| Опис: |
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2021. – Вип. 1 (44).
У статті на основі матеріалів, записаних автором 2017 року в Рахівському районі Закарпатської області, систематизовані та проаналізовані повірʼя і звичаї мешканців, що стосуються поводження зі зміями. Ці записи співставлені з регіональним, загальноукраїнським і загальнословʼянським контекстом. Відзначаючи надзвичайну поширеність давніх повірʼїв і обрядодій, повʼязаних зі зміями, автор вбачає причини усталеності даної традиції в регіоні, по-перше, у тому, що люди (навіть мешканці селищ міського типу) тут, як і в минулі століття, перебувають у постійному контакті з природним середовищем, оскільки використовують його ресурси для життєдіяльності (город, садок, ліс, гори, полонини...), де часто зустрічаються з плазунами, а, по-друге, на Закарпатті, незважаючи на модернізаційні впливи, традиційна народна культура збережена як цілісність, тобто у свідомості більшості населення (принаймні середнього і старшого віку) залишаються актуальними календарні свята, з усім комплексом повірʼїв і обрядодій, архаїчних і язичницьких за своєю сутністю, однак пристосованих до християнських реалій (явище так званого «народного християнства»). Автор звертає увагу на апотропеїчні магічні дії та заборони певних дій під час свят (в першу чергу Різдва, Благовіщення, Здвиження), спрямовані на уникнення контактів зі зміями, а також на використання суто фізичних факторів (зокрема запаху часнику) для відлякування плазунів. Приділяється увага і повірʼям про царицю змій (з короною на голові) та алгоритму дій бажаючого забагатіти. Аналізуються народні уявлення про «чарівну паличку», яка стає такою, якщо людині вдасться врятувати нею жабу з пащі вужа. Йдеться в статті і про дворового вужа-«хазяїна», якого ні в якому разі не можна вбивати, навіть якщо він ссе молоко з корови. Наводиться також спектр значень образу змії у народній снотлумачній традиції. |
