Олексій Короткий » Місця увʼязнення Херсонської губернії першої половини ХІХ ст. (1802-1855 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Місця увʼязнення Херсонської губернії першої половини ХІХ ст. (1802-1855 рр.)

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Історична
Твір додано: 22.07.2024
Твір змінено: 22.07.2024
Завантажити: pdf див. (3.4 МБ)
Опис: Короткий О. В. Місця увʼязнення Херсонської губернії першої половини ХІХ ст. (1802-1855 рр.)
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032
– історія та археологія. – Запорізький національний університетю Запоріжжя, 2024.
Станом на 2024 рік, в умовах, коли сучасна українська держава активно
реалізовує курс на інтеграцію до Європейського Союзу, уніфікує відповідно до
європейських стандартів та принципів власне законодавство та процесуальне
право, не менш важливими є реформи в галузі кримінально-виконавчої політики.
Однією з таких, з огляду на порушення прав вʼязнів, які були визнані Європейським
судом з прав людини, є реформа пенітенціарної системи. Враховуючи, що
публічність виконавчої влади передбачає тісний звʼязок органів управління з
громадянським суспільством, реформування увʼязнення має супроводжуватись
суспільною дискусією та увагою соціуму до нагальних проблем кримінальновиконавчої політики. Частиною такою дискусії мають стати й історичні
дослідження тюремного увʼязнення в Україні. Вивчення історії тюремного
увʼязнення допоможе створити теоретичне підґрунтя для якісного діалогу між
суспільством та державою, збагатить дискурс тематики, що буде сприяти більш
кваліфікованим рішенням, які будуть враховувати історичний контекст.
Разом з цим, необхідно зауважити, що схожі проблеми мають й інші країни,
що утворились на теренах колишнього Радянського Союзу. Від 1991 року
пострадянським республікам, незалежно від політичного режиму, не вдалось
створити пенітенціарну систему за європейським взірцем, що дозволяє говорити не
тільки про схожі соціально-економічні умови, але й інституційну памʼять
кримінально-виконавчої системи. Увага соціуму до тюремного увʼязнення на
території Східної Європи була ситуативною. З найактуальніших подій –
використання увʼязнених в якості живої сили в ході Російсько-Української війни в
2023-2024 рр. Натомість повсякдення та історія увʼязнення, функціонування цього
інституту за межами політичних баталій чи реалізації масштабних державних
3
проєктів, знаходиться на периферії суспільної уваги. Саме тому вивчення історії
увʼязнення є актуальним завданням української історичної науки.
Наукова новизна результатів дисертації полягає в тому, що вперше в
українській історичній науці здійснено спробу комплексно розкрити історію
увʼязнення в межах окремої губернії південної України та встановити значення
локальної історії увʼязнення в регіоні для історії системи увʼязнення у Східній
Європі. Спираючись на концептуальні та теоретико-методологічні напрацювання
істориків Західної Європи та Північної Америки кінця минулого століття,
залучивши архівні документи України та РФ, нормативно-правові джерела,
матеріали періодичних видань досліджуваного періоду, уперше розкрито історію
формування тюремної інфраструктури регіону та доведено його роль як регіону для
експериментів в галузі мілітаризації підневільної праці засуджених. Архівна база
дослідження систематизована за типологічною та ознакою. Введено до наукового
обігу нормативно-правові акти та архівні документи 9 фондів 1-го обласного
вітчизняного та 3-х зарубіжних архівів (досліджено документи 77 архівних справ).
Історіографічний аналіз засвідчив, що історія увʼязнення на території
Південної України була предметом вивчення обмеженої кількості дослідників, у
звʼязку з чим більшість праць розглядають лише окремі її аспекти або дотичні
тематики історії благодійництва. Комплексних праць, присвячених дослідженню
пенітенціарної політики імперії у регіоні не було створено. Історіографію було
класифіковано за предметно-тематичним принципом, що дозволило зʼясувати
рівень розробки тих чи інших питань, критично проаналізувати існуючі підходи до
класифікації наукової літератури з історії увʼязнення, виокремити концептуальні та
ідеологічні обмеження які існують у дослідженнях.
Документи Державного архіву Одеської області, Державного архівк
Російської Федерації, Російського державного архіву Військово-морського флоту
та Російського державного історичного архіву стали основою джерельної бази
дослідження. Загалом, в ході вивчення теми опрацьовано: нормативно-правові
джерела, організаційні та розпорядчі джерела державного походження, пам’ятки
суспільно-політичної, наукової, пенологічної думки досліджуваного періоду;
4
звітна документація окремих державних структур, статистичні дані; графічні
джерела, ділова документація регіональної адміністрації та наративні джерела.
Аналіз історіографії теми дослідження та джерел було здійснено крізь
призму методології історицизму, системного та інституційного підходів, історії
повсякдення.
Зроблено висновок, що в основі реформування місць ув’язнення, були ріст
злочинності в першій третині ХІХ ст., складовою якого було збільшення масштабів
порушень (жебрацтво, безпаспорство, волоцюжництво) системи локалізації
населення – необхідної умови функціонування кріпосництва. Відповідно вплив
західноєвропейських політико-правових ідей та їх носіїв в середовищі імперської
еліти, їх зв’язки з англійськими тюремними реформаторами визначили, радше,
форму здійснених реформ, ніж були їх безпосередніми каталізаторами.
До 1819 р. нормативне регулювання ув’язнення в імперії було покликано
вирішити проблеми переповнення місць ув’язння та відсутності коштів на
утримання в’язнів. Посилення злочинності та реактуалізація проблеми чисельності
в’язнів на почтаку ХІХ ст., поряд з кризою заслання та філонтропічними,
екуменістичними ідеями та ідеалами, призвели до перегляду значення ув’язнення
та спроб покращити його умови. Це завдання було покладене на дворянство та,
ширше, освічену громадськість. За Миколи І держава змінює курс, намагаючись
зафіксувати ті умови утримання, які мали місце. Формування нормативних основ
тюремного режиму в цей час завершилось в 1831 р. з виданням «Інструкції
доглядачам тюремних замків», видання 14 тому «Зводів закону Російської імперії»
та «Кримінального Уложення» 1845 р. Аналіз складу ув’язнених за три роки перед
прийняттям Уложення показав, що понад половини утриманців тюрем за новим
карним законодавством мали б бути покарані позбавленням волі, що робило цей
вид покарання способом боротьби з соціальними проблемами жебрацтва,
волоцюжництва та дрібного крадійства.
Особливим видом ув’язнення було ув’язнення в арештантських ротах.
Розвиток цього виду ув’язнення суперечив проголошеній пенітенціарній
парадигмі, адже законодавець ставив економічні мотиви вище дисциплінарних
5
Арештантські роти стали більш дешевим способом ніж заслання та тюремне
ув’язнення вирішити проблему волоцюжництва в імперії, що обумовило початок
експерименту з влаштування рот цивільного відомства в Херсонській губернії.
Після 1830-го року держава більше уваги придіялє регламентації цього виду
покарання, роблячи його зручним інструментом дисциплінування широких верств
населення, надаючи право відправляти в арештантські роти низовим інстанціям
соціального контролю. Значення арештантських рот як виду покарання виявилось
ширшим за тюремне ув’язнення, що означало перевагу утилітарної парадигми
розвитку місць ув’язнення над філантропічною.
Арештантські роти в Херсонській губернії виконували подвійний рід
завдань. Вони ставали своєрідним фільтром для втікачів та переселенців з півночі,
а одночасно з цим – резервом робочої сили, яку можна було використати для
урбанізації краю, де наймана праця обходилась дорожче. Успішний експеримент
на Півдні, за принципом «колоніального бумерангу», врешті, призвів до поширення
арештантських рот цивільного відомства в усіх регіонах імперії, де здійснювалось
державне будівництво. Арештантські роти, поряд з військовими поселеннями,
стали важливою частиною механізму внутрішньої колонізації.
Історія тюремного піклування в губернії починається в період активного
тюремного будівництва 1820-1830-х рр. В цей час засновано Одеський та
Херсонський піклувальні комітети. Трансформація архітектури новозбудованих в
першій третині ХІХ ст. тюрем губернії відбувалась в три етапи – від землянок та
деревʼяних будівель до камʼяних острогів та монументальних губернських
тюремних замків. Нові замки відрізнялись не тільки своїми розмірами та
стилістикою, але й організацією простору, що було необхідно для досягнення
цілей, проголошених Піклувальним товариством.
Справа тюремного благодійництва, за виключенням окремих ентузіастів, не
зустрічала підтримки в середовищі місцевої дворянської еліти, на яку
розраховувала держава, формуючи, тим самим, необхідний для неї простір вияву
свободи – піклування про найбідніші верстви населення. Створення Одеського та
Херсонського піклувальних про тюрми комітетів відкрило можливості для
6
модернізації умов утримання в’язнів, яких в цих містах накопичувалась найбільша
на території України кількість, формування режиму в тюремних закладах губернії.
Успіхи в реалізації цих новацій не були рівномірними. Найбільших зрушень
вдалось досягти в харчуванні, забезпеченні арештантів одягом, а тюремні
приміщення – опаленням. Повсякденне життя арештантів тюрем, в значній мірі,
залежало від закладу в якому вони перебували. Можна говорити про значну
відмінність режиму в повітових та губернських тюрмах. В перших, за винятком
кращого дотримання принципу ізоляції, не відбулось значних змін порівняно з
XVIII ст.
Окреслене дозволяє стверджувати, що реформування ув’язнення в першій
половині ХІХ ст., відповідно до гуманістичних, філантропічних ідей, в Російській
імперії мало паліативний характер, адже стримувалось нестачею фінансів,
неготовністю регіональної еліти до відведеної їй ролі в цьому процесі, збереженням
утилітарного підходу до використання арештантської праці, в чому велику роль
зіграла внутрішня колонізація Півдня.
Ключові слова: увʼязнення, вʼязниця, арештантські роти, тюремне піклування,
урбанізація, дисципліна, режим.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.