|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
29.10.2023 |
|
| Твір змінено: |
29.10.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(931.1 КБ)
|
|
| Опис: |
Хожевскі К. А. Антропологічні виміри прози Вітольда Ґомбровича. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з
галузі знань 03 “Гуманітарні науки” за спеціальністю 035 “Філологія”. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2022.
У дисертації розглянуто прозові твори Вітольда Ґомбровича
(1904-1969). Здійснено аналіз прозового доробку з точки зору літературної
антропології, антропології літератури та емігрантології. Об’єктом
дослідження стали романи “Фердидурке”, “Трансатлантик”, “Космос”,
“Порнографія”, мемуаристичний твір “Щоденник”, збірники оповідань,
епістолярна спадщина письменника та цінні біографічні студії, складені за
та після життя Ґомбровича. Першоджерелом для дослідження стали твори
в оригіналі, включено також відомості з історії перекладів доробку
Ґомбровича на українському літературному ґрунті.
У роботі проаналізовано ключові прозові твори польського
письменника, що дають змогу окреслити найбільш повну картину
реалізації ключових антропологічних вимірів із галузі літературної
антропології та антропології літератури.
До дослідження залучено інструментарій із суміжних гуманітарних
наук – передовсім, антропології, соціології, психології (в тому числі
психології дитини), психології кризових ситуацій, емігрантології, а також
спеціалізованих літературознавчих напрямків – рецептивної естетики,
культурної антропології та структурної антропології.
Теоретична база дослідження містить актуальні праці українських та
зарубіжних вчених, теоретиків нових течій та напрямків у галузі
літературної антропології, а також численні студії із широкого кола
наукових робіт, які у польському літературознавстві з огляду на
1
надзвичайну продуктивність напрямку прийнято називати
“ґомбровичелогічними”. До першої категорії належать праці В. Ізера, Г. Р.
Яусса, Н. Гартмана, Р. Інґардена, К. Леві-Стросса, М. Бахтіна, Р. де
Анґеліс, Дж. Брейді, Дж. Кліффорда, К. Ґіртца, Р. Нича, М. Марковського,
М. Рембовської-Плуценник, Е. Косовської, Ю. Коваліва, Л. Тарнашинської,
С. Савицького. До другої категорії праць – присвячених питанням
різноаспектних досліджень доробку Ґомбровича – входять студії Є.
Яжембського, Е. Фіали, А. Ковальчик, М. Цесельського, А. Фалькевича, Т.
Кунца, Я. Марганського, К. Суханов, Л. Вишневської, А. Завадзького, С.
Яковенка. Зокрема, здійснено огляд сучасних літературознавчих теорій, на
підставі яких здійснено подальший предметний аналіз доробку Вітольда
Ґомбровича. До таких теорій та напрямів належать зокрема культурна
антропологія Михайла Бахтіна, структурна антропологія Клода Леві-
Строса, рецептивна естетика Вольфганга Ізера, літературна антропологія у
класичному тлумаченні цього поняття, антропологія літератури як новітній
напрям літературознавчих досліджень.
Робота також містить загальну характеристику історії досліджень
доробку Вітольда Ґомбровича на українському науковому ґрунті, а також у
польському та світовому літературознавстві. Крім того, наведено основні
відомості про історію перекладів прозових творів Ґомбровича на
українську мову, а також відозв і реакцій українського літературно-
критичного та наукового загалу на україномовні видання романів та
мемуаристики польського письменника.
У роботі здійснено спробу узагальнити та проаналізувати
антропологічні категорії, що фігурують у прозових творах В. Ґомбровича і
водночас є основою його авторської філософії. Зокрема, серед основних
антропологічних категорій фігурують психологія дитини та індивіда у
контексті родини, проблематика національної самоідентичності і
самосвідомості, концепти статі і сексуальності, функціонування автора у
2
творі та антропологічних ролей персонажа як альтер-его письменника.
Окрему увагу присвячено емігрантологічним аспектам, винятково
продуктивним у випадку Ґомбровича, який майже пів життя провів у
еміграції. Специфічність та новаторство авторського світогляду
Ґомбровича стали дослідницькими аксіомами ще за життя автора, а
поширення його творів у польському, а згодом й українському читацькому
й літературознавчому обігу сприяли виникненню глибших та ширших
студій, присвячених авторській філософії. У більшості досліджень
ключову позицію займає поняття “Форми”, введене самим Ґомбровичем
ще у ранній прозі (роман “Фердидурке”) та повсюдне у його подальшій
творчості, мемуаристиці та епістолярії. У даному дослідженні поняття
“Форми” також присутнє – наведено його описову характеристику та
необхідні для загального розуміння дослідницькі висновки – однак не
займає провідної позиції, оскільки даний аспект уже досить повно
досліджений у польській літературно-критичній та літературознавчій
традиції.
Окремий розділ присвячено проблемам із поля емігрантології як
науки про культуру та літературу емігрантів (у тлумаченні проф. Л.
Суханека). Найактивніша фаза творчості Ґомбровича припала на тривалий
період його перебування в еміграції (спочатку в Аргентині, потім – у
Німеччині та Франції), тож вибір даного вектору невипадковий і дає
можливість більш повно і різнобічно проаналізувати антропологічні
категорії у прозі та мемуаристиці письменника. Зокрема,
емігрантологічний контекст дозволяє дослідити розвиток та
функціонування ключових концептів, таких як національна самосвідомість
та психологія митця-емігранта. У звʼязку із останнім дослідницьким
питанням залучено додатковий інструментарій із суміжних наук – зокрема,
загальної психології та психології кризових ситуацій, до яких належить і
еміграція.
3
Обраний вектор досліджень – як суто антропологічний, так і
емігрантологічний, сформував необхідність залучення біографічного
контексту. Тож у праці міститься короткий огляд біографії письменника,
зокрема періоду його перебування в еміграції, себто після 1939 року.
Нарисові елементи біографії дозволяють також простежити процес
європеїзації та подальшої глобалізації доробку Ґомбровича: реалії
соціалістичної Польщі не дозволяли письменникові увійти у питомий
літературний контекст (це частково відбулося лише у період відлиги),
натомість еміграційні кола та осередки активно популяризували творчість
Ґомбровича і забезпечили йому широкий розголос у європейському
культурному середовищі. Зокрема, ключову роль відіграла співпраця з
провідним еміграційним часописом “Культура”, який виходив у Парижі.
Як результат, на даний момент Ґомбрович є одним із найвідоміших у світі
польських письменників.
Наукова новизна роботи полягає у комлексності дослідження
антропологічних вимірів, оприявлених у прозі та мемуаристиці
Ґомбровича – в українському літературознавстві студії доробку
Ґомбровича радше мали фрагментарний характер і найчастіше
здійснювалися у компаративному руслі, натомість у польському та
світовому науковому контексті студії, присвячені прозі, “Щоденникам”,
біографії та авторській філософії письменника, досить численні і
різнорідні, але скоріше спеціалізовані й вузькоспрямовані, присвячені
окремим аспектам функціонування літературних образів, світоглядних та
поведінкових моделей. Також дане дисертаційне дослідження охоплює
різноманітні аспекти з кола питань літературної антропології й
антропології літератури, а також дотично стосується термінологічного
поля цих двох галузей гуманітарного знання. Комплексне висвітлення ряду
ключових антропологічних вимірів у творчості письменника-модерніста
може також слугувати базою для подальших компаративних досліджень,
4
приміром, у контексті порівняння доробку польських еміграційних
письменників, до кола яких належав Вітольд Ґомбрович, із доробком
української письменницької діаспори. Дисертація вже містить орієнтири
можливих компаративних досліджень – зокрема, елементи зіставлення
філософії прози Ґомбровича із естетичною системою представників Нью-
Йоркської групи.
Зібраний матеріал та дослідницькі висновки дисертації можуть бути
використані для досліджень доробку Вітольда Ґомбровича у полі
українського літературознавства та розширення тематичного обсягу
попередніх студій, а також популяризації доробку Ґомбровича як плідного
поля для досліджень в українському науковому обігу.
Ключові слова: Вітольд Ґомбрович, жанр, роман, щоденник,
польський модернізм, модернізм, національна література, польська
еміграційна література, антропологія літератури, антропоцентрична
філософія, рецепція, трансформація, синкретизм, інтермедіальність,
літературна антропологія, емігрантологія, сенсибельність, інтерпретація,
національна самоідентичність, національність, культура, антропологічні
категорії, психологія емігранта, автообраз, психологія кризових ситуацій,
культурний перехід. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….14
Р О ЗД І Л 1 . А Н Т Р О П ОЛ О Г І Ч Н І Д О СЛ І Д Ж Е Н Н Я У
ЛІТЕРАТУРІ…………………………………………………………………23
1.1. Літературна антропологія й антропологія літератури. Поняттєвий
апарат літературної антропології……………………………………………23
1.2. Сучасні теорії літературної антропології. Термінологічне
розмаїття………………………………………………………………………26
1.2.1. Культурна антропологія Михайла Бахтіна …..…………………26
1.2.2. Структурна антропологія Клода Леві-Строса ― проєкції у
літературі…………………………………………………………..….………35
1.3. Антропологія літератури – альтернативний підхід у дослідженні
тексту…………………………………………………………………………..39
1.4. Рецептивна естетика Вольфганга Ізера ………………………….44
1.5. Рецепція творчості Ґомбровича у світовому та польському
літературознавстві……………………………………………………………47
1.5.1. Вітольд Ґомбрович в українських перекладах, публіцистиці та
літературознавстві……………………………………………………………54
Висновки до розділу 1……………………………………………..……67
РОЗДІЛ 2. АНТРОПОЛОГІЧНІ КОНЦЕПТИ У ПРОЗІ
ВІТОЛЬДА ҐОМБРОВИЧА……………………………………………..……
2.1. Психологія дитини, індивід у контексті родини та проблематика
тіла і статі у романах Ґомбровича …………………………………………69
2.2. Проблематика національної самоідентичності у Ґомбровича .…83
2.3. Автобіографічні ремінісценції та елементи гри з читачем………94
12
2.4. Ґомбрович і антропологія літератури ― питання мети і
мотивації………………………………………………..……………………104
Висновки до розділу 2…………………………………………………119
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЯ ЕМІГРАНТА У ТВОРЧОСТІ
ВІТОЛЬДА ҐОМБРОВИЧА…………………………………………..…121
3.1. Емігрантологія – наука про культуру та літературу діаспори у
к о н т е к с т і п р о з и В і т о л ь д а
Ґомбровича……………………………………………..…………….……121
3 . 2 . Ґ о м б р о в и ч - м і г р а н т : р е а л і ї т а
імплікація……………………………………………..……………………129
3 . 3 . Р о м а н “ Т р а н с а т л а н т и к ” : і с т о р і я а д а п т а ц і ї
емігранта .……………………………………………………..……………142
3.4. Психологія емігранта – інтерпретація проявів у романістиці та
мемуаристиці Ґомбровича…………………………………………..…..…154
Висновки до розділу 3……………………………………………..….171
ВИСНОВКИ……………………………………………..……………173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..178
ДОДАТКИ……………………………………………..………………196
|
|
|
