| Опис: |
Археологія і давня історія України, 2025, 3 (56)
Стаття присвячена монетно-речовому скарбу XIV ст., виявленому 1921 р. в с. Василиця (зараз — у межах м. Черкаси). До його складу входили срібні золотоординські дирхеми та їх наслідування, а також жіночі прикраси булгарсько-мохшинського типу. Довгий час вважалося, що скарб міг належати заможному татаринові: представнику золотоординської адміністрації, або купцю. Втім уточнення часу приховання комплексу — в проміжку 1376—1380 рр. — свідчить, що ця подія відбулася вже тоді, коли регіон перебував під владою Великого князівства Литовського (точніше — васального Подільського князівства Коріатовичів). Аби з’ясувати, як до Середнього Подніпров’я могли потрапити прикраси, характерні для золотоординських улусів на Середній Волзі (Волзька Булгарія) та Правобережжі Оки (Мохши), необхідно врахувати військово-політичну ситуацію між Дніпром і Волгою на той час. Достеменно відомо, що користуючись послабленням Золотої Орди внаслідок «Великої замятні», північно-східні руські князівства (насамперед Московське) вели активні військові дії на території прикордонних татарських улусів на Волзі та Оці. В цей самий час (перед 1380 р.) у згаданих подіях в якості московських воєвод виступали щонайменше троє (!) представників литовської аристократії з правлячої великокнязівської династії: Дмитро Михайлович (Коріатович) «Боброк» Волинський, Андрій Ольгердович, князь Полоцький і Дмитро Ольгердович, князь Брянський. Це дає підстави для того, аби розглядати василицькі прикраси, як трофеї, здобуті під час походів у Волго-Оччя котримсь із литовців чи русинів, що був у складі військових дружин чи почетів цих князів-перебіжчиків. Ключові слова: Черкаси, Василиця, монетно-речовий скарб, Велике князівство Литовське, Московське князівство, улуси Золотої Орди, Середнє Подніпров’я, Волго-Оччя, XIV ст. |
