|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
22.04.2021 |
|
| Твір змінено: |
22.04.2021 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Крютченко М. Л. Громадсько-політична, дипломатична та державна
діяльність Драґана Цанкова. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія (Історичні науки). – Харківський
національний університет імені В. Н. Каразіна; Дніпровський національний
університет імені Олеся Гончара, Дніпро, 2021.
Дисертація присвячена дослідженню біографії Д. Цанкова та його
громадсько-політичної, дипломатичної та державної діяльності. Останнім часом
науковці більше уваги приділяють вивченню діяльності окремих особистостей і
їхньому впливу на загальний розвиток історичних подій у тому чи іншому
регіоні. Біографія такої непересічної особистості, як Драґан Кіряков Цанков (за
народженням – Димитр Гиків), насичена різними важливими історичними
доленосними для Болгарії подіями. Він був відомим громадсько-політичним
діячем другої половини XIX – початку XX ст. Д. Цанков одним з перших
започаткував роботу болгарської типографії, став ініціатором уніатського руху в
1860-х роках, був першим представником так званої «народної дипломатії» в
державах Західної Європи в якості представника болгарського народу, брав
активну участь у національно-визвольному русі, був досвідченим політиком,
державником і дипломатом.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на основі
матеріалів широкої джерельної бази, велика кількість яких введена в науковий
обіг вперше, проаналізована громадсько-політична, дипломатична та державна
діяльність Д. Цанкова; проведений контент-аналіз болгарської, російської
дореволюційної та закордонної преси; на основі публіцистичних матеріалів
з’ясовано ставлення політичних опонентів, болгарської та міжнародної
громадськості до постаті Д. Цанкова; визначені особливості роботи неофіційної
дипломатичної місії в країнах Західної Європи Д. Цанкова та М. Балабанова у
1876–1877 рр.; проаналізована діяльність громадсько-політичного діяча в
еміграції в період «стамболовістського режиму» та на схилі життя; досліджено
3
формування та еволюція політичних поглядів Д. Цанкова протягом його життя;
виявлена роль політика у розвитку типографії на теренах Болгарії, у національно-
визвольній боротьбі, у розвитку болгарської дипломатії, розбудові
багатопартійної системи держави та з’ясований його внесок у державотворчі
процеси.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що її
матеріали можуть бути застосовані для доповнення спеціальних робіт,
присвячених історії церковного питання, дипломатії, національно-визвольного
руху, політичних процесів та державотворення в Болгарії другої половини ХІХ –
початку ХХ ст.
Проаналізувавши історіографію теми дослідження, можна констатувати:
інтерес до постаті Д. Цанкова мав кілька хвилеподібних стадій. У болгарській
(першої половини ХХ ст.) та дореволюційній російській історіографії тема
діяльності Д. Цанкова недостатньо вивчалась. Дослідники тих часів згадували
політика переважно в контексті загальних тенденцій становлення партійної
системи. Після Жовтня 1917 р. науковці почали застосовувати марксистську
методологію і класовий підхід до вивчення історії політичних процесів в Болгарії.
У радянській історіографії Д. Цанков згадувався, як і всі лідери
правоцентристських політичних сил Болгарії, достатньо нечасто і
характеризувався спочатку як представник дрібнобуржуазної або буржуазної
партії. Після падіння комуністичного режиму в Болгарії інтерес фахівців до
діяльності «цанковістів» зріс. Це було пов’язано з тим, що в соціалістичний
період увага істориків була зосереджена на діяльності партій лівого спрямування.
Правоцентристські партії Болгарії в силу ідеологічних причин залишалися поза
полем дослідження істориків. Але і в останні десятиліття тема діяльності
політика-русофіла не була популярною серед болгарських вчених через
зовнішньополітичну орієнтацію Болгарії на західноєвропейські держави.
У сучасній болгарській, українській та закордонній історіографії відсутні
комплексні роботи, що були б присвячені Драґану Цанкову, охоплюючи його
багатогранну діяльність в різних сферах. Це визначило необхідність детального
4
розгляду теми громадсько-політичної, дипломатичної та державної діяльності
Д. Цанкова.
У молоді роки умови зростання, виховання та навчання в різних містах і
країнах, а також соціально-економічна ситуація регіону і оточення формували
політичні погляди Драґана Цанкова. Перед тим, як стати відомим політиком та
державником, Д. Цанков пройшов довгий шлях громадського діяча. Ще на
початку 1850-х років, навчаючись у Відні, під впливом відомого славіста того
часу Ф. Миклошича, Д. Цанков почав захоплюватися філологією, що заклало
основу для початку серйозних лінгвістичних досліджень. Спільно з рідним
братом 24-річний Д. Цанков видав першу наукову працю – болгарську граматику
німецькою мовою. Перебуваючи в австрійській столиці останні місяці, Д. Цанков
ретельно планував відкриття друкарні після повернення у Свіштов. Але за низкою
причин в умовах османського панування це довго не вдавалось зробити. Окрім
того, у 1853 р. розпочалась Кримська війна. Д. Цанков і більшість болгар зустріли
війну з надією на позитивні зміни в країні. Відсунувши пріоритет зі створенням
друкарні на другий план, молодий Цанков повернувся у Свіштов і приєднався до
політичного руху, який надавав допомогу російській армії при входженні в
Болгарію. Також молодий активіст брав участь в роботі «Таємного товариства»,
створеного Г. Раковським. Наприкінці війни Д. Цанков встановив контакти з
католицьким священником Ж. Боре, котрий допоміг громадському діячу у його
нелегкій справі. Тим часом, міжнародний авторитет Цанкова зростав.
Із закінченням Кримської війни у 1856 р., в якій брала участь велика
кількість болгар, почав розвиватися національно-визвольний рух. Д. Цанков ще зі
студентських років виношував ідею створення науково-літературного товариства.
Тож, дочекавшись закінчення війни, за підтримки константинопольських
торговців, Д. Цанков створив науково-літературне товариство і розпочав
масштабну видавничу діяльність.
Активну участь майбутній політик брав у вирішенні церковного питання і
навіть прийняв католицтво. У 1860–1870-х роках Д. Цанков продовжував
громадську та культурно-просвітницьку діяльність. У вирі подій 1876 року за
5
ініціативи Російської імперії Д. Цанков став членом неофіційної дипломатичної
місії до країн Європи. Це був перший і водночас серйозний досвід дипломатичної
практики, який став в нагоді майбутньому державнику в подальші роки.
Не залишився Д. Цанков осторонь і подій російсько-турецької війни та
визволення Болгарії. Саме в цей період громадський діяч і дипломат став одним з
прихильників Росії, що в майбутньому вплинуло на його зовнішньополітичні
орієнтири.
Після Визволення в житті Д. Цанкова розпочався період політичної
діяльності. До ліберальної течії політик приєднався під час обговорення
Тирновської конституції у 1879 р. Але пізніше, у 1883 р. почав відокремлюватись
від Ліберальної партії та створив угруповання «поміркованих» лібералів, яке
проіснувало близько 16 років.
Питання участі Драґана Цанкова в перевороті 1886 року неоднозначне, тому
що немає доказової бази щодо його безпосередньої участі в ньому. Однак нам
відомо, що політик підтримував зв’язки з російськими офіцерами,
дипломатичними агентами і проросійськи налаштованою частиною суспільства.
Після перевороту політик знаходився в еміграції, де основними напрямами його
діяльності були: підтримування тісних відносини з проросійськи налаштованими
офіцерами, які перебували в еміграції, а також з російською інтелігенцією; спроба
вплинути на думку європейської громадськості; критика зовнішньополітичного
курсу С. Стамболова; відстоювання інтересів в питаннях зовнішньої політики на
користь орієнтації на Росію; рішення болгарського національного питання на
Балканах та ін.
З 1894 р. після тривалої перерви в діяльності «цанковістів», в історії партії
розпочався період легалізації. Партія зберегла головну рису своєї ідеології –
поміркованість. Після провальних виборів в 1896 р. лідер «цанковістів» став
втрачати популярність серед однопартійців, болгар і навіть – російських
правлячих кіл. Тож у 1897 р. Д. Цанков пішов у відставку, але не полишив
політику.
6
Після складання своїх повноважень лідера «поміркованих» лібералів,
політична діяльність Д. Цанкова пішла на спад. Однак політик вів інформаційну
боротьбу на сторінках газети «България», брав участь у обговореннях
Конституції, зовнішньополітичних питань і балотувався на виборах в парламент.
Передвиборчі агітації проходили досить успішно, тому колишній лідер
«поміркованих» завжди міг розраховувати на депутатський портфель. Однак на
міністерські крісла вже не претендував, ймовірно, в силу віку і спроб нового
лідера партії С. Данева дистанціювати свого попередника від вирішення найбільш
важливих партійних і урядових проблем.
Ключові слова: Болгарське Князівство; Російська імперія політичні процеси;
дипломатія; громадська діяльність; Тирновська конституція; державник;
партія; «цанковісти»; «помірковані» ліберали; Д. Цанков. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………....13
ВСТУП……………………………………………………………………………..…14
РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерела та методологія. …………………………….…21
1.1. Історіографія проблеми……………………………………………………...…21
1.2. Джерельна база роботи…………………………………………………....……36
1.3. Методологія та методи дослідження………………………………………..…47
РОЗДІЛ 2. Громадсько-політична діяльність за часів османського панування
та російсько-турецької війни 1877–1878 років. …………………………….…...…53
2.1. Становлення особистості та політичних поглядів. …………………….…......53
2.2. Церковне питання та видавнича справа. …………………………………........60
2.3. Громадська активність у другій половині 60-х–першій половині 70-х років
ХІХ ст.. ………………………………………………………….………………….…76
2.4. Після Квітневого повстання: дипломатична місія на захисті національних
інтересів та участь у визвольному русі. ………………………………….………...81
РОЗДІЛ 3. Участь у державотворчих процесах (1879–1886 рр.). ……….….….…91
3.1.Конституційне питання та дипломатична місія в Константинополі. …….…...91
3.2. Досвід роботи в уряді та ставлення до режиму надзвичайних
повноважень. ……………………………………………………………………...…104
3.3. Опозиціонер і партійний лідер. ………………………………………….….…115
РОЗДІЛ 4. Політик другого плану? ……………………………………………..…128
4.1. Ставлення до перевороту 1886 р. та перебування в еміграції (друга половина
80-х – перша половина 90-х рр. ХІХ ст.) …………………..…………………...…128
4.2. На чолі Ліберальної партії (1894–1997 рр.) ……………………………….…139
4.3. На схилі життя: завершення політичної кар’єри (1897–1911 рр.). …………150
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………………...………170
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………217
|
|
|
