|
| Написано: |
2004 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
08.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
08.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Метою представленої роботи є, таким чином:
- на матеріалі історії української духовної культури кінця XVI – початку
XVIII ст дослідити з огляду на особливості її осмислення у свідомості
спільнот духовенства і козацтва як довготривалих суб`єктів соціальної
12
пам`яті, що визначали соціальну поведінку особи перед обличчам
смерті;
- на противагу вкрай загостреним принципам неприйняття потенціалу
„краю” танатологічних уявлень сьогодення актуалізувати в такий
спосіб концептуальний зміст ідеї чинності („узвичаєності”) смерті та
принципової конверсивності царин конечного й бесконечного.
В якості завдань дослідження позначаемо:
I. Виявити соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти
проблеми смерті та безсмертя на рівні осмислення останньої у
свідомості спільноти духовенства („litterati”) з огляду на
концептуальне розрізнення понять смерті „духовної” як занепаду
людського духу й „посполитої” тілесної як належного в якості лише
„хвороби до зцілення” чину „переходу”.
II. Дослідити соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти
проблеми смерті та безсмертя на рівні осмислення останньої у
свідомості спільноти воїнства (козацтва) з огляду на розрізнення
концептів смерті „знеславленої” („безславної старості”) та „славної”
(„загибелі в бою”).
III. Визначити підстави барокової концептуалістики інверсивності життя
– смерті – безсмертя (вужче – святоотчеську складову барокової
свідомості) в межах уявлень про смерть як „хворобу до зцілення” й
умову вивищення до „цілої людини”.
IV. На матеріалі творів Герасима Смотрицького, Василя Суразького,
Віталія [Дубненського], Кирила Транквіліона-Ставровецького, Касіяна
Саковича, Захарії Копистенського, Лаврентія Зизанія, Петра Могили,
Йоанікія Галятовського, Данила Туптала, Феофана Прокоповича й
інших, текстів духовно-настановчого, драматургічного, апокрифічного
(легендарного) тощо жанрів дослідити „отчеську” лінію тлумачення
проблеми смерті та безсмертя у світлі:
13
1) вчення про гріх, викуплення, спокутну офіру й смерть як
„відплату за гріх” (Рим 6:23);
2) концептуального розрізнення понять „плоті” – „тіла” („душі”
– „духу”, „страху рабства” – „духу всиновлення”), з одного
боку, та „смерті першої” як занепаду людського духу –
„воскресіння першого” як викуплення людського духу
(відповідно „смерті другої” як остаточного відхилення від
Бога – „воскресіння другого” як остаточного духовно-
тілесного відновлення людини), з іншого боку;
3) зумовленої ідеєю континуїтету світів „земного” й „небесного”
(„солідарності живих і мертвих”) прийнятності посередництва
Церкви перед Богом та випрошення у такий спосіб спасіння
померлим грішникам, вужче – чинності посмертного
пам`ятування й очищення душі на „митарствах” через
церковні молитви і доброчинства членів Церкви;
4) конфесійного чинника.
V. На матеріалі ренесансно-реалістичних (героїко-стоїстичних) мотивів у
творчості Даміана Наливайка, Мелетія Смотрицького, Лазаря
Барановича, Антонія Радивиловського, Олександра Бучинського-
Яскольда, Івана Величковського й інших, виявити засади „мілітарного”
(„елліністичного” в межах усталеного) потлумачення проблеми
конечності на рівні її осмислення спільнотою воїнства (козацтва) у
світлі:
1) розуміння поняття значимості особистості у прямій
залежності від її якостей;
2) ідеї життевого краю як межі, за якою запевнене „славою у
світі” „безсмертя” особистості й увітчнення її справ та
вчинків потверджувалось гідною пам`яті нащадків „живою
славою”.
14
VI. На противагу вкрай загостреним принципам неприйняття потенціалу
„краю” танатологічних уявлень сьогодення актуалізувати контекст
контенуальності життя та смерті й „узвичаєності” останньої. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 Проблемні акценти інтерпретації концепту смерті в сучасній соціально-
філософській літературі.................................................................... 21
РОЗДІЛ 2 Концептуальні засади соціально-філософських та етико-гуманістичних
аспектів проблеми смерті й безсмертя в українському
бароко..................................................................................................................39
2.1. Смерть як „хвороба до зцілення”. „Узвичаєність” переходу...................39
2.1.1. Ідея смерті духовної. „Дух усиновлення” проти „страху
рабства”................................................................................................................39
2.1.2. Єдність життя та смерті: концептуалістика конверсивності................48
2.2. „Солідарність” живих і мертвих. Ідея континуїтету світів......................53
2.2.1. Чинність посмертного пам`ятування: прийнятність випрошення
спасіння................................................................................................................53
2.2.2. „Двонатурність” людського єства (дихотомія „плоті” – „тіла”, „душі” –
„духу”).....................................................................................................................58
2.2.3. Осмислення ідеї суду та воскресіння. Великий Катехізис (1627) Лаврентія
Зизанія.......................................................................................................................60
2.3. Прйнятність „посмертного очищения”: тенденції концептуального
зближення...................................................................................................................65
2.3.1. Уявлення про „чистительний вогонь”. Митарства......................................66
2.3.2. Сутність посмертних станів: Ідея усвідомлення. Ступінь чуттевості „нагород” та
„покарань”..........................................................................................72
РОЗДІЛ 3 Еволюція соціально-філософських та етико-гуманістичних аспектів концепту
смерті. Уявлення litterati...........................................................................80
3.1. Українське бароко як феномен „палімпсесту”. Ренесансно-гуманістичний контекст
явища............................................................................................................80
3.2. Концепт смерті: осмислення litterati....................................................................91
3
3.2.1. Ідея „пам’ятування смерті” в барокових промовах…………………………92
3.2.2. „Діоптра...” (1612) Віталія [з Дубна]: концепт „передрозмисленої
смерті”............................................................................................................................95
3.2.3. Осягнення ідеї смерті та людської гріховності в уявленнях Йоанікія
Галятовського...............................................................................................................97
3.3. Концепція посмертного перебування душі. Три „чини” померлих.............. 102
3.4. Осмислення ідеї смерті в межах проблематики сутності душі......................105
3.5. Інтегральність позиції litterati. Концепт смерті: популяризована версія......117
3.5.1. „Розмова о смерті...” (1629)............................................................................119
3.5.2. Слово про Лазаря (1744) Феофана Прокоповича..........................................121
3.5.3. Феномен української барокової драми. Драма шкільна...............................123
РОЗДІЛ 4 Героїко-стоїстичні рефлексії представників української барокової думки:
конечність як утвердження „слави у світі”.................................................135
4.1. Ренесансно-реалістичні акценти тлумачення проблематики людини – часу –
„вічності”.....................................................................................................................135
4.2. „Ченці війни” як „воїни Христові”: концептуалістика „святобливої
войовничості”.............................................................................................................140
4.3. Символіка „войовничого чернецтва” у „Ключъ...” (1659) Йоанікія
Галятовського.............................................................................................................146
4.4. Ідея вищості справи заступництва та смерті за отчизну в „Слові 1-ім часу війни...”
(1677) Антонія Радивиловського................................................................148
4.5. Образ увінчаного „небесною славою” вояка у промовах (I половина XVII ст.) на
честь Т. Замойського..............................................................................................151
4.6. Мілітарна забарвленість „Слів на похороні...” („Арістотелівські проблеми... про
людину”, 1620) Касіяна Саковича................................................................. 154
ВИСНОВКИ..............................................................................................................164
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ...........................................................................................184
|
|
|
