Доба і доля

А чому б і ні. Іван Гнатович Козуб нащадок волелюбних трудових козаків-християн Подніпров'я, вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській, людей вільної України і святої Русі в сенсі світоглядному і духовному, людей Русі-України в сенсі географічному. Самий справжній козак, справжніших не буває

От цікаво, чи пан Козуб погодився б з тим, що він є "україноруський козак" :)

Краще було б написати, що книга про людину, яка пройшла через жорна тогочасних шалених подій. З цими подіями змінювавася її світогляд, руйнувалися іллюзії, зазнали переоцінки цінності і ідеї, але залишилося одне - людська сутність. Надзвичайно корисна до прочитання книга. Навчить більше, ніж будь-який академічний підручник історії. Якщо хочете хоч трохи зрозуміти сутність Сходу України, чи вжахнутися глибиною трагедії цілого українського народу - читайте обов'язково. Для шукачів фактів і прізвищ це також неоціненний скарб.

Іван Козуб - реєстровий козак Російської імперії, потім громадянин Української Республіки, в т.ч. Української Республіки у складі Радянського Союзу, тобто Радянської Республіки в цілому. Народився в селі Капустинці, Пирятинського повіту, Полтавської губернії, нині село Капустинці на Київщині. Зі збіднілого роду українських (україноруських) козаків, реєстрових козаків Російської імперії. Брав участь в утвердженні народовладдя в Україні, в т.ч. у створенні місцевого осередку вільного козацтва і у повстанні проти денікінщини на Переяславщині у 1919 році під жовто-блакитними і червоними прапорами. Після утвердження народовладдя у формі радянської влади у 1920х приймав участь у становленні структур радянської влади на Київщині, розбудові народного господарства, у 1930х зазнав репресій, потім продовжив роботу у рамках радянського народного господарства. Залишив цікаві спогади. Вічна пам'ять і царство небесне україноруському козаку.