Художній час і простір у романістиці Панаса Мирного

Дисертація


Написано:	2021 року

Розділ:	Наукова

Твір додано:	02.05.2024

Твір змінено:	02.05.2024

Завантажити:	pdf ^див. (1.4 МБ)

Опис:	Хачатурян К. Р. Художній час і простір у романістиці Панаса Мирного – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за напрямком підготовки 035 – Філологія (українська література). Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, 2021. Часопростір є домінантним структурантом поетики будь-якого твору. Він також є важливим компонентом сюжетно-композиційних, ідейно- тематичних, стилетворчих та інших структурних моделей у художніх текстах. У процесі аналізу літературного твору як художньої цілісності важливу роль відіграє його співвідношення з дійсністю, з реальним світом загалом або з окремими його фрагментами чи аспектами. До найбільш фундаментальних об’єктивних характеристик реальної дійсності, які відображаються в реалістичній художній літературі, зараховуємо час і простір. Залежно від жанру твору, літературного стилю чи напряму, до якого твір належить, це співвідношення може бути реалізовано на різних рівнях художньої форми, що й зумовлює різноманітні способи дослідження. Тож студіювання часо-просторових зв’язків, тобто хронотопу, завдяки якому автор має можливість репрезентувати власну картину світу читачеві, у романах Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія» є актуальним для українського літературознавства. У роботі здійснено аналіз особливостей художнього простору й часу в романістиці Панаса Мирного, виявлено й схарактеризовано основні тенденції еволюції цих вимірів художнього тексту. Зокрема в дослідженні проведено системний аналіз часо-просторового континууму романів «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія» з увагою до традиційних, стійких для художнього універсуму романістики Панаса Мирного хронотопів у площині оновлення технологій реінтерпретації й прочитання художніх текстів. II Творчість Панаса Мирного належить до найвизначніших явищ української літератури другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Жанри прози митця різноманітні й надзвичайно багатогранні – нариси, оповідання, повісті, літературно-критична публіцистика, але насамперед він є віртуозним автором великих прозових жанрів, одним з творців українського класичного роману. Поетика простору й часу – найважливіший засіб упорядкування смислових центрів романів Панаса Мирного на всіх рівнях їхньої художньої системи. Спираючись на висновки науковців з досліджуваного нами питання, наголошуємо, що в третьому тисячолітті попри важливість проблем структурних і змістових перспектив, певною мірою спроєктованих ще в романістиці Панаса Мирного, інтерес сучасних науковців до творчості письменника порівняно з ХХ ст. почав згасати. Окрім дисертацій кількох науковців та монографії Л. Ушкалова «Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний» (2012 р.) не існує сучасних досліджень з життя і творчості письменника. Тож наша дисертація має завдання долучитися до заповнення створеної так званої літературознавчої лакуни в питанні вивчення й популяризації творчості Панаса Мирного. Перший розділ дисертації «Теоретико-методологічні основи дослідження» присвячено розгляду теоретичних положень, що стали підґрунтям для проведення дослідження. Ця частина роботи складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Романістика Панаса Мирного в літературознавчій рецепції» за допомогою біографічного методу окреслено основні етапи творчості письменника, визначено їх місце і роль в літературному процесі, здійснено аналіз монографій, статей і дисертацій, присвячених творчому доробку Панаса Мирного. З-поміж іншого було розглянуто погляди літературознавців щодо окремих аспектів художньої спадщини Панаса Мирного, зокрема й щодо специфіки його творчої манери й авторського III стилю, поцінування його таланту як романіста та місця й ролі письменника в розвитку національної літератури. У підрозділі 1.2 «Художній час і художній простір як літературознавчі категорії» на основі методу термінологічного аналізу висвітлено проблему вивчення категорій простору й часу в історії розвитку наукової, зокрема літературознавчої, думки. Аналіз студій різних дослідників дає підстави зробити висновок, що на сьогодні в літературознавстві вивчення художнього простору й часу з огляду на їх універсальну функцію стало одним із фундаментальних завдань. З огляду на це посилюється важливість дослідження доробку Панаса Мирного крізь призму визначення типів художнього простору й часу, репрезентованих автором у романістиці. У другому розділі «Художній час і простір у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”», що містить три підрозділи й десять параграфів, відповідно до засад структурного аналізу було визначено, що просторові та часові модуси, використані автором для моделювання образу головного героя, зокрема його психологічної й моральної мотивації дій і вчинків, є ключовими в тексті. Значну увагу в розділі відведено темам самоідентифікації головного героя роману Чіпки Варениченка, пошуку ним свого істинного «я» і причин морального падіння мов просторі історичного часу – часового проміжку, що охоплює три покоління, які зазнали впливу шовіністичної політики Росії щодо України, унаслідок чого ключовою проблемою буття українського народу загалом і головного героя роману Чіпки як представника третього покоління зокрема автор називає проблему вибору між свободою й кріпацтвом. Категорії ретроспекції та проспекції представлені у формі опозиційної моделі, основною ознакою якої є порушення природної послідовності подій. Напрям темпоральних зсувів у романістиці Панаса Мирного проявляється по-різному: шляхом поєднання об’єктивно-авторської та суб’єктивно- читацької ретроспекції автор, призупиняючи лінійне часове розгортання тексту і зміщуючи часові площини оповіді, увиразнює перед читачем ідею IV зв’язку часів, а за допомогою сполучення об’єктивно-авторської та суб’єктивно-читацької проспекції окреслює перспективи трагічного й невідворотного майбутнього. Ретроспективні й проспективні конструкції забезпечують таким чином співіснування послідовності, розірваності з одночасною зв’язністю тексту роману в часовому аспекті, що дає можливість авторові створити своєму героєві мовби позачасове існування в художньому просторі роману. Письменник переконує, що певним чином людина здатна піднятися над звичайним життям і випробувати, хоча б на короткий час, позачасову форму буття. Український простір стає символом втраченого минулого. Це не просто місце на мапі, це – місце, що відроджене пам’яттю. Час і простір у романі – чинники, що формуюють життєві цілі героїв, які визначають їхні характери, душевні цінності та нахили, світогляд. Просторово-часовий континуум у романістиці Панаса Мирного відіграє важливу роль як форма вираження морального начала людської особистості. У зв’язку із цим розглядати художнє значення просторово-часових образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і проблему взаємодії прекрасного й морального в естетиці Панаса Мирного можна тільки в їх взаємозалежності. У третьому розділі «Хронотопні особливості роману Панаса Мирного “Повія”», структурованого за трьома підрозділами й шістнадцятьма параграфами, на ґрунті використання культурно-історичного та структурного методів аналізу було визначено, що категорія часу в художній тканині досліджуваного роману Панаса Мирного виконує одну з визначальних координувальних функцій. Час виступає тією частиною хронотопу, за допомогою якої вимірюється людська екзистенція. Художній час роману побудований за біографічним принципом. Це посутньо впливає на розгортання сюжетної дії та розкриття проблеми становлення характеру й світогляду героїні. Так, центральний час оповіді в романі виструнчується послідовністю дій і вчинків головної героїні Христі Притиківни, натомість V просторові межі роману охоплюють конкретно відчутний реальний простір, який є визначальним у структурній і жанровій специфіці соціально- психологічного роману. Художній час головної героїні роману «Повія» бере початок з її юності, перетікає в простір побутового оточення вже дорослої дівчини, поступово розкриваючи характер Христі, що формується під впливом мінливої дійсності. Життя Христі безпосередньо пов’язане з її рухом в амбівалентних просторах села й міста. Усе, що зображено в романі «Повія», має тісний зв’язок з особистою долею героїні й набуває значимості тільки у зв’язку з нею. Час не передбачає паралельного протікання в різних сюжетних лініях. Зображення світу через форму хронотопу в романі «Повія» Панаса Мирного різнопланове, багате на оригінальні стильові й естетичні рішення. Забезпечуючи гостросюжетність твору з харизматичною особистістю в центрі оповіді, автор здійснив глибинний аналіз часу, деталізував пласти минулого. Хронотоп роману «Повія» – це складна, багаторівнева система, компонентами якої стають різні просторово-часові структури, що мають різні масштаби та різні ступені впливу на героїв роману. Проте ознаки системності всім цим хронотопам надає, перш за все, їх підпорядкування ідейно- тематичній єдності. Головна тема, що організовує художній час і простір роману, – це тема глибокого відчуження заможних людей пореформеного суспільства від людей нижчих класів, унаслідок чого останні замикаються у своєму внутрішньому світі. Роман Панаса Мирного «Повія» представляє собою підсумок творчих пошуків художника в зображенні народного характеру. Письменник свідомо обирає переломні моменти в житті українського селянства, коли, на його думку, найбільш повно проявляються базові, нерідко суперечливі риси національного характеру. За таких умов головним для автора стає пошук і зображення правди часу, народної точки зору на події та героїв. Ці ідеї обумовлюють своєрідність і цілісність художнього світу роману Панаса VI Мирного, який вибудовується навколо української селянки з її буденними турботами й прагненнями до гармонії з навколишнім світом. Отже, у структурі часо-просторового континууму в романістиці Панаса Мирного чітко проявилася оригінальність автора у способах і формах побудови хронотопних моделей, функція яких полягає в продукуванні нової інформації про авторську художню концепцію, зокрема й тієї інформації, яку неможливо отримати іншим шляхом. Новаторство письменника виявилося насамперед у розширенні часопросторових координат роману як жанру. Інформаційна насиченість, тематична розгалудженість, панорамність, проєкція на сучасність – основні стильові ознаки аналізованих романів письменника. Відсутність повної подієвої послідовності в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» чи хронологічно послідовне зображення подій у романі «Повія» з одночасним ретельним поданням відомостей про географічні топоси становлять типовий для Панаса Мирного спосіб компонування картини художнього світу. В аналізованих романах особливу увагу привертає характеротворча функція хронотопу, який служить засобом розкриття внутрішнього світу героїв на тлі правдивого змалювання навколишнього світу. Саме завдяки цьому створені автором образи стають чіткішими, колоритнішими, історично зумовленими та рельєфно вираженими в художній площині. Виявлені особливості часо-просторової організації двох романів Панаса Мирного надають підстави стверджувати, що в них авторові вдалося вийти за межі герметичності простору й часу. Запропонована письменником нова художня структура, у якій тісно переплітаються три площини часу – минуле, теперішнє й майбутніє, а також реальний та ірреальний простір, допомогла митцю створити хронотоп абсурдного й несправедливого світу на межі есхатології. У романній концепції письменника зароджується зовсім новий в українській літературі тип художнього хронотопу, межі якого достатньо розгорнуті, щоб проєктувати всю структуру й порядок романної площини. VII Ключові слова: романістика, проза, українська література, мотив боротьби, часопростір, час, простір, хронотоп, реалізм, Панас Мирний.

Зміст:	[натисніть, щоб розгорнути] Вступ……………………………………………………………………………….4 Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження……………………..12 1.1. Романістика Панаса Мирного в літературознавчій рецепції…………...12 1.2. Художній час і художній простір як літературознавчі категорії……….27 Висновки до першого розділу………………………………………………...65 Розділ 2. Художній час і простір у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»……………………………………………..69 2.1. Структурні особливості часової площини роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»……………………………………………..69 2.1.1. Опозиція ретроспекції і проспекції як один із домінантних елементів часової організації роману…………………………………………..73 2.1.2. Конфлікт ідеї пошуку правди із часом змарнованого життя головного героя роману Чіпки……………………………………...…………..78 2.1.3. Біографічний час…………………………………………………………..84 2.1.4. Пам’ять як символічне відтворення минулого……….……………….86 2.2. Багатофункціональність простору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»……………………………………………..89 2.2.1. Простір внутрішнього світу героя……………………………………….90 2.2.2. Межа як окремий вид простору роману…………………………………98 2.2.3. Соціально-побутовий простір роману………………………………..101 2.2.4. Пейзаж як матеріальне втілення художнього простору роману……106 2.3. Специфіка «подвійного часу» і «подвійного простору» як аспект обумовлення часопросторової організації роману в площині взаємодії письменника і персонажа…………………………………………...110 2.3.1. Хронотоп дороги як просторова координата пошуків героя…………116 2.3.2. Позачасовість і позапросторовість моделі сну………………………...118 Висновки до другого розділу………………………………………………..121 Розділ 3. Хронотопні особливості роману Панаса Мирного «Повія»………123 3 3.1. Діалог часу й простору в структурній моделі роману Панаса Мирного «Повія»………………………………………………………123 3.1.1. Лінійна модель часової організації роману………………………….130 3.1.2. Триядерна зона художнього часу доби………………………………132 3.1.3. Ретардація як уповільнення часового потоку в романі……………...134 3.1.4. «Історична інверсія» та альтерація……………………………………..135 3.2. Просторові ознаки в романі Панаса Мирного «Повія»……………….136 3.2.1. Трансформація сакрального простору хати в профанний простір смерті…………………………………………………………………..140 3.2.2. Модальність просторових пластів роману Панаса Мирного «Повія»………………………………………………………144 3.2.3. Антиномія просторів міста і села…………………………………….149 3.2.4. Архетипний простір роману Панаса Мирного «Повія»……………..155 3.2.5. Зовнішній, внутрішній і закритий типи простору…………………...159 3.2.6. Простір неперсоніфікованих художніх образів роману…………….164 3.3. Зв’язок концептів «Простір» і «Час» в художній картині світу роману Панаса Мирного «Повія»………………170 3.3.1. Архаїчно-християнська модель часу й простору……………………...171 3.3.2. Біографічний принцип побудови часу й простору роману…………172 3.3.3. Хронотоп дороги………………………………………………………173 3.3.4. Кордони замкнутого простору………………………………………..176 3.3.5. Хронотоп оніричних візій героїв роману…………………………….178 3.3.6. Внутрішній хронотоп героїнь твору……………………………………183 Висновки до третього розділу……………………………………………….185 Висновки………………………………………………………………………..186 Список використаних джерел…………………………………………………193

Пов'язані автори:

Мирний Панас

Відгуки читачів:

Поки не додано жодних відгуків до цього твору.

Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.

Про сайт | Правовласникам | Мапа сайту

Авторів: 27688 Творів: 82135