| Опис: |
Народна творчість та етнологія: №3 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2025.
Сергій Георгійович Якутович (1952–2017) – відомий вітчизняний графік, ілюстратор української та західноєвропейської класики. У його доробку – «Три мушкетери» О.Дюма (1980), естонський епос «Калевіпоег» (1980–1981), «Тіль Уленшпігель» Шарля де Костера (1987–1989), «Пісня про Роланда» (2003), «Трістан та Ізольда» (2004). До шеститомника творів В.Шекспіра художник виконав 43 офорти. Із них сім – до поетичних творів (сонетів, поем «Венера і Адоніс», «Лукреція», «Фенікс і голубка» та ін.), а решта 36 – до 37 п’єс Шекспіра (хронік, комедій, трагедій і так званих драм, або ж «проблемних п’єс»). Шекспіріана Сергія Якутовича є найповнішою в українському мистецтві, але уваги науковців вона досі не привертала. Кожна п’єса (або поема) в шеститомнику має лише одну ілюстрацію, на шмуцтитулі. Це може бути зображення головного героя / героїв («Річард ІІІ», «Гамлет», «Коріолан», «Тімон Афінський», «Буря», «Генріх VIII», «Приборкання норовливої», «Ромео і Джульєтта», «Троїл і Крессіда», «Кінець діло хвалить», «Антоній і Клеопатра», «Король Джон» та ін.) або ключова («Тіт Андронік», «Генріх V», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Юлій Цезар)» чи просто найвідоміша («Сон літньої ночі») сцена твору, яка «унаочнює» і сюжет п’єси, і її проблематику. Серед робіт художника є блискучі удачі,, як-от ілюстрації-шмуцтитули до «Комедії помилок», «Приборкання норовливої», «Річарда ІІІ», «Ромео і Джульєтти», «Гамлета», «Короля Ліра», «Короля Джона». Мова офортів Сергія Якутовича – чітка, холоднувата, дещо навіть сухувата, гранично твереза. Нечисленні, але незмінно важливі деталі нагадують про лаконічну та ємну естетику власне єлизаветинського театру. Водночас костюми персонажів є підкреслено пишні та відтворені дуже детально (з усіма, іноді гротескними, особливостями моди ХV–ХVІ ст.). Офорти Сергія Якутовича містять численні алюзії на мистецтво романської епохи, готики, італійського кватроченто, Північного Відродження. Окрім того, у деяких шмуцтитулах відчувається вплив кіно, зокрема, найвідоміших екранізацій шекспірівських творів («Приборкання норовливої», «Король Лір»), хоча водночас художник демонстративно уникає будь-якої «кіноподібності» в офортах до «Річарда ІІІ», «Гамлета», «Ромео і Джульєтти». Поява «кіноалюзій» у шекспіріані Сергія Якутовича не є випадковою. Саме протягом 1970–1980-х років теми кіно /телебачення гостро цікавили митця та неодноразово виникали в його станкових графічних серіях («ТВ-Телебачення» (1979), «Знімається кіно» (1981), «Час Х» (1983), певною мірою «Сьогодні. І завжди?..» (1986, аркуш «Вимкніть телевізор»)). На початку ж нового століття митець звернувся до роботи в кіно вже безпосередньо і став не лише художником-постановником, але й, по суті, співавтором фільму «Молитва за гетьмана Мазепу» (2000–2002, реж. Ю.Іллєнко). |
