Юлія Курдина » Добудова головного корпусу Львівської політехніки на початку XX століття
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Добудова головного корпусу Львівської політехніки на початку XX століття
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
16.04.2025 |
|
| Твір змінено: |
16.04.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(416.8 КБ)
|
|
| Опис: |
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2021. – Вип. 2 (45).
У статті розглядається проблема розбудови навчальних приміщень Львівської політехніки (тодішня офіційна назва – Цісарсько-королівська Вища технічна школа у Львові) на початку XX ст. Звертається увага на причини, котрі обумовлювали необхідність розширення навчальних площ для закладу з огляду на його розвиток та зростання суспільного значення. На підставі аналізу архівних матеріалів автором детально простежується процес будівництва: від офіційного дозволу на добудову у травні 1903 року – до втілення проєкту. Вказуються особи, котрі були залучені до Будівельного комітету, сформованого Галицьким Намісництвом та сфера їх відповідальності. Простежується тогочасний спосіб ведення подібних робіт – коли проводився своєрідний тендер, і з переможцем (фірмою, котра запропонувала найнижчу ціну) підписувався контракт на виконання. Зазначаються конкретні підприємства, вид виконаних робіт (будівельні, столярські, слюсарські тощо) та сума виплачених коштів. Так, добудову виконувала фірма Альфреда Каменобродського, столярські роботи – «Брати Вчеляк», лакування – Александр Боярський, внутрішнє упорядкування 6-ти нових аудиторій – «Марцін Пругар і Син». Подаються конкретні описи необхідного для новозбудованих приміщень інвентарю, що дозволяє зрозуміти як виглядали тогочасні аудиторії. Вказується, що добудова т.зв. «крил» спровокувала і інші зміни в облаштуванні території, зокрема нарешті було викладено бруківкою стежку від головного будинку до будинку хімії, розміщеного неподалік. Опираючись на досліджені джерела та літературу авторка доходить висновку, що розбудова власних приміщень Львівської політехніки на початку XX століття була вкрай необхідною, однак добудова двох т.зв. «крил» до головного будинку все ж не вирішила проблему браку навчальних площ, адже частина підрозділів і далі знаходились в орендованих приміщеннях, а професорське коло постійно зверталось з проханням про побудову нових будинків для потреб Політехніки. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
