|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
03.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2 МБ)
|
|
| Опис: |
Кемінь У. В. Категорія емотивності та мовні засоби її експлікації в
художньому дискурсі Марії Матіос. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня вищої освіти доктора філософії з галузі знань
03 Гуманітарні науки зі спеціальності – 035 Філологія. – Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2023.
У дисертації досліджено категорію емотивності як посутній складник
різнорівневих мовних засобів, що створюють емоційно-оцінну парадигму
художнього дискурсу Марії Матіос.
Актуальність теми дисертації зумовлена потребою комплексного аналізу
категорії емотивності в художньому дискурсі Марії Матіос, мовотворчість якої
слугує благодатним матеріалом для вивчення широкого спектру людських емоцій
та почуттів, для дослідження стилістично довершених дискурсивно-жанрових
форм української мови. Сучасне мовознавство потребує нового витлумачення
категорії емотивності з огляду на ідіолект письменниці з його комунікативними
інтенціями та різнорівневими мовними засобами вербалізації авторського задуму.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ній уперше в
українському мовознавстві здійснено ґрунтований аналіз різнорівневих мовних
засобів, що реалізують категорію емотивності в художньому дискурсі Марії
Матіос; схарактеризовано екстралінгвальні чинники письменницького ідіолекту;
визначено лексико-фразеологічний рівень як домінантний у реалізації емоційнооцінних інтенцій мовця; на широкому мовному матеріалі представлено
граматичні засоби, що слугують ефективними маркерами для передавання
емоційних регістрів у письменницькому ідіолекті. Новим у роботі є системний
аналіз категорії емотивності в аспекті окреслення експресивно виражальних
потенцій синтаксичних одиниць у прозовому дискурсі Марії Матіос, у ракурсі
визначення посутньої ролі авторської пунктуації у створенні емоційності мовного
світу письменниці.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; сформульовано мету та
3
відповідні завдання; визначено предмет, об’єкт, методи та прийоми дослідження;
описано джерельну базу дисертації; окреслено наукову новизну, теоретичне і
практичне значення дисертаційної роботи; представлено особистий внесок
дисертантки; зазначено інформацію про кількість публікацій, апробацію
результатів дослідження, структуру та обсяг праці.
У першому розділі «Теоретичні засади вивчення категорії емотивності в
контексті ідіолекту письменника» визначено місце категорії емотивності у
практиці мовознавчих студій; окреслено термінообшир низки дотичних понять,
зокрема зʼясовано, що емоційність – це психологічна категорія, яка відображає
психічний стан людини; емотивність – лінгвістична категорія, що її реалізують
різнорівневі мовні засоби в художньому тексті; оцінка – прагмалінгвістична
категорійна величина, що відбиває світосприйняття людини в аспекті «добре /
погане», експресивність ‒ категорія, що інтенсифікує виразність та образність
мовлення, підсилює сугестивність висловлення.
У дисертації акцентовано увагу на тісному зв’язку емоційно детермінованих
мовних засобів з індивідуально-авторською манерою письма Марії Матіос.
Ідіолект письменниці – це чітка система різнорівневих мовних одиниць, що
оприявнюють почерк письменниці, передають регіональний колорит мовлення,
адекватно втілюють авторську інтенцію.
Другий розділ «Лексико-фразеологічні маркери вербалізації емотивності в
художньому дискурсі Марії Матіос» присвячено аналізу лексико-фразеологічних
маркерів категорії емотивності в мовотворчості письменниці; представлено
класифікаційну схему емоцій за типологічними регістрами позитивного /
негативного спектру в художніх текстах авторки. Йдеться про: емоції, пов’язані з
позитивними явищами, подіями, спогадами; емоції, пов’язані з негативними
явищами, подіями, спогадами; емоції, пов’язані із конструктивними чи
деструктивними вчинками людини; емоції, пов’язані з самооцінкою людини;
емоції, пов’язані зі стереотипами української етноспільноти. Виокремлено
емоційно-оцінну лексику, до якої належать: 1) лексеми, що позначають певні
почуття і містять емоційний елемент у прямому значенні (радість, страх, лють,
4
гнів); 2) лексеми як вербалізатори несхвальної оцінки та негативного ставлення до
адресата мовлення (брехун, нахаба); 3) лексеми, що містять чітку вказівку на
якусь ваду співрозмовника, виражають якісну оцінку предметів, явищ дійсності,
осіб, стану та почуттів персонажа (дурень, причмелена); 4) метафорично-образні
лексеми, що репрезентують негативну оцінку адресата в метафоризований спосіб
із відносною експресивністю (двоногі пси, підпарканна гадина); 5) інвективна
лексика, яка вияскравлює широкий спектр негативних емоцій, увиразнює
емоціогенність побутових моделей людської комунікації (сука, курвега); 6)
лексеми-оптативи, що слугують лінгвоментальними формами українців та
оприявнюють сугестивну функцію української мови (Щастя-здоров’я! Боже
помагай!).
На багатому фактичному матеріалі проаналізовано фразеологічні одиниці на
позначення емоційних станів персонажів, представлених двома емоційнооцінними регістрами негативного (страх, жах, неспокій, тривога, мука,
страждання, відчай, безвихідь, горе, печаль, презирство, зневага, гнів, лють,
сором, стид) та позитивного спектру (втіха, радість, захоплення, захват, любов,
пристрасть). За нашими спостереженнями, регістри негативного спрямовання
превалюють у дискурсі Марії Матіос, що зумовлено прагненням авторки
природно відтворити уснорозмовний дискурс, процес безпосереднього
спілкування комунікантів.
У процесі аналізу діалектизмів як засобів увиразнення психоемоційного
стану мовця виокремлено низку тематичних груп, що виражають емоції
персонажів; експресивно наснажені номінації осіб; номінації частин тіла людини,
речей, дій, явищ, які мають забарвлення зневажливості; номінації ознак,
властивостей та характеристик особи. Діалектна лексика у художньому дискурсі
письменниці слугує важливим засобом творення психоемоційного стану мовця,
вияскравленням емотивних та оцінних компонентів тексту.
У третьому розділі «Морфологічні аспекти аналізу категорії емотивності в
художньому дискурсі Марії Матіос» проаналізовано морфологічні маркери, які
виражають людські емоції, репрезентують суб’єктивність та експресивність
5
мовлення. До таких засобів належать іменники, у структурі яких наявні спеціальні
афікси, зокрема зменшено-пестливі суфікси, що реалізують семантику
позитивного емоційно-оцінного плану і передають значення зменшеності (дідик,
вдовичка, гадюченя); збільшувально-згрубілі суфікси, що передають семантику
негативного емоційно-оцінного плану і вербалізують значення згрубілості
(дівчинище, дідуган). Зафіксовано, що ефективним засобом увиразнення інтенцій
мовця слугують іменники ‒ назви людей, що містять у структурі слова образний
компонент значення (ластів’ятко, зозулька). Авторка застосовує суфікси у
звертаннях та власних іменах, таким чином відтворює прихильне ставлення
персонажів до адресата мовлення (Гафійко-любко, кумко-душко). Високий рівень
експресивності передають суфіксів, які за своєю природною валентністю
виражають зовсім інший змістовий план (трунвоча, воріженьки).
Дослідження мовотворчості Марії Матіос показало, що емотивні одиниці,
виражені прикметниками, переважають, оскільки саме ця частина мови не тільки
називає, а й виражає позитивну або негативну оцінку, увиразнює діапазон
різноспрямованих емоцій. Отож прикметники репрезентують емоційно-оцінні
регістри позитивного (здивування, радість, щастя, задоволення) та негативного
(страх, неспокій, тривога, відчай, смуток, горе, гнів, обурення, докір, огида,
сором) спектру. Спостережено, що в мовотворчості Марії Матіос превалюють
емотивні одиниці, що відображають колірну гаму, містять метафоричні ознаки
зображального характеру (чорна помста, червоні іскри, біла, як туман).
Відзначаються своєю оригінальністю та емоційною образністю ті прикметники,
що вжиті в переносному значенні (тугий клубок, гострий нестерпний ніж).
До емотивних дієслів уналежнюємо: 1) дієслова, що експлікують зовнішній
вияв емоцій (хлипати, шморгати, фиркати); 2) дієслова, які передають емотивне
ставлення людини й описують характер поводження з кимось (плюнув би в очі,
умертвляв черкеса); 3) дієслова, які позначають емоційний стан, зображають
психічне самопочуття об’єкта (лютити, тішитися); 4) дієслова, що відображають
психічні стани і потребують певних зусиль (дуже побивалася); 5) дієслова, що
позначають поведінку особи, яка вимагає певних дій і вчинків (тремтіла по-
6
злодійськи). Посутнім компонентом конотації в дієсловах є метафора, яка передає
емоцію та оцінку, сприяє появі експресії та стилістично збагачує контекст
(всунулися в гори, серце штормить). Уміле використання письменницею
нечленованих комунікатів, що виражені вигуками й частками, дає змогу мовцеві
адекватно репрезентувати свої інтенції, зреалізувати емоційність мовлення.
У четвертому розділі «Синтаксичні засоби увиразнення категорії емотивності
у художньому дискурсі Марії Матіос» репрезентовано емоційно-експресивний
потенціал питальних речень, за допомогою яких авторка всебічно передає світ
людських емоцій, зокрема регістри негативного спрямування гніву, обурення,
докору; обстежено емотивну семантику перепитів, що увиразнюють емоцію
здивування, горя, страху.
З опертям на багатий ілюстративний матеріал проаналізовано окличні
речення, які створюють яскраву емоційність текстової комунікації, передають
широкий спектр суб’єктно і об’єктно зорієнтованих емоцій людини; активізують
увагу адресата, слугують маркерами конфліктності, виконують прагматичну
функцію, реалізуючи негативні емоції роздратування, гніву, страху.
На нашу думку, незавершені конструкції як обірвані, недомовлені, усічені
комунікати допомагають передати психоемоційні стани розгубленості та тривоги,
відіграють важливу роль у створенні конфліктної комунікації, увиразнюють
надзвичайно яскравий світ людських емоцій та почуттів, вербалізують емоції
обурення, докору, гніву.
Категорію емотивності сповна виражають індивідуально-авторські розділові
знаки, які природно передають емоційно наснажений мовний світ Марії Матіос.
Яскраво виражений емоційно-оцінний потенціал розділових знаків (графічна
деструкція, поєднання кількох розділових знаків) формує додаткове тло
художнього тексту, увиразнює синтаксичний почерк письменниці.
На багатому ілюстративному матеріалі встановлено співвідношення
позитивних та негативних емоцій, виражених різнорівневими мовними
одиницями лексико-фразеологічного, морфологічного, синтаксичного рівнів, що
виформовують емоційно-оцінні регістри позитивного плану від 10% до 51%:
7
цікавість (10%), задоволення (15%), здивування (34%), радість (43%), щастя
(51%); та емоційно-оцінні регістри негативного плану від 42% до 100%: горе
(42%), відраза (38%); страх (70%), зневага (68%), гнів (100 %). Такий дисбаланс,
на нашу думку, зумовлений індивідуально-авторським сприйняттям світу самої
письменниці, екстралінгвальними складниками мовної особистості, характером і
темпераментом мовців-персонажів, прагненням авторки яскраво і правдиво
відтворити реалії людського буття.
У висновках узагальнено основні результати дослідження функційних
параметрів категорії емотивності та мовних засобів її експлікації в художньому
дискурсі Марії Матіос, окреслено перспективи наукових спостережень
мовотворчості письменниці в ракурсі жанрів та інтенційності, комунікативних
стратегій і тактик художнього мовлення, стилістичного потенціалу різнорівневих
мовних одиниць, що створюють упізнаваність почерку й ідіостилю
неперевершеної української письменниці ХХІ століття – Марії Матіос.
Ключові слова: емотивність, емоційність, емоція, позитивна / негативна
оцінка, ідіостиль, комунікативна інтенція, індивідуальна мовна картина світу,
лексичні маркери, буковинська говірка, діалектизми, фразеологізми,
морфологічний рівень, експресивний синтаксис, художній дискурс, Марія Матіос. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП…………………………………………………………………………….... 18
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ
ЕМОТИВНОСТІ В КОНТЕКСТІ ІДІОЛЕКТУ
ПИСЬМЕННИКА.………………………………................................................. 24
1.1. Емотивність як антропозорієнтована лінгвістична категорія………… 24
1.2. Термінообшир понять «емоція», «емоційність», «емотивність»,
«експресивність» та «оцінка»……………………………………………….……... 30
1.3. Типологія емоцій у лінгвопсихологічних наукових студіях……….… 39
1.4. Категорія емотивності та індивідуально-авторська картина світу…… 43
1.5. Методологічні засади дослідження категорії емотивності в
художньому дискурсі………………………………………………………………. 49
Висновки до розділу 1………………………………………………………... 57
РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ ЕМОТИВНОСТІ В
ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ МАРІЇ МАТІОС…………………......….......... 60
2.1. Лексичні маркери актуалізації емотивності в художньому
дискурсі…………………………………………………………………………..…. 60
2.2. Фразеологічні засоби актуалізації категорії емотивності……..……... 75
2.3. Діалектизми як засоби увиразнення психоемоційного стану мовця…. 96
Висновки до розділу 2……………………………………………………..….. 102
РОЗДІЛ 3. МОРФОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ ЕМОТИВНОСТІ В
ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ МАРІЇ МАТІОС …………………….………... 105
3.1. Емотивність іменника в художньому тексті М. Матіос………………. 105
3.2. Особливості індивідуально-авторського вживання емотивних
прикметників …………………………………………………………………......... 112
3.3. Функційні можливості емотивних дієслів…………………………….. 122
3.4. Службові частини мови в контексті категорії емотивності………….. 130
Висновки до розділу 3………………………………………………………... 139
17
РОЗДІЛ 4. СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ УВИРАЗНЕННЯ КАТЕГОРІЇ
ЕМОТИВНОСТІ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ МАРІЇ МАТІОС……..... 142
4.1. Питальні речення – маркери експлікації емотивності…………………. 142
4.2. Окличні речення як засоби реалізації емотивності……………………... 152
4.3. Незакінчені висловлення в аспекті категорії емотивності……………... 160
4.4. Емоційно-оцінний потенціал розділових знаків у художньому тексті... 167
Висновки до розділу 4…………………………………………………………. 174
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...… 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………......... 201
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….......... 204
|
|
|
