|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
22.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
22.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Левченко І. М. Природничі та медичні товариства на теренах України в
другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: наукові, просвітницькі та світоглядні
засади діяльності.– Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – Державний вищий навчальний
заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2018.
Проблеми розвитку й організаційного становлення вітчизняної науки,
зумовлені, головним чином, багаторічною практикою залишкового фінансування
гуманітарних і прикладних досліджень, актуалізують невідкладне проведення
структурних реформ у цій галузі. В умовах скорочення державного фінансування
діяльності наукових інституцій важливого значення набуває функціонування
самоврядних громадських організацій, здатних існувати (й, до того ж, плідно
працювати) за рахунок самоокупності.
Різногалузеві громадсько-наукові об’єднання інтелігенції завжди виступали і
продовжують виступати центрами фахової комунікації наукового співтовариства.
Чільне місце в історії організації науки займають природничі та медичні
товариства України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Вони відігравали
важливу роль у формуванні та еволюції наукових напрямів, у збереженні
наукового потенціалу.
З огляду на сказане вище, необхідність розробки теми важлива у
наукознавчій площині, адже товариства досліджуваного періоду мали досить
високоорганізовану, автономну систему функціонування, яка може стати
прикладом для сучасних моделей громадсько-наукових організацій. Вивчення
багатогранної діяльності учених та інтелектуальних колективів, виникнення і
розвиток наукових осередків привертає увагу істориків науки, наукознавців і
соціологів у зв’язку з необхідністю опрацювання не лише ґенези ідей, теорій,
історії створення окремих наукових напрямів, а й характерних тенденцій,
закономірностей колективної творчої роботи інтелектуалів, пошуку оптимальних
3
форм організації наукових досліджень і механізмів управління наукою як
відповідь на виклики часу.
Дисертанткою встановлено, що з початком ХІХ ст. процес самоорганізації
природничої та медичної науки, зумовлений рядом соціально-економічних
факторів, охопив усю Російську імперію. Учені задля ефективної роботи почали
об’єднуватися у наукові товариства, формуючи поступово специфічну
корпоративну структуру, яка не лише згуртовувала дослідників, а й допомагала
розв’язувати нагальні проблеми. Основними факторами соціально-економічного
розвитку, які сприяли виникненню природничих і медичних товариств в Україні у
другій половині ХІХ ст., були: стрімкий розвиток наукової думки у галузі
природознавства та медицини, що значно випереджав консервативну свідомість
землевласників та капіталістів; посилений розвиток капіталізму викликав
соціальний запит на дослідження природного середовища, особливо тих
складових природознавства, результати досліджень яких були потрібні для
формування перспективних напрямів суспільно-економічного розвитку;
становлення земської медицини сприяло появі спеціальної санітарної організації,
яка поєднала лікувальну та профілактичну роботу медиків; проведення
університетської реформи, яка ознаменувалася прийняттям університетського
статуту 1863 р., прогресивні положення якого надавали можливість поліпшити
освітньо-наукову роботу вишів.
Досліджено історію становлення Київського товариства дослідників природи
(з 1869 р.), Харківського товариства дослідників природи (з 1869 р.),
Новоросійського товариства природознавців (з 1870 р.). Проаналізовано склад,
структуру, основні напрями діяльності осередків на початковому етапі
функціонування. Розглянуто історію Київського фізико-математичного
товариства (з 1889 р.), яке від’єдналося від Київського товариства дослідників
природи. Тенденція відокремлення інших спеціалізованих товариств від
провідного природничого збереглася і в Харківському університеті (наприклад,
Фізико-хімічне товариство під керівництвом М. Бекетова (з 1864 р.), Харківське
математичне товариство (з 1879 р.) за сприяння В. Імшенецького, Харківське
4
товариство аматорів природи (з 1911 р.) за головування В. Талієва та ін.).
Акцентовано увагу на створенні й інших осередків – наприклад, Миколаївського
товариства аматорів природи (1908 р.) під керівництвом М. Леонтовича.
Встановлено, що зародження перших медичних товариств відбувалося на
ідеях необхідності розвитку лікарської науки, вдосконалення медичної допомоги
та забезпечення її доступності для широких верств населення. Виникнення
медичних наукових товариств мало помітний вплив на формування професійного
соціуму вчених-лікарів та зробило вагомий вклад у розвиток вітчизняної і
світової науки. Методологічними принципами медичних товариств були
демократичність, усебічність лікування та оздоровлення, використання як
найновіших наукових досягнень, так і загальноприйнятих європейських
практичних засобів медичного обслуговування населення, доступність, єднання
науки та практичної дії, побудова та розвиток медичних наукових шкіл.
З’ясовано, що подальший розвиток медицини зумовив спеціалізацію та
виділення аптекарської практики в окреме ремесло. Вчені-лікарі ініціювали
відкриття фармацевтичних товариств у великих містах, намагаючись об’єднати
фахівців-фармацевтів у професійні осередки. Значний рівень професійної
підготовки провізорів у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. пов’язаний саме
з фармацевтичними товариства Києва, Харкова й Одеси.
Дисертанткою зазначено, що наукова діяльність природничих товариств
Київського регіону була багатогранною, широкомасштабною, пронизаною
демократичними, науково-етичними цінностями. Інтелектуальні пошуки членів
природничого, фізико-хімічного та математичного товариств Харківщини
сприяли розвитку відповідних галузей науки як в Україні, так і за її межами.
Робота природничої спільноти Півдня України дозволяла акумулювати знання з
різних галузей природознавства. Організація наукових досліджень у товариствах
дослідників природи стимулювала науковий пошук, сприяла розвитку творчої
ініціативи вчених.
У дисертації аргументовано, що багато практикуючих медиків були членами
наукових медичних товариств Київщини, співпрацювали з найкращими
5
європейськими вченими і зробили відкриття та винаходи, що увійшли до
скарбниці світової медицини; плеяда відомих учених Харківщини створила
наукові медичні школи (хірургічну, офтальмологічну, терапевтичну,
епідеміологічну, паталого-анатомічну, неврологічну та ендокринологічну тощо)
по всій Російській імперії; науковці медичних товариств Одещини зробили
вагомий внесок у розвиток вітчизняної епідеміології, бактеріології, хірургії,
терапії, психіатрії, неврології, патологічної анатомії, фізіології, педіатрії тощо та
стали засновниками наукових медичних шкіл.
Виокремлено основні напрями організаційно-просвітницької, зокрема,
популяризаторської, природоохоронної, музейної, освітньої, меценатської та
видавничої діяльності громадсько-наукових товариств. Формою реалізації
популяризаторської діяльності стали публічні народні читання, метою
проведення яких було розповсюдження наукових знань, популяризація
відомостей з природознавства та медицини, сприяння початковим і середнім
навчальним закладам у викладанні природничих наук. З’ясовано, що публічні
народні читання відіграли важливу роль у становленні вищої жіночої освіти в
Україні.
Водночас зроблено висновок, що діяльність природничих і медичних
товариств спрямовувалася також на реформування існуючої системи середньої та
вищої освіти. Завдяки ініціативі членів природничих осередків середні та вищі
навчальні заклади поповнювались необхідним обладнанням та періодикою.
У процесі дослідження доведено, що медичні товариства лікарів активно
проводили організаційну діяльність для обслуговування місцевого населення, яка
полягала у відкритті закладів медичного профілю.
Дисертантка з’ясувала, що видавнича діяльність природничих і медичних
товариств України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. була важливою
складовою організаційно-просвітницької діяльності. Першими періодичними
виданнями товариств стали протоколи засідань, на шпальтах яких друкувалися
доповіді членів, рекомендації, інформація про функціонування осередків.
Науково-практичні періодичні та продовжувані видання товариств презентували
6
особливості розвитку наукової думки та демонстрували набутий практичний
досвід українських учених-природознавців і медиків.
Констатовано, що упродовж другої половини ХІХ ст. міжнародні наукові
зв’язки членів Новоросійських товариств природознавців та лікарів виконували
важливу інтегруючу функцію у контексті збереження наукової єдності Європи
всупереч активізації економічного суперництва та змагання між європейськими
державами за світове лідерство. Підраховано, що протягом досліджуваного
періоду в закордонних наукових відрядженнях побувало 55 членів київських
товариств, 39 – природничих і медичних товариств Харківщини і лише 15 –
наукових осередків Одещини.
Здобувачка з’ясувала, що кількість закордонних наукових поїздок зростала за
рахунок учасників міжнародних конференцій, конгресів, семінарів, пленумів;
завдяки міжнародній співпраці науковців зоологічні, ботанічні, геологічні музеї
та лабораторії вітчизняних університетів поповнювались рідкісними експонатами
та колекціями, які були вкрай необхідними для вивчення світової флори, фауни,
геології, географії тощо; вчені-медики, в свою чергу, намагалися збагатити
медичні установи новітнім обладнанням та лікарськими засобами.
Сформульовані у дослідженні положення можуть знайти застосування при
організації роботи сьогоднішніх громадсько-наукових об’єднань, формуванні
альтернативних джерел їхнього фінансування, розширенні напрямів діяльності,
для вдосконалення внутрішнього міжкорпоративного мікроклімату у середовищі
наукових колективів тощо.
Ключові слова: природничі та медичні товариства, осередки, наукові
дослідження, популяризація знань, закордонні відрядження, організаційно-
просвітницька діяльність, періодичні видання, міжнародне співробітництво. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП……………………………………………………………….......... 21
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………………... 29
1.1. Стан наукової розробки проблеми ………………………………….. 29
1.2. Особливості та джерельна база наукового дискурсу ……………… 50
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження.................................. 57
Висновки до першого розділу…………...……………………………...... 65
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ
ЧИННИКИ ПОЯВИ НАУКОВИХ ТОВАРИСТВ ТА ЇХ
ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ
ХІХ СТ. …………………………................................................................. 68
2.1. Форми соціального запиту на інтелектуальні об’єднання в умовах
розвитку капіталізму ………………………..……………………………
68
2.2. Науково-природничі товариства на теренах України: витоки,
етапи становлення та моральні і світоглядні імперативи ……………… 84
2.3. Медичні товариства в соціокультурному, інтелектуальному
просторі України ………………………………………………………… 100
2.4. Концепт: фармацевтичні товариства в соціальній історії другої
половини ХІХ – початку ХХ ст………………………………………… 120
Висновки до розділу 2…………………………………………………… 130
РОЗДІЛ 3. НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ
ТОВАРИСТВ В УМОВАХ БЕЗДЕРЖАВНОСТІ ТА
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЛЕГІТИМНОСТІ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ ХІХ СТ ………………..……………..………………........ 136
3.1. Наукові стратегії вчених-природознавців Київського товариства
дослідників природи та Київського фізико-математичного
товариства…………………………………………………………………. 136
3.2. Інтелектуальні пошуки членів Харківського природничого,
фізико-хімічного та математичного товариств…………………………. 157
18
3.3. Динаміка наукового життя Новоросійського та Миколаївського
товариств дослідників природи…………………………………………... 177
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 193
РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРИЗАЦІЯ НАУКОВОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ
ТА ДИНАМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОШУКІВ У
МЕДИЧНИХ ТОВАРИСТВАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ –
ПОЧАТКУ ХХ СТ….................................................................................. 197
4.1. Наукові розвідки членів Київських об’єднань лікарів……………... 197
4.2. Синергетика досягнень учених харківських товариств медичного
профілю…………………………………………………………………… 219
4.3. Прикладні розробки членів медичних товариств Півдня України.. 242
Висновки до розділу 4…………………………………………………… 263
РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКА МІСІЯ
НАУКОВИХ ТОВАРИСТВ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИХ І ПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ……………………………… 268
5.1. Генерація наукових знань та їх поширення в соціумі членами
природничих і медичних товариств……………………………………. 268
5.2. Внесок членів наукових товариств у реформування шкільної та
вузівської освіти…………………………………………………………… 284
5.3. Природоохоронний, музейний і бібліотекознавчий аспекти
діяльності природничих та медичних товариств……………………… 300
5.4. Роль медичних товариств у відкритті лікувальних закладів та
установ…………………………………………………………………… 312
5.5. Періодичні видання наукових товариств як соціокультурний
феномен другої половини ХІХ – початку ХХ ст……………………… 325
Висновки до розділу 5…………………………………………………… 335
РОЗДІЛ 6. НАУКОВІ ТОВАРИСТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ
– ПОЧАТКУ ХХ СТ. – ГЕНЕРАТОРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І
ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ: ІДЕЇ-СТРАТЕГІЇ ТА ЇХ
19
ВТІЛЕННЯ……………………………………………………………….. 341
6.1. Міжнародне наукове співробітництво природничих та медичних
товариств Київщини……………………………………………………… 341
6.2. Європейські виміри Харківських природничого та медичних
товариств………………………………………………………………… 367
6.3. Актуальні напрями співробітництва вчених медичних та
природничих товариств Півдня України із зарубіжною корпорацією
дослідників ……………………………………………………………….. 381
Висновки до розділу 6…………………………………………………… 393
ВИСНОВКИ……….……………………………………………….…… 498
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….………..……………. 410
ДОДАТКИ…………………………………………………………..…… 503
|
|
|
