|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
19.03.2023 |
|
| Твір змінено: |
14.05.2024 |
|
| Завантажити: |
Файли вилучено з бібліотеки на запит власника авторських прав. |
|
| Опис: |
Луцик І. П. Християнські некрополі ГалицькоВолинських земель ХІ–
ХІV століть. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – “Історія та археологія”. – Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Львів, 2023.
Дисертацію присвячено міждисциплінарному дослідженню християнських
поховальних пам’яток ХІ–ХІV ст. виявлених в межах ГалицькоВолинських
земель. У центрі уваги перебувають археологічно дослідженні поховальні
об’єкти, їхня топографія, типологія і супровідний інвентар, детальне вивчення
яких у поєднанні з аналізом наративних та інших джерел дає змогу відповісти на
питання щодо процесу формування християнської поховальної культури, її
ідейної і практичної складової у княжу добу.
Вперше здійснено детальне опрацювання наявної історіографії проблеми,
схарактеризовано історію дослідження поховальних пам’яток, виокремлено
основні етапи цих студій, що тривали з першої половини ХІХ ст. й були пов’язані
з суспільнополітичними змінами в межах досліджуваних теренів: 1) перша
половина ХІХ ст. – 1918 р. – у складі Російської та Австрійської імперій (згодом
АвстроУгорської); 2) 1918–1939 рр. – у складі Польщі; 3) 1939–1991 рр. –
радянський; 4) 1991 р. – дотепер – український. Дослідження на території Польщі
окреслено періодом 1939 р. – дотепер. Звернено увагу на те, що кожному з
зазначених періодів, залежно від регіону, відповідали різні пріоритетні напрямки
досліджень (зумовлені зокрема й політичними мотивами), методика та
інтенсивність студій. Відзначено, що перехід від процесу накопичення джерельної
бази до її узагальнення активно розпочався лише з кінця 80х років ХХ ст. При
цьому у сферу зацікавлень науковців входив широкий комплекс різночасових
поховальних пам’яток ІХ–ХІІІ ст., вивчення яких було зосереджено переважно на
зовнішніх виявах похоронного ритуалу (різновид поховальної споруди,
особливість тілопокладення чи присутність решток кремації, наявність предметів,
що супроводжували тлінки).
Джерельну базу роботи складають численні археологічні, писемні та
зображувальні матеріали. В результаті студій виокремлено 274 поховальні
пам’ятки, на яких виявлено понад 3 554 поховання, що склали основу дисертації.
Варто відзначити, що окрім загальноісторичних та археологічних методів
дослідження застосовано методи 3D фіксації та графічної реконструкції, залучено
нові дані антропологічних та дендрологічних досліджень.
На основі широкого корпусу археологічних джерел, складено детальний
каталог поховальних пам’яток. Загал представлених у ньому об’єктів дав змогу
уточнити, верифікувати, систематизувати та типологізувати інформацію щодо
усесторонньої характеристики як некрополів в цілому, так і кожного окремого
поховання. Здійснено картографування та встановлено особливості топографії й
планіграфії поховальних пам’яток. Найбільше некрополів виявлено в межах
Подільської височини, а саме в басейні Середнього Дністра, у межиріччі Стрипи і
Збруча, а також Дністра та Прута. Простежено закономірності розпланування
ранньохристиянських кладовищ за межами поселень. Виділено т. зв. “острівні”
некрополі, що виникли в умовах дефіциту площі суходолу на теренах
Волинського Полісся.
В ході опрацювання пам’яток виокремлено поховання здійснені: при храмах
(як назовні, так і всередині); на відкритій території без культової споруди; масові
й окремі поховання жертв насильницьких дій; скельнопечерні монастирські
комплекси. Теперішній стан археологічних досліджень вказує на те, що лише
19,7 % могильників було розплановано поблизу храмів. Виокремлено кладовища,
що функціювали в межах укріплених поселень у до і після монгольський період, а
також ті, що виникли лише у другій половині ХІІІ ст. що в деяких випадках
пов’язано із втратою твердинями їхньої основної функції внаслідок інвазії, а
відтак перетворенням на своєрідні “міста мертвих”.
Розглянуто таку категорію меморіальної пластики, як заміщувальні хрести,
тобто ті, які встановлювали на місцях занедбаних кладовищ та знищених
сакральних споруд, територію яких, згідно з канонічним правом, необхідно було
огородити та зберігати недоторканими. Така традиція ознакування сакруму дає
підстави використовувати згадані меморіальні об’єкти, як джерело до локалізації
досі невідомих некрополів.
Значну увагу зосереджено на розгляді типів поховальних пам’яток,
визначенні конструкції ритуальних споруд, їхнього місця в сакральному просторі
й особливостях тілопокладення. Виокремлено такі типи поховань: 1) ґрунтові;
2) підплитові; 3) в саркофагах; 4) у костницях; 5) в цегляних гробницях; 6) у
локулах в скельнопечерних комплексах. Схарактеризовано визначальні риси
кожного зі згаданих типів поховань, простежено подібні та відмінні риси,
визначено локальні варіанти.
Виокремлено найчисельніші дві групи об’єктів – ґрунтові та підплитові
(зосереджені переважно в межиріччі Дністра, Стрипи, Збруча, а також Дністра й
Прута) поховання. Визначальна відмінність між якими – наявність кам’яної плити
над останніми. В результаті їх вивчення проаналізовано: особливості
розпланування та облаштування могильних ям в межах одноярусних та
багатоярусних кладовищ; конструкції дерев’яних трун, зокрема виокремлено
кілька їх основних типів, здійснено графічні реконструкції; відзначено наявність
попільновугільної підсипки в похованнях локальної групи пам’яток, що
компактно розташована в межах Буковини; схарактеризовано положення тіла,
уклад рук та орієнтацію покійників, яким в цілому відповідає “формула” – у
випростаному положенні на спині, головою на захід (із відхиленнями), з руками
переважно встановленими на животі, випростаними вздовж тіла, на тазі чи
грудях; окрім традиційних одинарних, зафіксовано випадки парних поховань
(дитина–доросла особа, дитина–дитина, доросла особа–доросла особа); відзначено
та схарактеризовано традицію використання в похованнях кам’яних “подушок”,
зроблено акцент на ідейній складові цього вияву; зауважено, що територію
кладовищ від решти поселенської структури відділяли ровами чи частоколом, тим
самим розмежовуючи її на світ мертвих та живих.
У межах ґрунтових виокремлено т. зв. братські могили – колективні
поховання людей зі слідами травматичних уражень, що призвели до смерті, й які
влаштовані не в анатомічному порядку.
Окрему увагу зосереджено на ґрунтових й підплитових похованнях,
виявлених в межах сакральних споруд. Проаналізовано їхню планіграфію й
стратиграфію, заповнення могильних ям. Це, всупереч раніше висловленим
думкам науковців, дало змогу виснувати, що більшість із зазначених поховань
належать до або після періоду функціювання храмів. В наслідок того, що деякі з
сакральних споруд влаштовували на місці вже існуючих некрополів, які під час
будівництва руйнували, з’являється практика влаштування костниць оформлених
в додаткову поховальну конструкцію у вигляді невеликих кам’яних скринь.
Чималу увагу зосереджено на похованнях місцевої еліти, здійснених в
кам’яних саркофагах та цегляних гробницях. Місце для яких часто визначали ще
на стадії будівництва сакральної споруди: нішіаркосолії у стінах, прикрашені
фресковим розписом, і цегляні гробниці під долівкою. Водночас такі ж типи
поховань зафіксовано на прицерковних кладовищах. У роботі розглянуто
особливості розпланування таких поховань в межах сакрального простору,
визначено конструктивні риси поховальних споруд, здійснено їхню типологію,
зокрема виокремлено один новий тип кам’яних саркофагів, з’ясовано спосіб їх
встановлення. Прикметно, що нішіаркосолії та цегляні гробниці відзначено лише
території Волинських земель. Схарактеризовано тілопокладення, здійснені в
кам’яних саркофагах, зроблено акцент на найцікавіших із них, зокрема й
результатах антропологічних аналізів. Встановлено, що кількість відкритих у
саркофагах поховань коливається в межах від одного до пʼяти. Вони розташовані
пошарово або ж давніші останки згортали під одну зі стінок.
Окремо розглянуто поховання, виявлені в скельнопечерних комплексах.
Принаймні у двох випадках відзначено наявність супровідного інвентарю, що
свідчить про світських характер поховань. Втім досі немає можливості
встановити чи виконували ці печери функцію сакральної споруди, чи стали
випадковим місцем поховання в результаті конфліктів або катаклізмів. Без
сумніву, цілеспрямовані чернечі поховання відзначено у Бакотському монастирі.
Там вони представлені захороненнями в долівці, аркосоліях і локулах.
В цілому досліджені поховання, не залежно від їх типів, поділяються на дві
категорії – безінвентарні та зі супровідними предметами. Останніх загалом
виявлено лише у 12,49 % поховань. Детальне опрацювання поховального
інвентарю дало змогу виокремити такі категорії речей: 1) елементи вбрання та
прикраси; 2) предмети особистого благочестя; 3) ритуальний інвентар;
4) предмети побуту; 5) елементи озброєння.
З’ясовано, що найчисельнішими із зазначених є елементи вбрання і прикраси,
найчастіше зпоміж них трапляються оздоби голови та рук. Перші, через
відсутність уніфікованої у наукових публікаціях термінології на позначення їхніх
різновидів, детальних описів, ілюстративного матеріалу чи самих артефактів у
фондових колекціях, а також невідповідності назви–опису–рисунку, більш
детально схарактеризовані у запропонованому дисертаційному дослідженні.
Здійснено їхню верифікацію, визначено типи та встановлено характерний набір
оздоб в головному уборі. При тім акцентовано увагу на мало досліджених
різновидах прикрасах, як чільця.
Суттєво доповнили сферу знань про традиції похоронного строю у княжу
добу знахідки решток текстилю, виявленого на різних ділянках тіла покійного.
Відзначено технологію виготовлення деяких із них, схарактеризовано основні
типи орнаментів та відзначено аналогії. Частина з цих матеріалів, досі не введена
в науковий обіг, є важливим джерелом для реконструкцій середньовічного
костюму.
Рідкісними є знахідки особистого благочестя, що ймовірно пов’язано із
забороною класти елементи християнського культу в поховання. До нечисленних
належать і знахідки ритуального призначення (посуду, монет та єлейниць), а
також предмети побуту чи зброя.
Здійснено кореляційну характеристику топографії й планіграфії досліджених
некрополів, типів поховань, конструктивних особливостей поховальних споруд,
аналіз супровідного інвентарю, що дало змогу виснувати, що перші християнські
захоронення на теренах ГалицькоВолинських земель з’являються не раніше ХІ ст.
На основі широкого кола писемних (хронік, пам’яток канонічного права) та
зображувальних джерел, християнської літератури, праць з історії Церкви,
розглянуто есхатологічні основи, ідейний зміст й традиції християнського
поховального обряду притаманного тогочасному суспільству. Відзначено їх
безпосередній зв’язок з поховальними традиціями ранньохристиянської доби
Візантії та Риму. Окрему увагу зосереджено на відмінностях у похоронному
обряді представників різних груп населення: священничих осіб, монахів й мирян,
реконструйовано похоронний цикл, який включає передсмертні та посмертні
приготування, безпосередньо похорон та поминки.
Ключові слова: ГалицькоВолинські землі, Русь, християнство, поховання,
фунеральна культура, есхатологія, ґрунтові й підплитові поховання, саркофаги,
гробниці, костниці, сакральна архітектура, храми. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ 2
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 15
ВСТУП 19
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ІСТОРІОГРАФІЯ,
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ 25
1.1. Історія досліджень та історіографія 25
1.2. Джерельна база 59
1.3. Методологія дослідження 62
РОЗДІЛ 2. ПОХОВАЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ: ТОПОГРАФІЯ МОГИЛЬНИКІВ І
ТИПИ ПОХОВАНЬ 67
2.1. Топографія поховальних пам’яток: локалізація, розпланування та місця
їхнього ознакування 67
2.2. Типи поховальних пам’яток: конструкція ритуальних споруд, їхнє місце
в сакральному просторі й особливості тілопокладення 83
2.2.1. Ґрунтові поховання 84
2.2.2. Підплитові поховання 102
2.2.3. Ґрунтові поховання у сакральних спорудах 110
2.2.4. Поховання в саркофагах 118
2.2.5. Поховання у цегляних гробницях 143
2.2.6. Поховання у кам’яних костницях 146
2.2.7. Скельнопечерні поховальні комплекси 153
РОЗДІЛ 3. ПОХОВАЛЬНИЙ ІНВЕНТАР 157
3.1. Елементи вбрання та прикраси 157
3.2. Особисті предмети християнського благочестя 178
3.3. Ритуальний інвентар 180
3.4. Предмети побуту й елементи озброєння 181
РОЗДІЛ 4. ЕСХАТОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА ТРАДИЦІЇ ХРИСТИ
ЯНСЬКОГО ПОХОВАЛЬНОГО ОБРЯДУ В ГАЛИЦЬКОВОЛИНСЬКИХ
ЗЕМЛЯХ 183
18
4.1. Поступ християнства в ГалицькоВолинських землях: зовнішні вияви,
витоки та християнізація найдавніших поховань 183
4.2. Християнські некрополі: зміст символіки поховального обряду і
традиції 194
4.2.1. Передсмертні приготування 195
4.2.2. Посмертні приготування. Похоронна обрядодія 208
ВИСНОВКИ 220
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 229
ДОДАТКИ 300
Додаток А. Архівні документи: листи й фото учасників Волинської
експедиції кінця хіх століття 300
Додаток Б. Каталог археологічних поховальних пам’яток 311
Додаток В. Мапи археологічних пам’яток 524
Додаток Г. Плани, креслення і фото могильників, поховальних конструкцій
та інвентарю 528
Додаток Ґ. Графічні реконструкці домовин 718
Додаток Д. Антропологічні реконструкції 724
Додаток Е. Мініатюри літописів 729
Додаток Є. Берестяні грамоти: фото і прописи 741
Додаток Ж. Таблиці 743
Додаток З. Список опублікованих праць за темою дисертації 773
Додаток І. Відомості про апробацію результатів дисертації 776
|
|
|
