Наталія Кравець » Військова та громадська діяльність Василя Проходи (1891–1971)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Військова та громадська діяльність Василя Проходи (1891–1971)

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 08.05.2021
Твір змінено: 08.05.2021
Завантажити: pdf див. (2.4 МБ)
Опис: Кравець Н.П. Військова та громадська діяльність Василя Проходи
(1891–1971).
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі
спеціальності 20.02.22 – військова історія.
У дисертації розв’язана актуальна наукова проблема, що полягала в
комплексному аналізі військової, громадської діяльності відомого українського
військового, громадського діяча, підполковника Армії УНР, історика Василя
Хомича Проходи.
Актуальність вивчення біографії В. Проходи пояснюється тим, що на
сьогодні його постать належить до найменш досліджених українською
історіографією, незважаючи на те, що він увійшов в історію України не тільки
завдяки військовій діяльності в лавах армії УНР, але й культурно-просвітній
праці, як член товариства «Сокіл-Батько», та багатогранній науково-
публіцистичній спадщині. Науково-публіцистичні праці В. Проходи виходять за
рамки винятково історичних досліджень і пов’язані з його політичною
біографією, адже він брав участь у військових діях у роки Першої світової війни,
був безпосереднім учасником революційних подій 1917–1921 рр. на
Наддніпрянщині, перебуваючи у таборах військовополонених у співпраці з
Союзом визволення України (СВУ) став одним із перших, хто розпочав
українізацію старшинського складу російської армії, згодом займався
просвітянською, а в еміграції – громадською та викладацькою діяльністю.
Сьогодні необхідно по-новому оцінити військовий шлях В. Проходи,
акцентувати вагу на його здобутках у громадсько-політичній, культурно-
освітній сферах, наголосити на тих складних умовах, в яких у першій половині
ХХ ст. проходило відродження української національної свідомості.
Досліджуючи військові, громадсько-політичні аспекти його біографії, науковці
повертаються до обставин творення української держави в роки Української
революції 1917–1921 рр., долі національно-свідомої інтелігенції в міжвоєнну
добу ХХ ст. та в роки Другої світової війни.


3
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці проблеми,
так і в комплексному підході до її вирішення, що зумовлено відсутністю у
вітчизняній та зарубіжній історіографії наукових робіт. У дисертації уперше:
комплексно досліджено військову, громадську та науково-публіцистичну
діяльність В. Проходи в першій половині та середині ХХ ст.; завдяки аналізу
архівно-слідчої справи В. Проходи виявлено маловідомі факти біографії
відомого науковця, зокрема всебічно охарактеризована його військова діяльність
у роки Першої світової війни та в лавах армії Української держави, Дієвої армії
УНР; обґрунтовано та доведено важливу цінність науково-публіцистичної
спадщини В. Проходи; набули подальшого розвитку проблеми: питання
національно-культурної політики Чехословаччини у міжвоєнний період ХХ ст.;
проблеми адаптації офіцерів Армії УНР до нових владних режимів в еміграції;
удосконалено: аналіз військово-політичних процесів на українських землях в
роки Української революції 1917 – 1921 рр.; теоретико-ідеологічну базу
сокільського руху (1923–1939 рр.).
У дисертації проаналізовано та систематизовано стан наукової розробки
теми, джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження.
За результатами дослідження встановлено, підґрунтя виразної національно-
патріотичної свідомості В. Проходи заклали родинні цінності, а також,
передусім, національно-просвітницька та культурно-освітня діяльність у таборах
військовополонених Австро-Угорщини, учасником якої став сам громадський
діяч. З’ясовано етапи військової служби в російській армії напередодні та в роки
Великої війни (1912 р. – початок служби в 51-му пішому Литовському полку в
м. Сімферополі; 1913 р. – курси прапорщиків резерву; листопад 1914 р. – звання
прапорщика; австро-угорський фронт Першої світової війни; зима 1914–
1915 рр. – участь у Карпатській операції російської армії, полон). Висвітлено
перебування в таборах військовополонених (Йозефштадт (Йозефів), Ліберці,
Брюкс (Мост), Терезієнштадт (Терезін) – етапи його національного
самоусвідомлення. Констатовано, що формуванню національної самосвідомості
В. Проходи сприяли різні чинники: передусім, знайомство з К. Курилом,


4
програмними документами Союзу визволення України (СВУ), створення
українських бібліотек, хорів, драматичних гуртків у таборах, читання творів Т.
Шевченка, М. Вовчка та ін.
Досліджено громадську діяльність В. Проходи в таборах
військовополонених, його внесок в організацію українського життя в них.
Значну увагу приділено висвітленню побутових умов проживання в таборах (за
його спостереженнями). Схарактеризовано особливості міжнаціональних
взаємин у тих таборах, де перебував В. Прохода, у контексті революційних подій
в Російській імперії 1917 р. та початку Української революції 1917 – 1921 рр.
З'ясовано сприйняття і ставлення національно свідомих українців
(військовополонених), зокрема В. Проходи, до створення Української
Центральної Ради, І та ІІ Універсалів Центральної Ради, постанов перших
військових з'їздів в Україні, більшовицького перевороту в Росії в жовтні 1917 р.
тощо. Представлено останні місяці перебування В. Проходи в таборах
військовополонених за умов погіршення стану його здоров'я, обставини
повернення в Україну після гетьманського перевороту П. Скоропадського. Саме
в 1915–1918 роках, за його ж словами, він сформувався як український
громадський діяч, «непокірливий» борець за державність України.
Визначено внесок В. Проходи у боротьбу за державність і незалежність в
роки Української революції (1917–1921). Визначено етапи воєнної діяльності
В. Проходи після повернення з таборів військовополонених на територію
України: від вересня 1918 р. – 1-й полк Сірої Дивізії (полковий осавул); від 27
вересня 1918 р. – 1-й козацько-стрілецький (Сірожупанний) полк Армії
Української Держави (старшина, ад'ютант); від 19 січня 1919 р. – Коростенська
група Дієвої армії УНР (начальник штабу); від 19 лютого 1919 р. – 1-й
Сірожупанний полк Дієвої армії УНР (ад'ютант); від травня 1919 р. – польський
полон у Луцьку, перебування в таборах для військовополонених у Ковелі,
Вадовіце; від вересня 1919 р. – 4-й полк Сірожупанників 1-ї Рекрутської дивізії
(в.о. ад'ютанта); від листопада 1919 р. – 1-а Рекрутська дивізія (в.о. начальника
штабу); від квітня 1920 р. – 12-й стрілецький курінь 4-ї стрілецької бригади 2-ї


5
стрілецької (згодом – 3-ї Залізної) дивізії Армії УНР (начальник штабу), 7-а
бригада 3-ї Залізної дивізії Армії УНР (в.о. начальника штабу); від серпня 1920 р.
– 4-а Сірожупанна бригада 2-ї Волинської дивізії Армії УНР (начальник
оперативного відділу, начальник штабу).
Охарактеризовано напрями громадської діяльності В. Проходи в ЧСР у
міжвоєнний період ХХ ст. Розглянуто внесок В. Проходи у формування
суспільних цінностей студентського середовища Української господарської
академії, виокремлено коло його однодумців – студентів і викладачів, серед
яких – майбутні лідери національно-культурних організацій в еміграції.
Відзначено, що перебуваючи в студентських громадських організаціях
(«Академічна громада» та ін.) у міжвоєнний період ХХ ст. він доклав чимало
зусиль для захисту освітніх, національно-культурних, соціальних прав у ЧСР.
Проаналізовано організаційну діяльність В. Проходи щодо становлення і
розвитку українського сокільського руху в Чехословаччині, об'єднання
сокільських організацій за кордоном, підтримки тісної співпраці з центром –
«Соколом-Батьком» у Львові. Виділено його внесок в організаційну працю і
створення теоретичних засад українських професійних громадських об'єднань в
ЧСР. З'ясовано, що напередодні та в роки Другої світової війни він працював
інженером з будівництва шосейних доріг, оборонних споруд, фабрик у
Німеччині, Австрії, Чехії, Словаччині, Прибалтійських державах, СРСР, лише
спорадично підтримуючи зв'язки з українськими громадськими організаціями,
окремими їх членами.
Проаналізовано архівно-слідчу справу Василя Проходи, яка є не тільки
важливим джерелом дослідження його життєвого шляху, але й тоталітаризму в
УРСР і СРСР. З'ясовано обставини затримання й арешту В. Проходи наприкінці
січня – на початку лютого 1945 року, перипетії слідства з 2 лютого 1945 р. до 10
вересня 1945 р.; виділено методи роботи співробітників відповідних відділів
управління контррозвідки «Смерш». Уточнено окремі факти біографії
В. Проходи, передусім, його участі в Українській революції 1917–1921 років,
громадської діяльності в еміграції у Чехословаччині, праці в будівельних фірмах


6
у роки Другої світової війни. Проаналізовано тематику питань, які цікавили
слідчих: військова служба в російській царській армії напередодні та початку
Першої світової війни; національно-культурна діяльність у таборах
військовополонених в Австро-Угорській монархії; участь в українських
військових формуваннях в роки Української революції 1917 – 1921 років;
боротьба проти більшовицької влади в Україні; діяльність у громадських
товариствах і організаціях в еміграції в ЧСР і Німеччині: «Сокіл», «Товариство
колишніх вояків Армії УНР», «Українське національне об'єднання» та ін.; праця
в будівельних фірмах «на користь Німеччини» у роки Другої світової війни;
інформація про діяльність еміграційного уряду УНР та зв'язки з його
очільниками; «контрреволюційну націоналістичну» діяльність лідерів
українських емігрантських організацій.
Акцентовано вагу на вагомих здобутках в науковій та публіцистичній
сферах: упродовж 1920 – 1960-х рр. він опублікував серію статей («За
державність», «Табор», «Українське село», «Сокільські вісті», «Діло» та ін.),
книг та брошур, присвячених подіям Першої світової війни та Української
революції, збереженню національної пам'яті, історії окремих військових
угруповань (Сірожупанники), діяльності громадських організацій товариств
(«Сокіл», Українське товариство інженерів та ін.), лідерів Української революції
(С. Петлюра). Відзначено, що його статті в періодичних виданнях стосувалися,
переважно, організаційної діяльності українських громадських організацій,
проблем консолідації українського руху та окремих аспектів українського
державотворення.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливостями
використання її результатів для підготовки узагальнювальних праць,
підручників і науково-методичних посібників з історії українського
національного руху, політичної думки та формування національно-політичної
еліти, а також у викладацькій практиці та популяризаторській діяльності.
Ключові слова: Василь Прохода, військова і громадська діяльність, армія
УНР, ЧСР, репресії.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Прохода Василь
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.