| Опис: |
Сучасна політологічна наука має чимало напрацювань з питань політичного лідерства і політичної комунікації, які зазвичай увиразнюються через відповідне вивчення та інтерпретацію складових та форм прояву політичних дискурсу. Функціонування китайської моделі політичної меритократії доводить не лише право на її існування, а й унормовує нові критерії як для виділення мілітарного дискурсу, так і до аналізу його хронотопних ознак як скла-
дового геостратегічного дискурсу.
У статті окреслено основні особливості сучасного мілітарного дискурсу як складової геостратегічного феномена, що відрізняють її від воєнного і геополітичного дискурсу минулого століття. До них належить панівна ревізійна стратегія, наявність цензурного зумовлення, ідеологічного обґрунтування та детермінації аналітичним наративом,
використання сугестивного механізму інформаційно-психологічних операцій. Унаочнюється алгоритмізація наративної схеми, доволі однотипна комунікація китайських політичних керівників із різними цільовими аудиторіями, в тому числі й міжнародними.
Констатується на відсутність стилістично-лексичної розмаїтості та унікальності. Будучи неухильним адептом вчення Мао Цзедуна, незважаючи на утиски родини Сі Цзіньпіна за часи його правління, сучасний мілітарний дискурс в КНР доволі прогнозовано наслідує досить типову комунікативну матрицю, що використовувалася ще за часів Мао Цзедуна. Відзначено на суттєвий та вирішальний вплив світової геронтократії на мілітарний дискурс.
Висновується про його міфологічність, історичну обумовленість, неадаптивність і як наслідок невідповідність його змісту геостратегічному дискурсу, що описує і формується в рамках геостратегічного ландшафту.
Обґрунтовано доцільність виокремлення у теорії геостратегії особливого типу дискурсу – мілітарного. Поняття мілітарного дискурсу є значно ширшим, аніж мілітарна проза, оскільки включає в себе не лише тексти про активну фазу війни, а й стратегічні та аналітичні наративи, комунікаційні стратегії, мілітарну та політичну поезію та інші результати творчо-інтелектуальної та мистецької діяльності, в тому числі і в рамках проведення стратегічних інфор-
маційно-психологічних операцій. Мета наведеного – формування достатніх умов для гарантованого управління сприйняттям. Саме завдячуючи формування віртуального світу відбувалося не лише прогнозування, а й програмування як майбутніх соціально-політичних, ментальних, сцієнтальних ціннісних трансформацій, так і безпосередніх
реакцій конкретних учасників політичних відносин, політичних керівників та лідерів соціальних систем на конфлікти різної інтенсивності та природи.
У статті чітко презентується авторська думка: стратегічний аналіз мілітарного дискурсу КНР дозволяє висновувати про кореляцію війни КНР проти Тайваню із рівнем нестабільності та дестабілізації зсередини материкового Китаю та політичних еліт і істеблішменту. У поєднанні із авторськими даними щодо ментальної карти Сі Цзіньпіна,
а також наративного аналізу виступів та публікацій його найближчого оточення, публікацій інших авторів про його діяльність висновується про високу імовірність повномасштабної війни, яка слугуватиме тлом для розкриття інших нагальних суспільних проблем, перебудови світової архітектури безпеки та формування нового світового порядку в рамках трансформованого проекту великого перезавантаження.
Аргументується хибність та небезпечність використання експоненційних моделей, які тиражують історичний парадокс, за якого події минулого ми оцінюємо за мірками сьогоднішнього дня. У поєднанні із екстраполяційною моделлю таких результатів формується неправильна і деформована картина світу, яка не має відношення ані до реального світу, ані до чітких та вивірених прогнозно-індикативних моделей трансформації Китаю внаслідок тиражування та літанії в державному управлінні.
Ключові слова: геостратегія, політичне лідерство, політична анатомія мілітаризму, мілітарний тип геостратегічного дискурсу, загрозлива мілітаризація, політична система КНР, синологія, стратіарх, стратегічний наратив, стратегічна ідентичність, новий світовий порядок. |
