Віта Лісова » Зовнішні відкриті комунікації Комітету держбезпеки УРСР у 1989–1990 рр.: тенденції та напрямки
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Зовнішні відкриті комунікації Комітету держбезпеки УРСР у 1989–1990 рр.: тенденції та напрямки
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.10.2022 |
|
| Твір змінено: |
03.10.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(398.6 КБ)
|
|
| Опис: |
"З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №2 (56) 2021
Мета статті – проаналізувати загальні тенденції та особливості розвитку сфери зовнішніх відкритих комунікацій КДБ УРСР у 1989 – на початку 1990 рр.; дослідити основні напрямки й форми реалізації радянськими спецслужбами інформаційно-пропагандистської діяльності у зазначений період.
Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності, усебічності. Для досягнення поставленої мети у розвідці використаний комплекс загальнонаукових та спеціальних історичних методів. Для виділення тенденцій та специфічних рис розвитку публічності Комітету держбезпеки УРСР застосовано методи узагальнення та порівняння. При роботі з архівними даними використано герменевтичний метод та критичний аналіз історичних джерел.
Зміцнення зв’язків з громадськістю та поліпшення інформаційно-пропагандистської роботи було одним із провідних завдань оперативно-службової діяльності радянських спецслужб у роки горбачовської гласності. Водночас відкритість і так звана загальна демократизація пролили світло на багато «незручних» для Комітету держбезпеки тем. Тому риторика секретного відомства у цей період часто мала виправдувальний та оборонний характер. Чекісти заперечували свою причетність до карально-репресивного минулого, намагалися довести законність та ефективність сучасної діяльності, декларували «близькість до народу». Публічність КДБ УРСР зводилася переважно до участі в реабілітаційних процесах, популяризації органів держбезпеки в суспільстві, інформаційних кампаній проти національно-демократичних сил, роботи з листами та зверненнями громадян.
Після виборів 1989 р. цей перелік розширився. Тепер чекісти-нардепи почали більш активно використовувати статус народних обранців для просування професійної репутації. Відтак депутатська діяльність стала важливим інструментом впливу на громадську думку.
У 1989 – на початку 1990 рр. спостерігалося помітне розширення співпраці органів держбезпеки зі ЗМІ. Комітет активно використовував медіа для пропаганди та іміджевих проєктів – з’являлися компліментарні статті та інтерв’ю зі співробітниками секретного відомства, радіо- й телепередачі, художні та історичні твори, кінофільми, за сприяння КДБ відбувалися «журналістські розслідування».
Та попри значні зусилля, публічність Комітету держбезпеки все ще мала чимало недоліків зумовлених консервативністю та внутрівідомчою закритістю, а також неготовністю окремих співробітників до відкритого діалогу з громадськістю. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
