліджень більшою чи меншою мірою, але регулярно, публіковано у фахових виданнях. Відзначено високу інтенсивність проведення археологічних пошуків – особливо активними вони були на Поділлі. Відтак виявлено велику кількість поховальних пам’яток, серед яких значний відсоток становлять підплитові захоронення, які легко виявляли на поверхні землі, завдяки чому, крім випадкових знахідок поховань, були проведені повномасштабні фахові розкопки, зокрема із залученням антропологів.
Констатовано, що другий період (польський) – коротший і не вирізнявся суттєвими якісними методичними змінами, як і рівнем публікацій результатів досліджень. Простежено, що останній навіть за умови тривалих стаціонарних розкопок, був украй тезовим чи узагальненим. Закцентовано, що тим не менш, цей період пов’язаний із більш активними дослідженнями поховальних пам’яток саме українських науковців. |
