|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
20.09.2024 |
|
| Твір змінено: |
20.09.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Холодинська С. М. Теоретико-практичний паритет спадщини
Михайля Семенка в контексті української моделі футуризму :
культурологічний аналіз. Кваліфікована наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора культурології за
спеціальністю 26.00.01 – Теорія та історія культури (культурологія). Національна
музична академія України імені П. І. Чайковського. Міністерство культури та
інформаційної політики України. Київ, 2021.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано – в процесі аналізу
становлення та розвитку футуризму – доцільність введення в широкий
теоретичний ужиток формально-логічної структури «українська модель
футуризму», змістовним визначенням якої є констатація єдиного часового
виміру – «майбутнє»; руйнування народницьких засад української культури, а
також гостра критика традицій, що гальмують оновлення всіх видів мистецтва;
не сприйняття «технократичного божевілля» італійців та їх захоплення війною,
як засобом «агресивної модернізації світу»; заперечення абсолютизації
культуротворчого значення символів національної історії чи жанрів народного
мистецтва, зокрема, «лубка», на чому наполягали росіяни.
Показано теоретичну перспективність застосування основних
засадничих положень культурологічного аналізу – міжнауковість, діалогізм,
біографізм, персоналізація, регіональний підхід – задля цілісного відтворення
багатоаспектної спадщини М. Семенка, яка протягом усієї творчої діяльності
формувалася ним за принципом «теоретико-практичного паритету», а також
концептуалізовано процес розвитку «української моделі футуризму» в логіці
руху «посткласична – некласична» естетика, означений етап якої хронологічно
співпадає з періодом існування футуризму. Доведено, що трансформація
«посткласичного» періоду в «некласичний» відбувалася під впливом низки
чинників, серед яких, по-перше, творчі експерименти імпресіоністів, виставка
живописних робіт яких (1874) змінила парадигму розвитку спочатку
образотворчого мистецтва, а – пізніше – літератури, театру та музики, по-друге,
експресіоністичне мистецтво В. Ван Гога, котрий уперше «оголив» внутрішній
світ «звичайної» людини, «занурившись» у принципово нову чуттєвість,
породжену самотністю, відчаєм, жахом і невпевненістю, а, по-третє, наприкінці
ХІХ століття про себе заявила марксистська естетика, запропонувавши нову
систему соціально-політичних, ідеологічних і тематичних цінностей у мистецтві.
Підкреслено, що футуристи як представники цього історичного періоду, –
безпосередньо чи опосередковано – саме на перетині цих чинників намагалися
«будувати» фундамент власного світоставлення.
У дисертаційному дослідженні систематизовано теоретичні
напрацювання М. Семенка. Виокремлено та проаналізовано ті проблеми, які ним
означені як «першорядні» : обґрунтування «кверо-футуризму» і «пан-
футуризму» як теоретичного підґрунтя «мистецтва майбутнього», порівняльний 3
аналіз філософії та мистецтва, значення фактору «часу» для «донесення» засад
футуристичної естетики, «діалектика» художніх форм у логіці руху
«національне – загальнолюдське – універсальне» та перспективність
експериментів на теренах синтезу мистецтв. Показано, з одного боку, широту
наукових інтересів М. Семенка, а з іншого, – властиву йому тенденцію до
самозаперечення та концептуальної непослідовності;
Відтворено процес «прирощування» нових понять і категорій у
теоретичних напрацюваннях М. Семенка, котрий опікувався необхідністю
створення самостійного понятійно-категоріального апарату задля формально-
логічної обґрунтованості футуристичної естетико-художньої платформи.
Введення в ужиток понять «метамистецтво», «кверо-футуризм», «панфутуризм»,
«поезомалярство», «деструкція», «фактура», «конструкція», «зсув»,
«деструктивний зсув», «динамізм» вимагало, з одного боку, їх обґрунтування та
поступової концептуалізації, а з іншого, – співвіднесення із загальноприйнятою
системою естетико-мистецтвознавчих означень художнього твору, а саме : зміст,
форма, образ, стиль, композиція.
Уточнено хронологію та сутність творчих зв’язків між українськими
футуристами, франко-німецькими дадаїстами та сюрреалістами; відповідність
тих чи інших поетичних творів конкретним подіям у житті М. Семенка.
У дисертації набуло подальшого розвитку :
- питання, пов’язані як з літературним оточенням М. Семенка, так і з
роллю конкретних персоналій в логіці розвитку «української моделі футуризму».
Виокремлено та зафіксовано – внаслідок застосування такого чинника
культурологічного аналізу як міжнауковість – морально-етичні аспекти життєво-
творчої поведінки конкретних учасників футуристичного руху : бездумне
«подорожування» різними художніми угрупованнями, досить «легка» зміна
естетико-художніх орієнтацій, суперечливе ставлення до М. Семенка.
Аргументовано необхідність подальшого моделювання й аналізу етично-
правових проблем, які виявляються сьогодні в процесі реконструкції
авангардизму, загалом, і футуризму, зокрема;
- ідеї теоретичної самоцінності порівняльного аналізу італійського,
російського, українського футуризму завдяки розширенню дослідницького
простору та введенню в теоретичний ужиток наукових розвідок, здійснених
фахівцями різних країн;
- реконструкція полеміки, що мала місце в середовищі діячів української
культури початку ХХ століття, зокрема, між М. Зеровим і М. Семенком і
залучення до аналізу позиції низки провідних тогочасних літературних критиків,
що дозволило представити гоніння на молодого Семенка не лише як
цілеспрямоване цькування футуристів, а і як наявність глибоких протиріч у
середині української літературної спільноти;
- інтерпретації М. Семенком ідеологічної функції мистецтва в умовах, коли
футуризм повинен був існувати в просторі вимог «соціалістичного реалізму».
Залучено приклади творчо-теоретичних шукань «російських формалістів», з
якими співпрацювали українські футуристи, науковий потенціал «нормативної естетики», прибічники якої робили спроби «згармонізувати» ідеологічні процеси
в мистецтві 30-х років минулого століття та розкрито політико-ідеологічну
сутність «соціального замовлення».
Ключові слова : культуротворення, «українська модель футуризму»,
кверо-футуризм, пан-футуризм, метамистецтво, синтез, поезомалярство,
«теоретико-практичний паритет», персоналізація, «літературний простір»,
«творчий діалог». |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП 20
РОЗДІЛ 1 АВАНГАРДНИЙ РУХ : КУЛЬТУРОТВОРЧИЙ
ПОТЕНЦІАЛ ФУТУРИЗМУ
34
1.1 Феномен футуризму : особливості становлення та розвитку 34
1.2 Футуризм як об’єкт теоретичного осмислення : стан сучасних
досліджень
60
1.3 Специфіка культурологічного аналізу футуризму : до постановки
проблеми
82
Висновки до Розділу 1 101
РОЗДІЛ 2 МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО ЯК ФУНДАТОР УКРАЇНСЬКОЇ
МОДЕЛІ ФУТУРИЗМУ : ШЛЯХИ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ
103
2.1 Концептуальні орієнтири поета : приклад теоретико-практичного
паритету
103
2.2 Теоретичні виміри творчої спадщини М. Семенка 133
2.3 Понятійно-категоріальне «забезпечення» футуристичної теорії як
авторське надбання М. Семенка
157
2.3.1 Поняття «кверо-футуризм», «пан-футуризм»,
«метамистецтво» : теоретичні напрацювання 1914–1922 років
157
2.3.2 «Деструкція – конструкція» в контексті низки дотичних
понять
161
2.3.3 «Фактура» – структурна єдність «матеріалу», «форми» та
«змісту»
166
2.4 Ідеологічний чинник у творчості М. Семенка : крах однієї ілюзії 172
Висновки до Розділу 2 195
РОЗДІЛ 3 ЕСТЕТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ФУТУРИСТИЧНОЇ ПОЕЗІЇ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА
197
3.1 Творчі пошуки поета в логіці руху «посткласична – некласична»
естетика
197
3.2 Від «Prelude» до «Дерзання» : естетичний контекст поезії М.
Семенка
224
3.3 «Поезомалярство» як футуристичний експеримент у контексті
видової структури мистецтва
243
Висновки до Розділу 3 270
РОЗДІЛ 4 ФУТУРИЗМ ЯК СКЛАДОВА УКРАЇНСЬКОЇ
КУЛЬТУРИ : ДОСВІД ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО ПІДХОДУ
273
4.1 М. Семенко і «літературний простір» футуризму 273
4.2 Олексій Полторацький як теоретик футуризму 299
4.3 Футуристична складова у творчій спадщині Ґео (Георгія) Шкурупія 324
4.4 34513
Микола Бажан : від «футуристичної молодості» до
«соцреалістичної зрілості»
Висновки до Розділу 4 362
РОЗДІЛ 5 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ АВАНГАРДИЗМ І УКРАЇНСЬКИЙ
ФУТУРИЗМ : СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОГО ДІАЛОГУ
364
5.1 Проблема художньої творчості : естетико-художні орієнтири
авангардистів
364
5.2 Український мистецький авангард в європейському культурному
просторі : початок ХХ століття
384
5.2.1 Професійне спілкування митців : український досвід 384
5.2.2 Специфіка творчих зв’язків : «футуристи – дадаїсти» та
«футуристи – сюрреалісти»
390
5.3 Концепція деструкції М. Семенка і трансгресивний досвід Ж.
Батая : потенціал паралельного аналізу
398
Висновки до Розділу 5 413
ВИСНОВКИ 415
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 421
ДОДАТКИ 466
|
|
|
