| Опис: |
Луцик І. Археологічні дослідження середньовічних християнських поховальних пам’яток на території Галицько-Волинських земель після 1939 року. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Львів, 2022. Вип. 26. С. 302–341.
Запропоновано продовження опублікованої в попередньому випуску статті, присвяченої археологічним студіям середньовічних християнських поховальних пам’яток на території Галицько-Волинських земель, проведених до 1939 р. У зв’язку з тим, що вказані терени в різний час перебували під владою різних держав, у складі яких і відбувалися археологічні вивчення поховальних пам’яток, накопичення матеріалів та їхня публікація тощо, було виокремлено кілька періодів дослідження. Зазначено, що вкотре зміни на політичній карті світу відбулися з початком Другої світової війни й пов’язані з формуванням нового польсько-радянського кордону 1939 р., а згодом 1945 р., внаслідок чого колишні Галицько-Волинські землі ввійшли до складу Польщі та УРСР. Востаннє обмін територіями спостережено 1951 р. Саме ці межі польсько-українського кордону затверджено з проголошенням незалежності України в 1991 р., і вони залишаються незмінними дотепер.
У зв’язку з цим окремо схарактеризовано дослідження, проведені на території України та Польщі. При цьому в межах першої виділено два періоди: 1939–1991 рр. (радянський) та 1991 р. – дотепер (український). Дослідження на території Польщі окреслено періодом 1939 р. – дотепер.
Встановлено, що дослідження, що відбувалися у складі УРСР (третій період), продовжили традицію вивчення середньовічної храмової архітектури, а відтак і розташованих у комплексі поховань, а втім, значну кількість некрополів виявляли випадково. Спостережено, що інформація про них доволі узагальнена, і це пов’язано як із завданнями, які ставили перед собою науковці, так і зі станом тогочасної методики дослідження. Суттєвий прогрес у розвитку останньої зауважено лише з 1970-х років, однак, попри окремі випадки залучення антропологів до процесу вивчення поховальних пам’яток, ця практика була радше винятком, аніж правилом. Проте за цей час накопичено значну джерельну базу, яка в поєднанні з матеріалами попередніх студій дала змогу здійснити перші узагальнювальні дослідження, присвячені похованням ІХ–ХІІІ ст. Констатовано, що частину матеріалів вивезено з України.
Зазначено, що з проголошення незалежності України розпочався новий період (четвертий) у вивченні досліджуваної проблематики, зрештою, як і наукової традиції загалом. Право на проведення археологічних досліджень здобули лише українські науковці, а матеріали розкопок перестали вивозити в союзні республіки. У цей період відзначено подальше прогресування методики розкопок і фіксації виявленого матеріалу. Спостережено, що до досліджень все частіше залучають антропологів; відбувається переосмислення підходів до вивчення поховальних пам’яток загалом; з’являється все більше узагальнювальних праць, присвячених цій проблематиці, а самі пам’ятки все частіше стають об’єктом дослідження.
Встановлено, що проведенні розкопки на території Польщі, яка в післявоєнний період увійшла до переліку країн соцтабору й до 1989 р. залишалася сателітом СРСР, відзначаються поглибленим вивченням етногенезу слов’ян та пам’яток княжої доби на польсько-руському пограниччі. Саме це спричинило занепокоєння серед польських науковців щодо можливої зміни кордону на користь СРСР у майбутньому. Тоді й у наступні десятиліття відкрито низку поховальних пам’яток. Особливістю проведених досліджень визначено якісний методичний рівень і відбір антропологічного матеріалу для аналізу щонайменше з 50-х років ХХ ст. Акцентовано, що впродовж останнього десятиліття здійснюється фаховий аналіз накопиченого раніше матеріалу, його верифікація, узагальнення та публікація, а поза тим відкрито низку нових пам’яток. Зауважено, що вивчення поховальних пам’яток відбувається на засадах міждисциплінарності.
|
