| Опис: |
Стаття присвячена всебічному аналізу зовнішньополітичного змісту ознак стратегічного партнерства на прикладі України та США. Констатовано на: відсутність консенсусних та науково розроблених засад визначення тих чи тих акторів як „стратегічних партнерів”; проблемних питаннях у формулюванні та пріоритезації окремих ознак в контексті парадигми стратегічного партнерства у політологічних дослідженнях.
Методологічною основою статті виступає політична лінгвістика, теорія політології, теорія геостратегію, ґерменевтичний аналіз, теорія ігор.
Вказано на існуючі види політичної взаємодії: стратегічне партнерство, партнерські відносини, прагматичні відносини, практична взаємодія. Встановлено чіткий перелік ознак, які описують стратегічне партнерство. Продемонстровано, що серед існуючих стратегічних партнерів наявні суттєві геостратегічні розбіжності як щодо спільних цінностей, так і щодо ставлення до України, бачення її ролі та шляхів формування гарантованого та стійкого тривалого миру, притягнення до відповідальності міжнародних злочинців російського режиму, що вчинили міжнародні злочини через війну проти України. Констатовано, що коаліція інтересів та коаліцій дій не зави співпадає, що відповідно до теорії ігор, зменшує функціонал виграшу.
За допомогою герменевтичного та методів політичної та правничої лінгвістки встановлено чисельні колізії в актах стратегічної правотворчості, що визначають зовнішню політику України, продемонстровано нечіткість ознак, якими послуговуються при визначенні певного міжнародного актора стратегічним партнером. На конкретних прикладах взаємодії із США, Туреччиною, КНР доведено різноаспектність процесів зовнішньополітичної взаємодії, водночас здійснено відмежування між нею та стратегічним партнерством через проведення чітких червоних ліній для партнерів на підставі визначення конкретних ознак, які визначають партнера стратегічним саме для України.
Формулювання ознак стратегічного партнерства уможливлює встановити, що відносини стратегічного характеру мають бути спрямовані на реалізацію українських національних інтересів, на базі українських національних цінностей з метою ствердження української державності та національної ідентичності, гарантування територіальної цілісності, непорушності державного кордну, державного суверенітету та незалежності, визнання та поваги до міжнародної суб’єктності України, суверенної рівності.
Запропоновано легітимізувати найістотніші ознаки стратегічного партнерство в оновленій Стратегії зовнішньополітичної діяльності України.
Ключові слова: ознаки стратегічного партнерства, стратегічне партнерство, коаліція інтересів, стратегічна політика, стратегічний курс держави, зовнішня політика, двосторонні безпекові угоди, міжнародна безпека, геостратегія Української Держави, українська цивілізаційна ідентичність, червоні лінії, суверенна рівність
|
