|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
01.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
01.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(4.9 МБ)
|
|
| Опис: |
Коцюмбас О. Р. Академічна гімназія у Львові: організація,
структура, діяльність (1849-1939). — Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 “Історія та археологія” в галузі знань 03 “Гуманітарні
науки”. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів,
2021.
У дисертації здійснено комплексний аналіз організаційних засад,
структури та функціонування Академічної гімназії у Львові упродовж 1849-
1939 років.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше ґрунтовно
проаналізовано засади функціонування гімназії в умовах правового
законодавства Австро–Угорської монархії та міжвоєнної Польщі;
охарактеризовано структуру навчального закладу, його трансформацію з
восьмирічної класичної гімназії у чотирирічну гімназію та дворічний ліцей
після реформи 1932 р. Досліджено навчально–виховний процес:
охарактеризовано навчальні плани і програми, підручники, процедуру
вступних і випускних іспитів тощо; проаналізовано національний і
соціальний стан учнів гімназії; охарактеризовано керівний і викладацький
склад гімназії. З’ясовано виховні засади та правила поведінки у навчальному
закладі. Встановлено, що гімназія була заснована в структурі Львівського
університету. Деякі викладачі гімназії були викладачами в університеті,
випускники гімназії вступали на навчання до університету без іспитів, за
умови успішного складання випускних екзаменів у гімназії.
Практичне значення одержаних результатів. Фактологічний матеріал
та висновки роботи можуть використовуватися у лекційних курсах з
новітньої історії України, історії освіти, при підготовці узагальнюючих праць
з історії та педагогіки України, підручників, статей, а також при підготовці
3
викладання спецкурсів для студентів гуманітарних факультетів закладів
вищої освіти України.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і
завдання роботи, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, зазначено
наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі дисертації проаналізовано стан наукової розробки
проблеми та її джерельну базу. Огляд опублікованої наукової літератури
засвідчив, що тема дисертаційного дослідження не знайшла комплексного та
глибокого висвітлення в українській і зарубіжній історіографії. У наявних
працях ця тема заторкується лише фрагментарно.
Різноманітні джерельні матеріали, а саме: звіти навчального закладу:
“Справозданє директора ц.к. гимназіҍ академичнои у Львовҍ”, “Звіти
дирекції ц. к. академічної гімназії у Львові”, “Звідомлення державної гімназії
з українською мовою навчання у Львові”, “Хроніка львівської академічної
гімназії”; архівні документи: обіжники, розпорядження Міністерства
віросповідань і освіти, Крайової шкільної ради, Кураторії Львівського
шкільного округу, статистичні відомості, звіти про перевірку навчального
закладу, матеріали конференцій, рукописні матеріали викладачів, відібрані
для підручників; періодичні видання педагогічного змісту та мемуарні
джерела С. Шаха І. Макуха, І. Кедрина, М. Дуркота, І. Крип’якевича,
Р. Волчука та ін. у цілому дозволяють з науковою неупередженістю підійти
до аналізу теми дисертації. Зібраний джерельний матеріал, у поєднанні з
осмисленням наявної історичної літератури, дали змогу подати досить
детальну характеристику Академічної гімназії у визначених хронологічних
рамках. Розглянуто методологічні принципи та підходи, використані в
процесі роботи над дослідженням, вжито загальнонаукові та спеціально-
історичні методи дослідження.
У другому розділі простежено історичні етапи становлення Академічної
гімназії, починаючи від її заснування у 1784 році в структурі Львівського
університету. Розглянуто функціонування навчального закладу відповідно до
4
освітнього законодавства Австрії та Австро–Угорщини. Охарактеризовано
засади діяльності гімназії та її статус відповідно до “Організаційного нарису
гімназій та реальних шкіл Австрії” 1849 р. Зображено вплив освітніх реформ
1860-х. рр. на середні школи, вплив Крайової шкільної ради на діяльність
навчального закладу. Вивчено місце перебування гімназії, події пов’язані з
відкриттям в структурі навчального закладу філії та перенесення гімназії у
новозбудований будинок на вул. Л. Сапіги у 1907 р., обумовлене постійно
зростаючим контингентом вступників до гімназії. Розглянуто відвідини
Академічної гімназії Францом Йосифом І у 1880 році в приміщенні
Народного дому.
У розділі висвітлено засади організації навчально–виховного процесу в
гімназії відповідно до освітнього законодавства. Розглянуто навчальні плани,
програми, методичне забезпечення навчального процесу, зміни, пов’язані з
удосконаленням змісту освіти відповідно до потреб часу. Опрацьовано
процедуру вступу на навчання до гімназії та особливості здачі випускних
іспитів. Охарактеризовано матеріально-технічну базу гімназії:
функціонування бібліотеки, навчальних кабінетів, процедуру створення
україномовних підручників. Досліджено функціонування в гімназії гуртків:
навчально-дослідних, спортивних, пластових, які згуртовували гімназійну
молодь відповідно до зацікавлень та здібностей.
Третій розділ роботи присвячений викладацько–учнівському складу
гімназії. У ньому здійснено характеристику керівного складу навчального
закладу, розглянуто функції та повноваження директора гімназії та
управителя філією з 1907 р., проведено аналіз професійних і педагогічних
результатів діяльності керівників. Розглянуто процедуру підбору викладачів
гімназії, процес складання кваліфікаційних іспитів для отримання посади
викладача. Досліджено розмір оплати праці викладачів та директора
відповідно до рангу та педагогічного стажу. Встановлено, що викладачам
необов’язкових дисциплін заробітну платню нараховували з гімназійного
фонду, визначено її розміри. Доведено зростання чисельності викладачів з 22
5
у 1850/51 навчальному році до 45 у 1913/14 н. р, що зумовлено розширенням
навчального закладу і наявністю філії. Проаналізовано педагогічну,
методичну та наукову діяльність окремих викладачів (О. Патрицького,
О. Савицького, Ю. Целевича, А. Вахнянина, Ю. Романчука, І. Боберського,
О. Тисовського), їх працю в процесі підготовки та видання підручників,
методичних матеріалів, розробці навчальних програм, а також їх участь у
громадському житті краю. Цінним доповненням до характеристики педагогів
стали спогади колишніх учнів — С.Шаха, І.Кедрин-Рудницького, І.Макуха,
Р. Волчука.
Встановлено учнівський склад гімназії, його чисельність, динаміку,
соціальний, національний склад та релігійну приналежність. З’ясовано, що
майже усі учні були вихідцями з Галичини і лише 1–2% з Буковини.
Розглянуто труднощі, які виникали у гімназистів у процесі навчання та
адаптації до міського життя, оскільки більшість учнів не були львів’янами.
Доведено, що в середині ХІХ ст. учнями гімназії здебільшого були діти
священників та службовців, а уже на початку ХХ ст. переважали вихідці з
селянських, міщанських та вчительських родин. Простежено зростання
вартості навчання в гімназії, особливості надання матеріальної допомоги
потребуючим учням різними фондами та громадськими організаціями.
Досліджено правила поведінки учнів гімназії з акцентом на релігійне та
моральне виховання.
У четвертому розділі розглянуто законодавство Польщі у сфері освіти.
Простежено компетенції новоствореної Кураторії Львівського шкільного
округу та її вплив на середню освіту через візитаторів та інспекторів.
Відображено зміни у сфері середньої освіти, котрі розпочались з
удосконалення змісту освіти в гімназіях з 1920 р. Впровадження чотирьох
видів восьмирічних гімназій, котрі базувалися на вивченні споріднених груп
предметів зі трирічним та п’ятирічним структурним поділом, не було
достатньо продуманим. Оскільки ініціатори перетворень не врахували
недостатню розвиненість мережі початкових шкіл, освіта в яких мала б стати
6
базовою для вступу до гімназії. Після шкільного закону С. Грабського 1924 р.
в навчальний план введено обов’язкове вивчення польської мови, літератури,
історії і географії Польщі та науки про сучасну Польщу. Згодом Академічну
гімназію ввели в уніфіковану освітню систему Польщі, як “Державну
гімназію з руською мовою навчання”, перевівши ведення документації
навчального закладу на польську мову. До 1930 р. гімназію класифікували як
класичну, а після — гуманістичного спрямування без вивчення грецької
мови.
Проаналізовано зміни в сфері середньої освіти після шкільного закону
1932 року “Про устрій шкільництва” та поетапну структурну перебудову 8-
річної гімназії на 4 – річну та 2 – річний ліцей. Досліджено матеріально-
технічну базу гімназії на вул. Сапіги 14 та філії у приміщенні Народного
дому, а з 1934 р. у новому приміщенні палацу Семенських–Левицьких на
вул. Пекарській 19. Охарактеризовано матеріально-технічну базу гімназії,
функціонування в її структурі бібліотеки, навчальних кабінетів, майстерень,
спортивного залу.
Комплексно вивчено роль навчально-просвітницьких гуртків в гімназії
(мистецького, історичного, географічного, спортивного, драматичного).
Досліджено зміни та особливості навчально-виховного процесу в
польський період (заміни навчальних планів, програм, дисциплін), в
методиках викладання (впровадження практичних, лабораторних занять,
самостійної роботи). Простежено відмінності у підходах до виховного
процесу з акцентом на державницькій та національній концепціях.
Відображено особливості відзначення видатних дат історичного календаря:
вшанування Шевченкових днів, роковин М. Лисенка, М. Шашкевича, бою
під Крутами та ін. Простежено особливості організації літнього відпочинку
та екскурсій теренами краю упродовж літніх канікул. У цей період важливим
елементом стає співпраця батьків з керівництвом гімназії, формування
Батьківського гуртка, який надавав посильну матеріальну підтримку в
організації харчування, забезпечення одягом, закупівлі шкільного інвентарю.
7
За сприяння батьків організовувались і літні табори у так званих “вакаційних
оселях” — у селі Ямна біля Яремча та селі Корчин поблизу Сколе.
П’ятий розділ роботи присвячений викладацько-учнівському
наповненню гімназії у міжвоєнний період. У 1930–х роках в закладі
працювало близько сорока викладачів, переважно українці. Маючи належну
освітню та педагогічну підготовку вони дбали про високий рівень
викладання, активно працювали над тим, щоб прищепити учням повагу до
загальнолюдських духовних цінностей, виховати в гімназистах громадянську
позицію, почуття любові та патріотизму до рідної землі.
Державна гімназія з українською мовою навчання у Львові у міжвоєнні
роки творила елітарну частину українського середнього шкільництва.
Найкращі науково-педагогічні сили українства: І. Кокорудз, І. Раковський,
Я. Гординський, М. Тершаковець, Ю. Рудницький, Ю. Полянський, І. Фіголь,
М. Зарицький, Я. Біленький, О. Тисовський, О. Терлецький, І. Крип’якевич,
М. Кордуба, С. Томашівський та інші були окрасою професорського складу
гімназії.
У 1920–х роках в гімназії навчалося понад 1500 учнів, згодом ця
кількість дещо знизилася. У переважній більшості це були греко–католики,
тобто українці зі Львова та Галичини. За соціальним походженням найбільше
було із родин службовців, селян, священиків, купців та промисловців,
інженерів і лікарів. Навчання в закладі залишалося платним. У 20–х роках
річна оплата становила 110, у 30–х роках — 200 злотих. Відповідно до
рішення шкільних властей, учні з бідних родин могли бути частково
звільнені від оплати за навчання.
У 1930–х роках в гімназії почало діяти учнівське самоврядування, яке
розвивало в студентах почуття обов’язку і відповідальності. Простежено
успішність учнів, їхні читацькі уподобання. У гімназії значна увага
приділялася музиці і спорту, релігійному і моральному вихованню. На
належному рівні було медичне обслуговування, оскільки в штаті був
гімназійний лікар, котрий стежив за здоров’ям учнів та викладачів.
8
Гімназію закінчили Є. Петрушевич, Є. Коновалець, Р. Шухевич,
І. Кедрин–Рудницький, Тарас і Петро Франки. Кращі випускники гімназії
поповнювали ряди української наукової, культурної і громадсько–політичної
інтелігенції.
Академічна гімназія у Львові була кращим українським середнім
навчальним закладом, оскільки її популярність та престиж були відомі
далеко за межами міста. Її випускники продовжували навчання у вишах не
лише Львова, але й інших європейських міст. Підбір та авторитетність
викладачів гімназії забезпечував педагогу поважний статус та становлення у
суспільстві.
За свідченням Івана Кедрин-Рудницького: “Академічна гімназія у
Львові дала своїм вихованцям освіту, яка залишилася їм на ціле життя. Вона
робила матуристів дійсно “зрілими до університетських студій”. Давала не
тільки книжкову освіту, але й культуру поведінки, виховувала з учнів
культурних громадян”.
Ключові слова: Академічна гімназія у Львові, освітнє законодавство,
навчальні плани, структура гімназії, організація навчального процесу,
виховання, викладачі, учні, гуртки, іспити, навчальні дисципліни.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Перелік умовних позначень 19
Вступ 20
Розділ 1. Історіографія, джерела і методологія дослідження
1.1. Історіографія 24
1.2. Джерельна база і методологія дослідження 37
Розділ 2. Організаційні засади функціонування гімназії у 1849-1918 роках
2.1. Законодавчі засади діяльності та структура гімназії 51
2.2. Навчально-виховний процес 68
Розділ 3. Викладацько-учнівський склад гімназії
3.1. Викладачі 92
3.2. Учні 110
Розділ 4. Організаційні основи діяльності гімназії у 1919-1939 роках
4.1. Законодавство Польщі в галузі освіти. Зміни в структурі
навчального закладу 128
4.2. Навчально-виховний процес 146
Розділ 5. Викладацько–учнівський склад гімназії
5.1. Викладачі 167
5.2. Учні 181
Висновки 197
Список джерел та літератури 202
Додатки 239
|
|
|
