Василь Ковбаса » Культурне і освітнє становище Галичини та Буковини в умовах російської окупації (1914–1917 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Культурне і освітнє становище Галичини та Буковини в умовах російської окупації (1914–1917 рр.)

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Історична
Твір додано: 01.05.2024
Твір змінено: 01.05.2024
Завантажити: pdf див. (1.9 МБ)
Опис: Ковбаса В. М. Культурне і освітнє становище Галичини та Буковини в
умовах російської окупації (1914–1917 рр.) – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі
історії за спеціальністю 032 – Історія та археологія. Тернопільський
національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,
Тернопіль, 2023.
Зважаючи на складну військово-політичну ситуацію, у якій зараз
перебуває Україна, через повномасштабне військове вторгнення Російської
Федерації, яка, окрім окупації частин Луганської та Донецької областей і
анексії Автономної Республіки Крим у 2014 р., тимчасово окупувала в 2022
р. частину українських територій. Водночас одним із викликів, що постав
перед Україною в 2023 р., стала мілітарна неоімперська політика російської
влади, що актуалізує необхідність вивчення історії воєнних агресій цієї
держави. Історичний досвід окупації територій Галичини та Буковини в роки
Першої світової війни засвідчує, що в релігійній, освітній та культурній сфері
тогочасна російська влада дотримувалася імперських, шовіністичних
загарбницьких принципів, які використовуються і зараз в ході
повномасштабної війни РФ з Україною на окупованих російськими
військами територіях півдня та сходу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю в
українській та зарубіжній історіографії спеціальних узагальнюючих праць із
визначеної теми у вказаних хронологічних рамках. У дисертації детально
проаналізовано наявний історіографічний доробок українських та іноземних
науковців з теми дослідження та введено у науковий ужиток маловідомі
документальні джерела із архівів та наукових бібліотек України, Польщі та
Росії, які не використовували раніше або вивчалися фрагментарно.
Уточнено механізми реалізації російською окупаційною адміністрацією
колоніальної політики та її трансформація у різні періоди окупації,


3
спричинені змінами військово-політичного характеру; динаміку кількості
переходів греко-католицьких парафій до православ’я внаслідок діяльності
місії архієпископа Євлогія та кількісні показники заарештованих діячів
релігії, культури та освіти; напрямки діяльності москвофільських діячів та
організацій на окупованих територіях.
Подальший розвиток отримали теоретико-методологічні засади
історіографічного та джерелознавчого характеру, що дало змогу поглибити
вивчення культурного та освітнього становища окупованих російськими
військами територій Галичини та Буковини у 1914–1917 рр.; фактологічні
відомості та теоретичні підходи до вивчення еволюції російської
загальноімперської релігійної, освітньої і культурної політики та проєкції її
на землі Галичини та Буковини.
Уперше в дисертації, в історіографії, комплексно досліджено культурне
та освітнє становище Галичини та Буковини в умовах російської окупації в
1914–1917 рр. Доведено, що існування спеціально створених органів у складі
цивільного управління окупованих земель свідчить про бажання російського
окупаційного режиму сформувати вертикаль владних інституцій з метою
якнайшвидшої інтеграції захоплених територій не лише в адміністративному
та економічному плані, але й у культурному та освітньому.
Проаналізовано принципи формування та організації релігійної
політики російської окупаційної влади в Галичині та Буковині під час Першої
світової війни та охарактеризовано загальні тенденції поширення православ’я
на окупованих територіях. Заходи російської окупаційної адміністрації щодо
«переведення» греко-католиків до православного віросповідання були одним
із елементів програми русифікації. Релігійне питання вважалося наріжним,
оскільки у відповідності із планами вищого російського керівництва, у
випадку військової перемоги над Австро-Угорщиною, територія Галичини та
Буковини мала бути «возз’єднана» із Російською державою задля досягнення
«історичної справедливості».


4
Наявність офіційної парафіяльної системи ГКЦ ускладнювала боротьбу
із «українським сепаратизмом» в Україні. Використання релігійного чинника
заради зміцнення позиції російської влади в Галичині та Буковині виявилося
невдалим. Швидкі успіхи на ПЗФ та необ’єктивна оцінка релігійних настроїв
місцевого населення, які нібито «масово» бажали перейти до православ’я,
призвели до краху та катастрофічних наслідків не скоординованої тактики.
Досліджено політику органів російської окупаційної влади й щодо
іудейського, протестантського та католицького населення Галичини та
Буковини у визначений період. Якщо ставлення російської влади до римо-
католицького населення випливало із загальнодержавної політики імперії
щодо польського питання та, зважаючи на сильні політичні і культурні
позиції польського населення, вимагало вкрай обережного підходу, що
демонструє відсутність суттєвих репресій проти представників РКЦ. То євреї
та протестанти розглядалися як внутрішні вороги, що становили небезпеку
для Російської імперії ще перед активним розгортанням військових дій.
Перша світова війна спрацювала як каталізатор, унаслідок чого відбулася
акумуляція антисемітських та ксенофобських настроїв у суспільстві за
сприяння політичної пропаганди окупаційної адміністрації.
Докладно показано, що питання освіти використовувалося російською
владою для боротьби проти українського національного руху. Російська
імперія намагалася одночасно із релігійним та мовним питанням вирішувати
й освітні проблеми заради досягнення своїх політичних цілей. Визначено, що
наявність української школи в Австро-Угорській імперії ускладнювала
боротьбу із «українським сепаратизмом» в Російській імперії. З’ясовано, що
використання питання освіти для зміцнення російської окупаційної влади у
Галичині та Буковині упродовж 1914–1917 рр. призвело здебільшого до
результатів, протилежних очікуваним. Дії російської окупаційної
адміністрації у сфері освіти фактично спричинили руйнацію всіх рівнів
розгалуженої мережі навчальних закладів, які функціонували в Галичині та
Буковині у довоєнний період.


5
Необ’єктивна оцінка настроїв місцевого населення та відступ
російських військ у червні 1915 р. призвели до краху планів російської влади
щодо русифікації Галичини та Буковини. Політизованість російських
чиновників серйозно дискредитувала владу як таку, а радикальність і
непродуманість дій місцевих москвофілів посилювали ці процеси.
Встановлений у другій половині 1916 р. у Галичині та Буковині російський
окупаційний режим був більш поміркованим як щодо програми, так і значно
«м’якшим» за попередній зразка 1914–1915 рр. У його основу покладено тезу
про першочергове задоволення інтересів та потреб російської армії й
уникнення будь-яких дій, що могли б призвести до політичних чи соціальних
криз серед українського населення на окупованих територіях.
Незважаючи на зусилля у нав’язуванні російської системи освіти, вона
не мала масової підтримки. Практично усі педагогічні кадри, запрошені на
роботу в Галичину та Буковину, а також більшість випускників
короткотермінових педагогічних курсів, на організацію яких витрачено
багато зусиль та коштів, залишили території із російськими військами, які
відступали. Кадрова політика у сфері освіти зазнала краху. Плани
«далекоглядних» реформ не мали під собою достатньої основи для їх
реалізації.
З’ясовано, що політика, яку проводила російська влада на окупованих
територіях, не мала чітко окреслених планів щодо організації управління, що
стосувалося питання релігії та освіти, а також сфери культури. Це
підтверджується тим, що в РМ у перші місяці війни зовсім не підіймалися
питання, пов’язані з національними, культурними чи релігійними
проблемами. Плани щодо розв’язання цих питань складалися вже в ході
військових дій, про що свідчать кардинально різні підходи в управлінні на
різних етапах війни, через що політику російського самодержавства можна
вважати імпульсивною, ірраціональною й до кінця не продуманою в тому, що
стосується перспектив та наслідків війни.


6
Після початку активних бойових дій стало очевидним величезне
геополітичне значення охорони історичних пам’яток, зібрань книг та
рукописів, шедеврів архітектури та живопису, наукових колекцій у зоні
бойових дій, особливо в районах, окупованих російськими військами. Однак
була зацікавленість російською владою місцевою культурно-історичною
спадщиною. Активне створення в Галичині українських музеїв у кінці XIX –
на початку ХХ ст. стало результатом старань української інтелігенції,
скерованих на формування на цій території мережі національно-культурних
установ, які окупаційна влада намагалася використати у своїх інтересах.
У цілому культурна та освітня діяльність російської окупаційної
адміністрації в Галичині та Буковині стала свідченням разючої різниці між
офіційно декларованими «визвольними» гаслами та реальною політикою, що
мала виразно імперський, шовіністичний та загарбницький характер.
Ключові слова: Перша світова війна, Галичина, Буковина, Австро-
Угорська імперія, Російська імперія, російська окупація, релігія, освіта,
культура, русифікація.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.