Віктор Кирея » Військово-повітряні сили Західно-Української Народної Республіки: особливості формування та реорганізації, управління (1918–1919)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Військово-повітряні сили Західно-Української Народної Республіки: особливості формування та реорганізації, управління (1918–1919)
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
25.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
25.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(410.8 КБ)
|
|
| Опис: |
Ґілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2015. – Вип. 96 (5).
Мета даної статті детально на підставі спогадів (в основному колишніх військовослужбовців Галицької армії), архівних документів, історіографії, проаналізувати:особливості з котрими пов’язане формування авіації УГА, управління та реорганізацію під умови фронту військово-повітряних сил Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) 1918–1919 рр.
В процесі написання даної статті використано наступні методи дослідження: методи дедукції та індукції, методи аналізу та синтезу, історико-порівняльний метод, метод узагальнення. При дослідженні застосовано проблемно-хронологічний підхід та принцип історизму. В результаті дослідження зроблено такі основні висновки:основні особливості, з якими пов’язане формування військово-повітряних сил ЗУНР зводились до: 1) необхідності здійснення швидких, якісних розвідувальних дій, фотографування ворожих об’єктів; 2) ефективна протидія в повітрі польським військово-повітряним силам, котрими здійснювалось бомбардування позицій Галицької армії; 3) нанесення авіаційних ударів по ворожих стратегічних об’єктах фронту чи тилу; 4) прикриття з повітря своїх військ; 5) здійснення в комбінації з військами воєнних оперативних дій; 6) виконання комунікаційних дій між структурними одиницями армії, скажімо, між Начальною Командою і Корпусами; 7) контактування з закордоном.
Ключову роль в формуванні військово–повітряних сил відіграв поручник Петро Франко, саме його 1 грудня 1918 р. призначено Командантомлетунського відділу і референтом летунства при Державному Секретаріаті Військових Справ (ДСВС).
Авіаційна реферантура займалась здебільшого адміністративними питаннями, а авіаційний відділ оперативними. Поділ повноважень був досить умовний.
Державний Секретаріат Військових Справ та Начальна Команда Галицької армії (НКГА) тримали під контролем процес формування даного важливого роду зброї. Авіаційний відділ був спільним з відповідною структурою ДСВС в розпорядженні про заснування відділу вказувалось, що він підлягає безпосередньо ДСВС, проте тактично підпорядковувався Начальній Команді Галицької Армії, від котрої отримував бойові завдання, за котрі був підзвітним НКГА, головнокомандувачу Галицької армії.
Проведені організаційні дії дозволили реорганізувати до потреб фронту на початку 1919 р. летунський відділ у Перший летунський полк з кількома авіасотнями, котрі були прикріплені до корпусів Галицької армії.
В березні 1919 р. (на базі І-го повітроплавного дивізіону, котрий надала Українська Народна Республіка (УНР), на прохання НКГА) сформовано повітроплавну сотню, котру Начальна Команда розділила на дві чети та закріпила за II-м та за ІІІ-м корпусами Галицької армії. Повітроплавна сотня діяла окремо від військової авіації під командою НКГА. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
