|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
17.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
17.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Кумінова К. А. Свій та Чужий у римському суспільстві імператорської доби: образ варвара за Лукіаном Самосатським та Апулеєм. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – Історія та Археологія. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка.
Осмислення категорій Свого та Чужого є однією з базових основ
формування толерантності в сучасному світі. Значимим для сучасності також є
дослідження строкатої культури Римської імперії, яку певною мірою можна
розглядати як передвісника мультикультурного світу. Сучасна Європа є
спадкоємицею античної цивілізації. Саме тому вивчення римського суспільства
імператорської доби важливе для розуміння подальших історичних процесів в
добу Середньовіччя, Нового часу та Новітнього періоду.
Досліджуючи те, як в античності уявляли Чужого, ми можемо
реконструювати, що вважалося, з одного боку, нормою, а що – відхиленням у
тогочасному суспільстві. Приклади Лукіана Самосатського та Апулея можуть
бути показовими в рамках дослідження образів Свого та Чужого в Римській
імперії, оскільки їхній суспільно-політичний та культурний світогляд був
сформований на межі культур та цивілізацій. Крім того, ці письменники
походили з римських провінцій і мали складну ідентичність.
Мета дисертації полягає у вивченні образів Свого та Чужого в римському
суспільстві імператорської доби за матеріалами текстів Лукіана Самосатського
та Апулея.
Джерельна база дослідження представлена в основному корпусом
наративних джерел з залученням візуальних. Перші представлені історичними,
літературними, дидактичними та іншими текстами. Досліджено специфіку
3
джерел, тенденційність авторів, вплив реалій політичного життя Римської
імперії та літературної традиції на формування уявлень про Свого та Чужого у
римському суспільстві імператорської доби. Особливий акцент зроблено на
текстах Лукіана Самосатського та Апулея.
Історіографія проблеми представлена англійськими, американськими,
німецькими та українськими авторами. Корпус наукової літератури було
систематизовано за тематичним принципом. Перша група присвячена теоретико-
методологічним аспектам вивчення образу Чужого з особливим акцентом на
імагологічні студії. Друга – дослідженню образу Чужого в античній літературі.
Третя група стосується вивчення безпосередньо творчості Лукіана
Самосатського та Апулея. Найбільш дотичні до нашої проблематики є студії
присвячені образу окремих етнічних груп у працях згадуваних авторів, які
дослідники напряму пов’язували з походженням авторів. Вже на початку ХХІ ст.
з’явилася гіпотеза про складну ідентичність Лукіана та Апулея, яка могла
залежати від конкретної мети, яку переслідували автори під час написання
текстів.
Було досліджено реалії культурного, політичного та економічного життя
Римської імперії та образ варвара у античній літературній традиції. Зокрема
акцент зроблено на наступних аспектах:
- вплив Другої софістики на римське суспільство імператорської доби;
- військові кампанії Римської імперії у ІІ ст.;
- основні напрямки торгівельних шляхів у Римській імперії;
- становище римських провінцій Сирії та Африки;
- дві семантичні традиції використання терміну «варвар» в античній
літературній традиції;
- географічний детермінізм в еллінському та римському дискурсі.
Окремою частиною дослідження є вивчення образу Свого та Чужого у
текстах Лукіана Самостаського. Зроблено наступні висновки: у творах Лукіана
ми простежуємо обидві традиції вживання терміну βάρβαρος. Перша, в якій не
4
має жодного негативного навантаження та використовується для позначення не-
еллінів. Негативного відтінку βάρβαρος набуває, коли позначається спроба
Чужого увійти до сфери державних справ у полісі. Також звернення до образу
варвара Лукіан використовує, аби підкреслити низький рівень освіченості та/або
несмак своїх уявних опонентів. Як і у попередній античній традиції, Лукіан
підкреслює жіночність та емоційність варварів, яка відрізняє їх від чоловіків-
еллінів та римлян.
Доведено, що на образ Чужого у творах Лукіана Самосатського впливала
вже існуюча літературна традиція. Окраїни Римської імперії представлені як
неспокійні, такі, де постійно точиться війна та варвари воюють один проти
одного. Паралельно з цим традиційним для античної культури сюжетом
зустрічаються топоси про подорожі еллінських філософів до Сходу.
Також упереджене ставлення до цілого народу могло формуватися через
наочний приклад окремих категорій населення Риму: найманців та рабів. Схожі
стереотипи могли побутувати через товари, які поставляли з інших держав:
тканини, слонова кістка, пахощі, тощо. Через це формувалося уявлення про
надзвичайне багатство країн Сходу.
Аналізуючи образи Свого та Чужого у Апулея, зроблені висновки, що у
текстах автора переважає друга семантична традиція використання терміну
barbarus. Переважання негативної традиції можна пояснити сатиричним жанром
«Метаморфоз» та захисною стратегією Апулея у «Флоридах» та «Апології». У
цьому контексті слід виділити, що в негативному значенні варварство позначало
саме культурну відсталість і не мало чіткої прив’язки до етнічної приналежності
опонентів Апулея.
Зображуючи Чужого, Апулей послуговується звичними для античного
читача образами. Ці уявлення сформовані в основному через товари, які
імпортуються до Римської імперії або прибувають до Італії з інших провінцій.
У Апулея також зустрічається топос про запозичення знання зі Сходу.
Саме Індія є країною, яку найчастіше згадує Апулей. Основна тема опису цього
регіону – екзотичні тварини та товари регіону, а також мудреці-гімнософісти.
5
В цілому, ми дійшли висновку, що на образ варвара у Лукіана та Апулея
впливала попередня літературна традиція та реалії політичного, культурного та
економічного життя Римської імперії. Хоча Лукіан та Апулей мали провінційне
походження, у їх текстах ми не знаходимо якогось особливого ставлення до
Чужого, яке б відрізнялося від позиції інших античних інтелектуалів. До свого
провінційного походження автори апелювали в деяких творах, що доводить
ситуативність їх само-ідентичності, яка залежала від певного контексту та
посилу твору.
Встановлено, що на відміну від авторів більш ранніх епох, Лукіан
Самостаський та Апулей проводили паралель між собою та Анахарсісом,
найвідомішим скіфом-мудрецем. Це можна вважати однією з варіацій
самоідентифікації авторів через своє провінційне походження. Окрім цього, усе
вищезазначене дає підстави стверджувати, що студії образу Свого та Чужого у
текстах Лукіана Самосатського та Апулея підтверджують запропоновану
дослідниками теорію про «мінливу» ідентичність авторів.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в
можливості використання цих матеріалів при викладанні курсів історії
Стародавньої Греції та Риму, історії Стародавнього Сходу, курсів культурної
антропології, психології, етнополітології у рамках програм вищої професійної
освіти, а також розробки спеціальних курсів та написання спеціальних та
узагальнюючих робіт з історії культури суспільств стародавнього світу.
Ключові слова: суспільства стародавнього світу, середніх віків та
раннього нового часу, Римська імперія, імагологія, культурна ідентичність, Свій
та Чужий, варвари, релігійні вірування, язичництво, Сирія, Африка, Північне
Причорномор’я, Скіфія, джерела, Лукіан Самосатський, Апулей.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Вступ ...................................................................................................................... 13
І. Джерельна база та історіографія дослідження. ............................................ 20
1.1. Джерельна база дослідження. ......................................................................... 20
1.2. Історіографія дослідження .............................................................................. 46
Розділ ІІ. Чужий в античному світі: образ та реальність. .............................. 66
2.1. Римська імперія у ІІ ст. ................................................................................... 66
2.2. Еволюція образу Чужого в античній літературній традиції. ........................ 78
ІІІ. Свій та Чужий у Лукіана Самосатського. ................................................. 95
3.1. Семантична традиція використання терміну βάρβαρος. ................................ 95
3.2. Етнічні стереотипи у Лукіана ....................................................................... 114
ІV. Свій та Чужий у Апулея.............................................................................. 155
4.1.Семантична традиція використання терміну barbarus................................. 155
4.2. Образ Чужого в Римській імперії та поза нею. ............................................ 166
Висновки ............................................................................................................. 185
Список використаних джерел та літератури ................................................. 192
Додаток А. Список публікацій здобувача дисертації за темою ................... 213
Додатки ................................................................................................................ 216
|
|
|
