Михайло Хуторянський » Соціально-економічні та політичні чинники формування настроїв населення України у 1950-х – першій половині 1960-х років
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Соціально-економічні та політичні чинники формування настроїв населення України у 1950-х – першій половині 1960-х років

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Історична
Твір додано: 19.04.2024
Твір змінено: 19.04.2024
Завантажити: pdf див. (1.6 МБ)
Опис: Хуторянський М.В. Соціально-економічні та політичні чинники формування настроїв населення України у 1950-х – першій половині 1960-х років. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.



Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних
наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України (07 Історичні науки) –
Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної
академії аграрних наук України.



У дисертації на основі аналізу широкого кола джерел із урахуванням
наявних теоретичних наукових розробок проаналізовано фактори, які
вплинули на формування настроїв населення України у 1950-х – першій
половині 1960-х років. Ці фактори поділено на три умовні групи: соціально-
економічні, суспільно-політичні та ті, що пов’язані із впливом міжнародних
відносин.
У дослідженні визначено, що загострення суперечностей між
економічною політикою влади та її оцінкою населенням, зростання
вільнодумства, незадоволення репресивною політикою влади, недовіри до
неї, прихованого, а іноді і відкритого, опору тоталітарному режимові стали
вагомими чинниками періоду десталінізації СРСР після смерті Й. Сталіна.
Одним із виразників ставлення громадян України до економічної
політики стало поширення розкрадання суспільної власності. Якщо
крадіжки у громадян сприймалися вкрай негативно, то розкрадання
державного майна розглядалося певним засобом підвищення власного
матеріального добробуту. Фактично пріоритет загальнодержавних
цінностей, що нав’язували владними органами, вступав у протиріччя із
системою цінностей, що була сформована у процесі побутового
спілкування.


3



Найбільш вагоме поширення антирадянських настроїв спостерігалося
у зв’язку із прорахунками у здійсненні економічної політики. Негативно
сприймалося збільшення податків і платежів на користь держави. Особливо
негативно сприймалася підписка на державні позики, яка переважно
здійснювалася примусово. Антирадянські настрої виражалися найчастіше у
поширенні листівок чи звернень відповідного змісту, сутичок та суперечок
із органами влади. Одночасно позитивно сприймалося розширення
асортименту товарів широкого вжитку та першої необхідності, що
передусім забезпечувалося для населення міст.
Однак не варто вважати, що поширення критичних настроїв серед
пересічних громадян перетворило більшість з них на противників
панівного режиму. Попри незадоволення певними діями влади, більшість
критично мислячих людей вважали необхідним лише модернізацію
тогочасної системи, а не її демонтаж. Критика на вищому рівні дій окремих
партійних діячів сприймалася як дозвіл критикувати керівництво на місцях.
Сплеск критичних зауважень на адресу місцевого партійного і радянського
керівництва був зафіксований у зв’язку з арештом Л. Берії та критикою
культу особи. Критичні зауваження стосувалися конкретних дій у роботі
посадовців. Найчастіше осуду підлягало грубе адміністрування, побиття
підлеглих та пияцтво. Якщо такі дії місцевих керівників ставили
регулярними чи супроводжувалися жорстокістю стосовно підлеглих,
громадяни зверталися до вищих інстанцій з проханням покарати
винуватців. У резонансних випадках подібні звернення призводили до того,
що посадовців переводили на інше місце роботи.
В українському суспільстві сформувалося чітке уявлення про
можливість використання права на звернення у власних інтересах з метою
отримання певної вигоди. У такий спосіб зводили рахунки, забезпечували
кар’єрне зростання. Регулярне звернення до вищих органів навіть ставало
для окремих осіб одним із елементів їхнього способу життя.


4



Значаний вплив на формування настроїв населення України справило
викриття культу особи на ХХ з’їзді КПРС. Здійснене у рамках боротьби за
владу у вищому партійному керівництві і покликане зміцнити позиції
М. Хрущова, воно сколихнули радянське суспільство. Проблемні питання,
порушені у виступі М. Хрущова, змусили замислюватися над причинами
поширення репресій, поразок першого періоду німецько-радянської війни.
За цими подіями стояли понівечені життя сотень тисяч радянських
громадян, що спричинило поширення сумнівів у виваженості та
довершеності радянської системи влади. Зважаючи на явища масових
репресій та культ особи, вона стала виглядати значно менш привабливою в
очах багатьох пересічних громадян.
У дослідженні виявлено, що визначальними факторами міжнародних
відносин, які вплинули на формування настроїв населення України, була
підготовка Й. Сталіна до розв’язування Третьої світової війни, а також
численні загострення стосунків СРСР із країнами Заходу у роки
хрущовської «відлиги».
Розгортання «холодної війни» сприймалося громадянами
неоднозначно. З одного боку, під впливом радянської пропаганди вони не
бажали обмеження впливу Радянського Союзу на події і явища світового
характеру. Статус наддержави формував почуття гордості за власну країну.
З другого боку, часто із нерозумінням сприймалося зростання витрат на
розбудову військово-промислового комплексу в умовах, коли не
відбувалося бажаного зростання рівня життя.
Уявлення про способи ведення бойових дій поступово
трансформувалися. Якщо на початку 1950-х років утверджувалося
переконання у можливості уникнути руйнівного впливу війни шляхом
зміни місця проживання, то в роки правління Хрущова поширилося
усвідомлення невідворотності загибелі людства у випадку початку
термоядерної війни. Тому відвертий страх перед можливим початком
бойових дій примушував громадян оцінювати дії політичних лідерів


5



Радянської країни у цьому контексті переважно з погляду їх спроможності
відвернути Третю світову війну. Водночас на початку 1950-х років,
переважно серед західноукраїнського населення, висловлювалася й думка
про бажаність глобального протистояння СРСР та США. Така думка
мотивувалася надією, що збройний конфлікт між цими країнами
забезпечить сприятливі умови для відновлення Української державності.
Оцінки населенням України локальних збройних конфліктів
переважно виходили із їх віддаленості від території республіки. Набагато
більш масштабні людські втрати у Корейській війні не справили такого
сильного враження на громадян, як придушення радянськими військами
народних повстань у Польщі та Угорщині. Тут також варто також
враховувати ступінь поінформованості жителів України про відповідні
події та розуміння ними загальної ситуації, що склалася на Далекому Сході
та у Східній Європі.
Корейська війна переважно сприймалася як чергове протистояння з
імперіалістичним світом, у якому офіційно війська СРСР не брали участі
(протилежний факт Радянський Союз визнанав лише у 1970-х роках).
Суперечки переважно точилися навколо того, хто переможе у війні, чи
потрібно загострювати стосунки із США та які шанси у Радянського Союзу
вистояти в ядерній війні з американцями.
Участь радянських Збройних Сил у придушенні повстань у Польщі та
Угорщині переважно негативно була сприйнята в Україні. Твердження
радянських пропагандистів про «провокації імперіалістів» вже не
знаходили відповідного розуміння, оскільки боротьба точилася всередині
соціалістичного табору, який перед тим подавався як монолітне утворення,
недоступне для зовнішнього руйнівного впливу. Крім того, війна в
Угорщині негативно позначилася й на оцінках перспектив побудови
комуністичного суспільства. Це було обумовлене поширенням переконання
у необхідності модернізації суспільно-політичних та соціально-
економічних відносин для того, щоб утримувати країни східної демократії


6



у соціалістичному таборі не силовими методами. Такі твердження набули
особливого поширення серед молодих людей, переважно студентів.
Із нерозумінням сприймалося в Україні і погіршення
зовнішньополітичних відносин між СРСР та Китаєм, яке призвело до
розколу соціалістичного табору. Попри спроби радянської пропаганди
зробити винуватцями китайську сторону, громадяни переважно
звинувачували у цьому особисто М. Хрущова, чий імпульсивний характер
та не виважена оцінка реалій міжнародної політики призвели до таких
наслідків. Але найбільш негативно було оцінене загострення стосунків між
СРСР та США у період Карибської кризи, оскільки таке загострення
поставило світ перед початком Третьої світової війни. І хоча радянський
лідер діяв відповідно до власних уявлень про адекватну відповідь на
розміщення американських ракет у Туреччині, однак він не оцінив
рішучості керівництва США відстоювати власні інтереси у стосунках із
СРСР силою зброї. Це змусило Хрущова поступитися і повернути до СРСР
розміщені на Кубі ракети, що набуло негативного сприйняття у середовищі
радянських військових.
Перетворення СРСР на супердержаву у повоєнні роки сприяло
посиленню агресивності у відстоюванні зовнішньополітичних інтересів
вищим керівництвом СРСР. Водночас активна пропаганда зі створення
образу агресивного капіталістичного оточення та виправдання будь-яких
кроків радянської зовнішньої політики супроводжувалася формуванням у
свідомості народу образу СРСР як країни, що бореться за мир. Така
пропаганда вирішувала й важливі завдання внутрішньополітичного
характеру. По-перше, дуже часто провали та прорахунки економічної
політики розглядали у контексті обґрунтування зростання витрат на потреби
військово-промислового комплексу. По-друге, фобія зовнішніх ворогів
допомагала створювати у суспільстві образи, придатні для реалізації на
практиці різного роду мобілізаційних технологій консолідації населення.


7



Для формування вигідних для панівної верхівки політичних настроїв
населення УРСР використовувалися різноманітні пропагандистські засоби
та методи державного примусу. Значний вплив на формування радянської
ідентичності справило переможне завершення Другої світової війни.
Загальноприйняті цінності радянського суспільства, серед яких можна
виділити роботу на державних підприємствах, пріоритет суспільної праці
над цінностями сім’ї, краще сприймалися на території східноукраїнських
областей, а у межах західноукраїнських регіонів продовжувала панувати
приватновласницька ідеологія та пріоритет приватної ініціативи в
економічній діяльності. Пріоритет колективу над індивідуальністю
забезпечив переродження особистості. Постійні репресії, арешти, чистки
призвели до знецінення людського життя, частковим наслідком чого стало
емоційне відчуження. Нищення національних традицій, звичаїв та цінностей
викликали цинізм та зростання рівня злочинності.
Ключові слова: Україна, настрої населення, «холодна війна»,
реабілітація, хрущовська «відлига», Корейська війна, Карибська криза, гонка
озброєнь.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.