| Опис: |
Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій. – Київ, 2020. – №4 (11).
У статті проаналізовано матеріали археологічних досліджень цвинтаря XVII–XVIII ст. та залишків Свято-Успенської церкви в с. Лютенька (Полтавщина).
Лютеньку було засновано як слободу у 30-х рр. XVII ст. До 1646 р. була у власності Конєцпольських. У 1648–1782 рр. Лютенька функціонувала як сотенне містечко у складі Гадяцького, Полтавського, Зіньківського полків. Найтісніше її історія пов’язана із родиною Бороховичів, зокрема із Михайлом Андрійовичем, який у 1672–1687 рр., із незначними перервами, був гадяцьким полковим обозним, а 1687–1704 рр. – полковником. У статті розглянуто історію родини Михайла та його другої дружини Олени Іванівни, взаємовідносини останньої та дітей Максима, Федора, Івана, Феодосії і Марії, після смерті батька.
Більшість членів родини знайшли спочинок на цвинтарі спеціально збудованої у 1687 р., як родинна усипальниця, Успенської церкви. Звели її в центрі лютенської фортеці на місці старої дерев’яної церкви першої чверті XVII ст. Нова церква була мурованою, дев’ятидільною, хрещатою, п’ятибанною. Проіснувала до 1985 р. Навколо церкви у 2009–2010 рр. досліджено ділянку ґрунтового цвинтаря XVII–XVIII ст., всього близько 300 поховань. Вони розміщені у широтному напрямку, із тяжінням до стін храму, часто на місці старих могил.
Упродовж кінця XVII – першої чверті XVIII ст. Бороховичі ховали членів своєї родини в підземному просторі центральної частини та обабіч церкви у склепових похованнях. Археологічно вивчено 13 склепів, унікального стану збереженості, які є у фокусі цієї розвідки. Знайдено та атрибутовано поховання самого Михайла Бороховича, його дружини Олени та, ймовірно, синів. Подано детальний опис конструкцій склепів, поховального вбрання, розміщення, супровідних обрядових речей: ікон, хрестів тощо. Матеріали кінця XVII–XVIII ст. розширюють наші уявлення та знання про різні аспекти здійснення поховань, поховальну обрядовість козацької старшини та загалом сприяють уточненню уявлень про смерть у часи Гетьманщини. |
