|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
18.10.2023 |
|
| Твір змінено: |
18.10.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Леонтьєв І. О. Цивілізаційний вибір як фактор політичного життя сучасної України – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю «052 – Політологія». – Інститут політичних і етнонаціональних
досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України, Київ, 2022.
Здійснено системний і критичний аналіз уявлень про цивілізаційний вибір,
про значення цивілізаційного вибору для політичного життя сучасної України і
про принципи та критерії, на підставі яких доцільно здійснювати вибір з-поміж
різних цивілізаційних альтернатив.
Концептуалізовано взаємозв’язок і закономірності взаємодії між
політичною та цивілізаційною складовими функціонування суспільства: якщо
політична сфера використовує цивілізаційний фактор насамперед і в основному
для легітимації своїх претензій на владні повноваження в соціокультурному,
аксіологічному та інших форматах, то цивілізаційна складова функціонування
суспільства вдається до послуг політики для посилення своїх суспільних позицій
і протидії конкуруючим цивілізаційним проектам.
Окреслено значення повноцінної державної суб’єктності, яка створює
необхідні й достатні передумови для дотримання національних інтересів і
коректної цивілізаційної визначеності, котра гармонійно і в повному обсязі
корелює з національними інтересами.
Узагальнено критерії і принципи цивілізаційного вибору: в основі вибору
на користь певної цивілізаційної альтернативи має перебувати відповідність цієї
альтернативи як національним інтересам, так і наявній цивілізаційній
ідентичності суб’єкта цивілізаційного вибору.
Концептуалізовано положення, відповідно до якого країна, яка не
визначилася в питанні цивілізаційного вибору, в наш час прирівнюється до
країни, яка не визначилася політично, не визначилася щодо стратегем
3
політичного розвитку. Така країна перетворюється на арену протистояння
зовнішніх політичних впливів і цивілізаційних альтернатив. Спроби ж поєднання
різних цивілізаційних переваг у межах одного суспільно-політичного проекту на
практиці призводять до негативних наслідків, оскільки абсолютна більшість
чинників, що лежать в основі різних цивілізаційних парадигм, взаємодіють між
собою на принципах не взаємопотенціювання, а взаємопоглинання.
Систематизовано дослідницький підхід, згідно з яким цивілізаційний вибір
постає насамперед вибором політичним – у тому розумінні, що найбільш
значущим і визначальним він є на рівні державного масштабування, оскільки
цивілізаційна визначеність саме на цьому рівні призводить до істотного
детермінативного впливу прийнятої за взірець цивілізаційної моделі на всіх
рівнях масштабування – індивідуальному, груповому, корпоративному,
регіональному, загальносуспільному.
Обґрунтовано положення, відповідно до якого ключовий проблемний
фактор цивілізаційного вибору пов’язаний із труднощами компаративного
аналізу конкуруючих стратегем, оскільки кожен політичний вибір на користь тієї
чи іншої цивілізаційної альтернативи супроводжується не лише перспективами
й можливостями, а й ризиками, загрозами та викликами.
Здійснено змістовне увиразнення проблеми вибору на користь
європейської цивілізаційної парадигми: вона полягає у фактичній відсутності
Європи як гомогенного та ієрархічно структурованого явища; те, що сьогодні має
назву «Об’єднана Європа», – це не Нація Європи, а все ще Європа націй.
Цивілізаційна єдність Об’єднаної Європи сучасного ґатунку – це не дійсність,
виражена в емпіричній сукупності маркерів, які підлягають оперуванню засобом
наукометричних процедур, а лише належне, цільовий орієнтир і модель
розвитку, яка згодом може бути втілена на практиці, а може й залишитися у
форматі ідеальної моделі – й не більше.
Осмислено причини цивілізаційної неоднорідності України: такий стан
речей є об’єктивним і закономірним наслідком того, що за відсутності
4
державності Україна впродовж століть не мала можливості провадити суверенну
політику взагалі й політику в галузі цивілізаційних пріоритетів зокрема.
Істотність таких наслідків не варто применшувати, проте вони не є суспільно-
політичним вироком для сучасної України, бо підлягають корекції за умов
провадження суверенної політики.
Концептуалізувано положення, згідно з яким потреба самодостатнього
цивілізаційного вибору України є цілком об’єктивною, позаяк Україна володіє
власним цивілізаційним стрижнем, який не тотожний ні європейській, ні
євразійській цивілізаційної моделі.
Обґрунтовано цілепокладаючий орієнтир, відповідно до якого генерування
Україною власної цивілізаційної ідентичності не означає відмову від
використання концептуального наголосу на цивілізаційній спорідненості
України з Європою, позаяк європейська цивілізаційна тотожність в абсолютній
більшості випадків щонайменше змістовно неконфронтаційна українським
цивілізаційним реаліям.
Узагальнено необхідні передумови для набуття ідеєю цивілізаційної
визначеності України продуктивної сили і вибору на користь найбільш
ефективної цивілізаційної альтернативи: попередньо потрібно забезпечити
функціонування повноцінного дискурсивного середовища, яке виконуватиме
функції своєрідного експериментального майданчика для наукової і загалом
аргументаційної верифікації ідей, моделей, пріоритетів і пропозицій щодо
альтернатив цивілізаційного вибору.
Здійснено узагальнення, відповідно до якого основною вадою наявних
досліджень цивілізаційного вибору України є той факт, що вони тяжіють до
декларативно-доктринальних підходів: у політичній думці сучасної Україні
тематика цивілізаційного вибору в абсолютній більшості випадків є предметом
не дискурсу, не полеміки, не діалогу й не полілогу, а наративу – тобто
викладення думок в стилі символу віри, кредо, яке не обтяжене переконливою
аргументацією.
5
Обґрунтовано положення про неприйнятність для України сучасного
ґатунку євразійського (де-факто проросійського) цивілізаційного вибору: по-
перше, на відміну від європейських цивілізаційних цінностей, євразійські
цивілізаційні цінності внутрішньо значно більш суперечливі, оскільки є
переважно політтехнологічним продуктом (в стилі концептуалістики графа
С. Уварова), а не закономірним наслідком цивілізаційного еволюціонування
Росії; по-друге, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну
євразійський цивілізаційний тренд набув категорично неприйнятних ознак – він
не може мати нічого спільного із суверенним рішенням України, а можливий
лише у формі та внаслідок аншлюсу – загарбання України Росією.
Ключові слова: цивілізаційний вибір, політичне життя,
взаємозумовленість політичної та цивілізаційної сфер, цивілізаційна
ідентичність та ідентифікація, детермінативний вплив, критеріальні маркери.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП 12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ВИБОРУ
25
1.1. Цивілізаційний вибір як феномен суспільно-політичної дійсності 25
1.2. Становлення цивілізаційної ідентичності українства 42
Висновки до першого розділу 61
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ АЛЬТЕРНАТИВИ
ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ВИБОРУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
66
2.1. Європейський цивілізаційний вибір як концептуальний пріоритет
розвитку політичного життя сучасної України
66
2.2. Євразійська цивілізаційна парадигма: переваги та недоліки 95
2.3. Україна як самодостатній цивілізаційний проєкт: особливості й
наслідки для політичного життя
111
Висновки до другого розділу 133
РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ
КЛЮЧОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ СУЧАСНОСТІ
138
3.1. Регіональні цивілізаційні реалії сучасного українського
суспільства
138
3.2. Цивілізаційний вибір України як відповідь на глобальні виклики
сучасності
152
3.3. Інформаційне забезпечення цивілізаційного вибору України 170
Висновки до третього розділу 187
ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 202
ДОДАТКИ 231
|
|
|
