Валерія Колодій » Давні українські міфологічні сюжети й образи в ліриці поетів Празької школи
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Давні українські міфологічні сюжети й образи в ліриці поетів Празької школи

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 26.07.2024
Твір змінено: 26.07.2024
Завантажити: pdf див. (1.5 МБ)
Опис: Колодій В. С. Давні українські міфологічні сюжети й образи в ліриці поетів Празької школи. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі
гуманітарних наук за спеціальністю 035 Філологія. – Інститут літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Київ, 2024.
Дисертація присвячена комплексному міфокритичному аналізу лірики
поетів Празької школи, яка є надзвичайно багатою на архетипи, сюжети й образи
давньої української міфології. У дослідженні проведений аналіз творчого
доробку шістнадцяти авторів української еміграції 1920 – 1940-х років, які у
своїй поезії звертаються до українського міфу, а саме: Олеся Бабія, Юрія
Дарагана, Євгена Маланюка, Максима Гриви, Юрія Липи, Галини Мазуренко,
Олекси Стефановича, Наталі Лівицької-Холодної, Ірини Наріжної, Олега
Ольжича, Олени Теліги, Івана Ірлявського, Оксани Лятуринської, Леоніда
Мосендза і Миколи Чирського. Кожен автор у своїх текстах демонструє
неповторну індивідуальну реалізацію міфологічного світогляду.
Розглянуті лише поетичні тексти, адже саме в них зосереджені архетипи,
сюжети й образи давньої української міфології, натомість у прозі та драматургії
вони розосереджені. Це дослідження не відкриває дискусії про те, яких авторів
можна зараховувати до Празької школи, а яких не слід. Однак звернення до
давнього українського міфу є однією з тих ознак, які поєднують їх у школу і
визначають її стиль.
У дослідженні вжитий саме термін «школа»: її натхненник Юрій Дараган
у єдиній своїй книжці «Сагайдак» (1925) представив багату творчу лабораторію
та зумів надихнути і старше, і молодше покоління «пражан». Збірка демонструє
величезне розмаїття сюжетів і образів української міфології та залишає сильний
вплив на творчість усієї Празької школи.
3
Актуальність дослідження зумовлена близькою до сучасної історикокультурною ситуацією, у якій опинилися армійці Української Народної
Республіки і їхні рідні. Насамперед ідеться про війну з росією, втрату дому,
неготовність суспільства об’єднатися заради спільної мети і підтримати своїх
героїв. Коло «пражан» сформувалося не просто з військових, – це були
інтелектуали, які переосмислювали війну і причини поразки. Вони вірили, що на
українській землі зростуть нові покоління людей, які зможуть захистити свою
батьківщину, і залишили для цих поколінь – тобто, нас, – важливе послання.
Їхній досвід актуальний і надзвичайно цінний для українського суспільства у цей
складний історичний час.
Кризова історична ситуація спонукає до переосмислення базових
концептів буття, які зосереджені в архетипах, сюжетах і образах народної
міфології. На ранніх етапах розвитку нації ці концепти визначають її цінності та
світогляд, менталітет і дії. Повернення до міфології – це внутрішнє прагнення
повернути пам’ять про самих себе – свої цінності, чин та ідентичність. Воно
притаманне для Празької школи загалом і для кожного її представника зокрема.
Осмислення концептів давнього українського міфу відбувається на глибинному
індивідуальному рівні. І хоча це одна з формотворних рис Празької школи, це не
тенденція, а те «прадавнє», що «прагнуло стати Словом» (за Юнґом).
Міфокритичний (архетипний) аналіз лірики Празької школи дасть змогу
поглибити її інтерпретацію і більш детально дослідити художню модель світу її
авторів.
До теми архетипів у творчості поетів Празької школи зверталася Віра
Просалова у своїй монографії «Текст у світі текстів Празької літературної
школи» (2005) та статтях. О. Астаф’єв, Б. Бойчук, А. Дністровий, Г. Клочек,
Ю. Ковалів, Л. Куценко і О. Омельчук торкалися теми міфології у ліриці
окремих «пражан». Цінними для дослідження Празької школи загалом і окремих
її постатей є праці самих її представників і їхніх сучасників, зокрема Д. Гуменної,
Д. Донцова, Ю. Клена, Б. Кравцева, Ю. Липи, Н. Лівицької-Холодної, О.
Лятуринської, Є. Маланюка, О. Ольжича, У. Самчука, О. Теліги. Свій внесок у
4
збереження, переосмислення і дослідження творчості «пражан» зробили В.
Державин, І. Дзюба, О. Жданович, М. Жулинський, О. Зінкевич, М. Ільницький,
І. Качуровський, Г. Клочек, Ю. Лавріненко, В. Моренець, І. Набитович,
М. Неврлий, Б. Рубчак, Т. Рязанцева, О. Омельчук, Т. Салига, М. Ситник,
М. Слабошпицький, О. Тарнавський, І. Фізер, Л. Череватенко, Ю. Шевельов і
багатьох інших учених.
Практична база дослідження (архетипний аналіз) спирається на праці
Джеймса Фрейзера, концепцію архетипного аналізу Нортропа Фрая, теорію про
мономіф Джозефа Кемпбелла, концепцію про індивідуальне несвідоме Зиґмунда
Фройда, теорії Карла-Ґустава Юнґа про архетип як несвідомо відтворювану
модель, «Філософію символічних форм» Ернста Кассірера. Також залучені праці
Роже Каюа, Мірчі Еліаде, Умберто Еко, Крістофера Воґлера.
У дослідженні застосовані міфокритичний, автобіографічний і описовий
методи, а також метод інтертекстуального аналізу. Комплексний міфокритичний
аналіз лірики поетів Празької школи здійснений вперше.
Їхні тексти доволі відкриті: діалог на художньо-концептуальному рівні
відбувається як між самими «пражанами», європейськими чи інколи російськими
авторами, так і в діахронічній площині – з текстами української й античної
міфологій, а також Святого Письма.
Другий і наймасштабніший розділ присвячений безпосередньо
міфокритичному аналізу вибірки найбільш репрезентативних текстів кожного
автора. Аналіз розроблений так, аби якомога повніше розкрити портрет кожної
постаті. У кожному портреті представлені індивідуально авторські особливості
реалізації архетипів, сюжетів і образів давньої української міфології.
Заключний розділ відображує те, як міфологічний світогляд формує
художню модель світу різних авторів-«пражан» і всієї Празької школи загалом у
контексті історичного і культурного процесу, а також глобальної світоглядної
кризи в період міжвоєння.
На відміну від сюжетів і образів античної міфології чи Святого Письма,
архетипи, сюжети й образи народної міфології часто можуть бути відтворені
5
несвідомо. Поети Празької школи, які є носіями української культури і
колективної пам’яті, певно, не могли опиратися внутрішньому прагненню
ословити «прадавнє переживання», актуалізоване кризовою ситуацією –
досвідом війни і загрозою існуванню своєї нації після поразки у ній.
Українська міфологія часто стає опорою художньої моделі світу поетів
Празької школи, які прагнуть повернутися, переосмислити й актуалізувати
первісні уявлення про буття.
Теоретична новизна дослідження полягає у розгорнутій, детальній
інтерпретації текстів різних представників Празької школи крізь призму
національної – української – міфології, що зумовлено достатньо частотним
зверненням авторів до її архетипів, сюжетів і образів та їх переосмисленням на
художньо-концептуальному рівні в контексті тогочасної історичної ситуації.
Кожна міфологема (як і будь-який інтекст) акумулює в собі певний набір смислів
і цілий пласт культурного контексту. Виражена лише в одному образі чи мотиві,
вона здатна вмістити в собі цілий світоглядний концепт.
Практична новизна дослідження полягає у вдосконаленні методу
міфокритичного аналізу тексту крізь призму давньої української міфології.
Також дисертація відкриває нові теми для майбутніх досліджень, зокрема
пов’язаних із реалізацією конкретних міфологічних концептів (наприклад,
концепт Воїна чи землі-матері).
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.