Олеся Куцька » Пропагандистське забезпечення вступу та перебування Червоної Армії на території країн Європи (1944 – 1945 роки)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Пропагандистське забезпечення вступу та перебування Червоної Армії на території країн Європи (1944 – 1945 роки)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 21.04.2024
Твір змінено: 21.04.2024
Завантажити: pdf див. (23.9 МБ)
Опис: Куцька О. М. Пропагандистське забезпечення вступу та перебування Червоної
Армії на території країн Європи (1944 – 1945 роки). – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 20.02.22 – військова історія. Національна академія сухопутних військ
імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2018.



У дисертації на основі широкого кола джерел і наукової літератури вперше
здійснено комплексне дослідження радянської воєнної пропаганди на війська
противника і населення країн, у межі яких вступила Червона Армія на
завершальному етапі Другої світової війни. У праці зроблено спробу, з одного боку,
виокремити насамперед сутність, форми та шляхи реалізації радянської
пропагандистської діяльності як виду забезпечення бойових дій в реальних умовах
війни, з іншого – у якості похідної від першого – розкрити інтеграцію її результатів
у загальний задум військового керівництва щодо повоєнного перерозподілу сфер
впливу на міжнародній арені.
Дисертаційне дослідження є авторською технологією розкриття особливостей
інформаційно-психологічного впливу (спецпропаганди) на цивільну та військову
аудиторії в ході вступу та перебування радянських військ у кожній окремій країні,
де військова присутність Червоної Армії була фактичною наприкінці Другої світової
війни.
Критичний підхід до тогочасного досвіду інформаційно-психологічного
супроводу радянських військ за межами СРСР дозволить визначити загальні
тенденції розвитку цього виду забезпечення бойових дій для подальшого їх
використання як з пізнавальної точки зору, так й у практичному напрямі.
Проаналізовані дисертантом розлогі матеріали сприятимуть розвінчуванню міфів
щодо «визвольної місії» Червоної Армії, створених у радянський період.
У першому розділі «Історіографія та джерельна база» проаналізовано історію
вивчення та стан висвітлення поставленої наукової проблеми, охарактеризовано


3



джерельну базу й окреслено методологічні засади дослідження. Поєднання архівних
та опублікованих документів і матеріалів, низки інших джерел із спеціальною
літературою створило можливості для повноцінного розкриття представленої теми.
У другому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження»
проаналізовано специфіку аналізу елементів запропонованої теми попередниками,
визначено основні сучасні підходи до вивчення питань в історичній площині та
окреслено основні методи нашого дослідження.
З метою розв’язання поставлених мети та завдань було використано
сукупність способів і прийомів виконання дослідження. За основу обрано принципи
історичного пізнання: науковості, комплексності, об’єктивності, системності.
Здійснювався також перехресний аналіз матеріалів.
Третій розділ «Радянські органи пропаганди, їх технічне оснащення (1941 –
1945 роки)» розкриває структуру воєнного пропагандистського апарату Червоної
Армії й окреслює завдання, що стояли перед його органами; визначає наявність і
стан технічної бази, яка була покликана їх забезпечувати.
У ході дослідження дисертантом з’ясовано наступне: запроваджена в ході
війни організація пропагандистського апарату Червоної Армії була дієвою і цілком
виправдала себе в умовах воєнного часу. На озброєнні фронтів та армій з метою
виконання пропагандистських завдань перебувала як потужна для того часу
заводська техніка, так і саморобні засоби. Використовувалися для потреб фронту
цивільні та трофейні технічні засоби.
З метою вивчення аудиторії впливу у четвертому розділі «Морально-
психологічний стан військовослужбовців протидіючих сторін (друга половина 1944
– 1945 роки)» здійснено аналіз рівня бойового духу протиборчих сторін. Даний
розділ є важливим для розуміння стану справ на початок досліджуваної проблеми та
для створення подієвої наслідковості.
Органи морально-психологічного забезпечення як гітлерівських, так і
радянських військ вели активну роботу щодо підвищення їх бойового духу, який на
кінець 1944 р. з обох сторін був суттєво надломлений. В першому випадку
пропагандисти боролись із настроями німецьких військовослужбовців, що були


4



пригнічені чисельними поразками на Cхідному фронті, а у другому – з небажанням
червоноармійців продовжувати воювати за межами СРСР та їх тривогою за
самозбереження наприкінці війни.
У п’ятому розділі «Пропагандистський супровід Червоної Армії у країнах
антигітлерівської коаліції» відтворено особливості діяльності відповідних органів
щодо інформаційного завоювання Польщі, Чехословаччини, Югославії та Норвегії.
Аналізуючи вищезазначені заходи військово-політичного керівництва
Радянського Союзу, дисертант дійшов висновку, що з метою створення
прихильності з боку вказаних країн була спланована широка пропагандистська
робота, до якої залучались як цивільні, так і військові відповідні органи. Вона дала
свої результати та забезпечила доволі «м’який» вступ і перебування на їх територіях
Червоної Армії. Враховуючи загальну технологію ведення інформаційно-
психологічного впливу, можна констатувати, що СРСР застосував усі можливі
важелі й аргументи до цивільного населення країн антигітлерівської коаліції та
розгорнув ідеологічний тиск, що ставив за мету не лише підтримати вступ своїх
військ, але й був розрахований на далеку перспективу з реалізації повоєнних
територіальних та політичних завоювань. Для цього також був використаний факт
перебування урядів вищезазначених країн в екзилі.
Матеріали, що об’єднані у шостому розділі «Спецпропаганда радянського
союзу на сателітів Німеччини», акцентують увагу на особливостях інформаційно-
психологічного впливу на населення Румунії, Фінляндії, Болгарії, Угорщини та
Австрії.
Зважаючи на однаковий загальний характер пропагандистських заходів, варто
відзначити гнучкість їх реалізації у кожній окремій країні та оперативність до
потреб інформаційного забезпечення бойових дій фронтів. Використовуючи
відшліфовані у попередніх операціях форми і методи інформаційно-психологічного
впливу, сталінське керівництво прагнуло не лише забезпечити лояльне ставлення
цивільного населення до радянських військ, але й сформувати у нього чітке
уявлення, що СРСР не просто побратим у боротьбі з нацизмом, а й ідейний
однодумець. Паралельно проводилася роз’яснювальна, партійна та виховна робота


5



серед червоноармійців щодо їх інтернаціонального обов’язку перед народами
Європи та з упередження девіантної поведінки за кордоном.
Сьомий розділ «Воєнна пропаганда СРСР на війська та населення Німеччини»
присвячений аналізу пропагандистського забезпечення бойових дій Червоної Армії
на території Третього райху та діяльності німецьких антинацистів щодо її
підтримки.
Аналіз матеріалів привів до висновку, що завдяки таким різновекторним
зусиллям відбувалась ідеологічна обробка оточених угруповань противника,
створювалася максимально можлива в інформаційному полі Німеччини ситуація для
перебування там Червоної Армії та співіснування її військовослужбовців із
цивільним населенням, «перепрограмовувались» основні психологічні «штампи»
червоноармійців щодо образу ворога. Антинацистські організації не лише
пропагандистською діяльністю, але й самим своїм існуванням давали як військовим,
так і цивільним німцям хитку надію на сприятливе завершення війни як для них, так
і для їх країни.
У результаті дослідження зроблено наступні узагальнюючі висновки:
1. Форми і методи, які застосовували радянські пропагандисти при супроводі
бойових дій Червоної Армії на території Європи, були однаковими для всіх країн.
Технічні засоби впливу також особливо не відрізнялися за своїми характеристиками,
лише залежали від бойових втрат озброєння і військової техніки фронтів у битвах.
2. Кількарічне збройне протистояння призвело війська протиборчих сторін у
стан крайнього виснаження, який, з одного боку, виливався у байдужість і
дезертирство, а з іншого – до відчайдушного протистояння червоноармійців на хвилі
переможної ходи радянських військ та боротьбу за самозбереження з боку
гітлерівських військ.
3. Вступ радянських військ на території країн, що приєдналися до
антигітлерівської коаліції, базувався на відповідних двосторонніх міжурядових
документах (Чехословаччина, Польща та Югославія) або на угодах із союзниками
(Північна Норвегія), що забезпечувало його легітимність, а, отже, і підтримку певної
частини населення. Застосовуючи різні форми впливу на свідомість людей,


6



радянське військово-політичне керівництво не лише забезпечувало успіх бойових
дій, але й переслідувало стратегічні цілі у політичній площині. Штучне
прищеплення червоноармійцям почуття інтернаціонального обов’язку та
нав’язування цієї ж думки країнам, що потрапили до орбіти впливу СРСР, на
тривалий час створило хибне уявлення про реальні наслідки подій у повоєнній
Європі.
4. Радянська спец пропаганда, призначена на війська і населення країн, що
були сателітами Третього райху у війні, ставила за мету, насамперед, вивести
перших із бойових дій та забезпечити максимально сприятливі умови для
просування Червоної Армії країнами Європи відповідно до воєнно-стратегічних
планів. Похідним завданням було створення уявлення про визвольну місію СРСР та
поширення радянської ідеології. Загострилося питання політико-виховної роботи з
військовослужбовцями Червоної Армії щодо упередження злочинної поведінки в
країнах, які на початку війни визначалися ворогами.
5. Третій райх як головний противник був в центрі уваги пропаганди СРСР
протягом усієї війни. При цьому основний акцент робився на морально-
психологічному пригніченні німецького населення та військ вермахту. У цих умовах
переможна хода Червоної Армії на фронтах стала основним аргументом у політиці
офіційної Москви щодо Німеччини наприкінці війни.
6. «Визвольна місія» Червоної Армії супроводжувалась чисельними фактами
зловживань з боку як генеральського та офіцерського складу, так і рядових
військовослужбовців. На побутовому рівні це простежується у крадіжках,
безмежному «барахольстві», гвалтуванні жінок, приниженні місцевого населення з
боку червоноармійців, що у сукупності виливалось у свавілля цілої армії. На
стратегічному рівні вивезення з європейських країн «воєнних трофеїв» у вигляді
культурних цінностей, природних ресурсів, банківських паперів та коштів, зразків
наукових розробок, устаткування заводів тощо підкреслювало зухвалість радянської
влади у країнах перебування та вседозволеність, якою вона сама себе наділила на
правах переможця.


7



7. Прихід Червоної Армії на територію країн Європи, який у радянський
період трактувався як визволення від гітлерівського ярма, сьогодні
переосмислюється. Все більше цей період іменується новим, радянським
поневоленням. Проте, незважаючи на всі недоліки та помилки, радянська
окупаційна влада в основному спромоглася шляхом широкоформатних
пропагандистських заходів заповнити той інформаційний та культурний вакуум,
який утворився після війни, що дало хоча і хитке, але підґрунтя для соціалізації
багатьох країн, у межі яких вступила та перебувала Червона Армія.
Ключові слова: Друга світова війна, Європейський театр воєнних дій,
Червона Армія, пропаганда, інформаційно-психологічна боротьба, агітматеріали,
технічні засоби пропаганди, листівки, друкована пропаганда, звукомовна
пропаганда, морально-психологічний стан, взаємовідносини з цивільним
населенням.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.