| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Хаценко О.О. П.Я. Дорошенко у громадсько-політичному та
соціокультурному житті України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 – історія України. Національний університет
«Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Чернігів, 2020.
Актуальність дослідження життя, службової, громадської та
дослідницької діяльності Петра Яковича Дорошенка (1858–1919) зумовлена
роллю, яку він відіграв у суспільному та громадському житті Північного
Лівобережжя та державотворчих процесах в Україні наприкінці ХІХ – на
початку ХХ ст. Його приналежність до покоління натхненників українського
національного відродження, нащадків козацько-старшинських родів створює
об’єктивні передумови для з’ясування місця та ролі П. Дорошенка в ідейному
обґрунтуванні та практичному сприянні творення української національної
еліти у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., підтримці розвитку
історичних регіонів України, формуванні когорти інтелектуалів, які зробили
вагомий внесок у становлення української державності.
Дослідження життєдіяльності П. Дорошенка важливо з огляду на
продовження студіювання регіональних еліт, з якими пов’язаний розвиток
родинних локусів – «культурних гнізд» на теренах колишньої Гетьманщини
– у ХVІІІ – на початку ХХ ст. Представники козацько-старшинських родів
залишалися носіями українськості у підросійській Україні, вони ж стали
збирачами, зберігачами та популяризаторами українських старожитностей,
способу життя та діяльності. У цьому шерезі діячів постать П. Дорошенка,
попри значну кількість робіт з історії українського національно-визвольного
3
руху, української революції, соціальної історії ХІХ – початку ХХ ст., є
повною мірою недослідженою та недооціненою.
Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу джерел і
наукової літератури реконструювати життєвий шлях, службову,
дослідницьку та громадську діяльність П. Дорошенка, з’ясувати його роль і
місце у громадсько-політичному та соціокультурному житті Чернігово-
Сіверщині та України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Аналіз наукової літератури, здійснений у першому розділі
«Історіографія, джерельна база, методологія та методи дослідження»,
дозволив умовно виділити два періоди у вивченні життя та діяльності
П. Дорошенка. Упродовж першого періоду (1919–1991 рр.) з’явилась низка
робіт, у яких було зібрано й впорядковано відомості про життєвий шлях,
службову кар’єру та дослідницькі уподобання П. Дорошенка. Головна
заслуга у актуалізації відомостей про життя та діяльність П. Дорошенка
належала його племіннику Д. Дорошенку, який на основі спогадів створив
низку життєписів П. Дорошенка. Значний внесок у комеморацію
П. Дорошенка зробили діячі діаспори – його сучасники, колеги, знайомі,
натомість у радянській історіографії його ім’я було штучно замовчано.
Вивчення життя та діяльності П. Дорошенка пожвавилося у другому періоді,
починаючи з 90-х рр. ХХ ст. і провадилося у контексті дослідження проблем
історії української революції, студіювання історії земського руху на
Чернігівщині, історії освіти, культури і мистецтв, громадського життя регіону
тощо. Втім, комплексне дослідження життєдіяльності П. Дорошенка створене
не було.
Джерельна база дисертаційного дослідження складається з комплексу
писемних та зображальних джерел, зокрема діловодних документів, джерел
особового походження, представлених мемуарами та епістолярієм,
публікацій періодичних видань кінця ХІХ – початку ХХ ст. та праць
4
П. Дорошенка. Залучені до дослідження фотодокументи, вміщені у додатках,
допомогли увиразнити образ діяча.
Робота ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та
системності, які забезпечили цілісне сприйняття предмета дослідження й
уможливили його всебічне вивчення. Дослідження реалізовано з урахуванням
здобутків нової соціальної історії, історичної біографістики та просопографії,
які склали основу методології дослідження.
У другому розділі «Життєвий шлях та службова кар’єра П. Дорошенка»
розкрито вплив традицій родинного виховання та способу життя на
формування особистості П. Дорошенка, схарактеризовано його навчання в
гімназії та університеті, проаналізовано причини вибору професії та
формування його життєвої стратегії. З’ясовано його внесок у розбудову
Глухівської земської лікарні, розширення мережі медичних закладів у регіоні
та покращення їхнього забезпечення персоналом та медикаментами,
поліпшення умов праці лікарів, запровадження протиепідемічних,
профілактичних та просвітницьких заходів задля поліпшення здоров’я
населення. Переїзд до Чернігова, призначення його директором дворянського
пансіону-інтернату для бідних дворянських дітей було визнанням його
організаторських та професійних здібностей, продемонстрованих в ході
роботи в Глухові. Він налагодив роботу пансіону й активно включився в
життя освітніх закладів міста, у 1917 р. став один з засновників української
гімназії у Чернігові. П. Дорошенко увійшов до кола публічних осіб, які, окрім
своїх безпосередніх службових обов’язків, брали участь у багатьох міських
заходах і були почесними членами різних товариств, установ і організацій. Це
відбирало досить багато часу, проте стало одним з обтяжень публічної
посади. За підтримки П. Скоропадського, на чолі Головного управління
мистецтв і національної культури П. Дорошенко узяв активну участь у
відкритті українських університетів у Києві та Кам’янці-Подільському,
створенні національного архіву та бібліотеки, сприяв розвитку українського
5
театру, музичного мистецтва та кінематографу, збереженню історико-
культурних цінностей.
У третьому розділі схарактеризовано діяльність П. Дорошенка у
повітових та губернських земських установах, зокрема його участь у
створенні Глухівського музею та музею українських старожитностей імені
В. Тарновського у Чернігові. Розкрито співпрацю П. Дорошенко з
Чернігівською губернською вченою архівною комісією, на засіданнях якої він
виступав за збереження родинних архівів та колекцій, упорядковував архівні
зібрання, бібліографічні матеріали та опікувався видавничою діяльністю.
Крім того, схарактеризовано його роботу по збиранню українських
старожитностей, документів козацької доби, які були використані істориками
для створення родоводів, генеалогічних та геральдичних студій. Аматорські
заняття історією та краєзнавством допомогли йому розширити діапазон
наукових і громадських інтересів, які зосередилися навколо пекучих проблем
історії та сучасності України. Доробок П. Дорошенка з історії родин та
родинних архівів Північного Лівобережжя, представлений низкою статей,
носив переважно археографічний характер. Проте, передчасна смерть не
дозволила йому реалізувати усі життєві плани.
Ключові слова: П. Дорошенко, громадсько-політична діяльність,
культурно-освітня діяльність, наукова діяльність, козацький рід, земство,
архівна комісія, музей.
|
