| Опис: |
«И иномоу бєщинью оучахоу»: Неортодоксальні складові канонічного протистояння кирило-мефодіївської та латинської церковних традицій у світлі «Житія Константина Філософа» другої половини ІХ ст. [in:] Проблеми історії країн Централ. та Схід. Європи. Кам’янець-Подільський, 2022. Вип. 10. С. 310-332.
310 © Остап Кардаш, 2022
ÄÆÅÐÅËÎÇÍÀÂײ ÒÀ ÄÆÅÐÅËÎÇÍÀÂײ ÒÀ
²ÑÒÎвÎÃÐÀÔ²×Ͳ ÑÒÓIJ¯ ²ÑÒÎвÎÃÐÀÔ²×Ͳ ÑÒÓIJ¯
УДК 94:291.71(281.96+282/288)“08”
DOI: 10.32626/2309-2262.2022-10.310-332
Остап Кардаш
аспірант
Прикарпатський національний
університет імені Василя Стефаника,
Центр медієвістичних студій
76018, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57
е-mail: ostap.kardash@gmail.com
ORCID: 0000-0002-4250-6187
«È ÈÍÎÌÎÓ ÁªÙÈÍÜÞ ÎÓ×ÀÕÎÓ»:
ÍÅÎÐÒÎÄÎÊÑÀËÜͲ ÑÊËÀÄβ ÊÀÍÎͲ×ÍÎÃÎ ÏÐÎÒÈÑÒÎßÍÍß
ÊÈÐÈËÎ-ÌÅÔÎIJ¯ÂÑÜÊί ÒÀ ËÀÒÈÍÑÜÊί ÖÅÐÊÎÂÍÈÕ
ÒÐÀÄÈÖ²É Ó Ñ²Ò˲ «ÆÈÒ²ß ÊÎÍÑÒÀÍÒÈÍÀ Ô²ËÎÑÎÔÀ»
ÄÐÓÃί ÏÎËÎÂÈÍÈ ²Õ ñò.
Стаття присвячена аналізу XV-ї глави анонімного «Житія
Константина-Філософа», написаного кимось із його учнів у другій
половині ІХ ст., котрий доволі детально описав низку слов’янських
звичаєвих приписів, традиційних вірувань, світоглядних уявлень та
дохристиянських родових полігамних норм сімейно-шлюбних відно-
син, характерних для ранньосередньовічних моравських спільнот у
володіннях князя Ростислава. Своє повідомлення Константиновий
агіограф сконструював у формі звинувачень, висунутих опонентам
солунських братів у Моравії, латинським місіонерам, за їх толеру-
вання чи навіть пропагування і практикування згаданих поганських
звичаїв, жертовних практик і неортодоксальних вчень поза офіцій-
ними доктринами Латинської чи Ромейської Церков.
На основі зіставлення даного агіографічного фрагмента з інши-
ми різножанровими джерелами аналогічного змісту, а також шля-
хом вивчення відомих на сьогодні різноманітних за часом і геогра-
фією виникнення історіографічних концепцій середини ХХ – почат-
ку ХХІ ст., здійснено спробу визначити походження усіх згаданих
Константиновим агіографом звичаєвих норм і світоглядних ідей
та реконструювати методи їх викорінення, що застосовувалися
Константином-Кирилом у володіннях моравського князя Ростислава
у 860-х рр., а згодом – великоморавським архієпископом Мефодієм та
його послідовниками у державі князя Святоплука 870-х – 880-х рр.
Автор доходить висновку, що «Житіє Константина», з одного боку,
відображало поширення серед моравських gentium далекозахідно-
го «іро-скотського» вчення про антиподів та кулясту форму Землі,
привнесеного у першій половині ІХ ст. до басейну Морави місіонера-
ми баварських діоцезів і монастирськх спільнот, зокрема з інтелек-Äæåðåëîçíàâ÷³ òà ³ñòîð³îãðàô³÷í³ ñòó䳿
туального та еклезіального середовища Зальцбурзького архієпископ-
ства; натомість інша частина приписів, вочевидь, стала наслідком
деструктивного сприйняття здебільшого неофітським моравським
населенням певних латинських патристичних ідей. З іншого боку,
у світлі Константинової легенди доволі чітко відчитується проти-
борство у державі Моймировичів кирило-мефодіївської місіонерської
традиції та своєрідної латинської стратегії ненасильницької єванге-
лізації, завдяки якій моравські неофіти тривалий час зберігали влас-
ні поганські звичаєві норми та світоглядні уявлення.
Ключові слова: Константин Філософ, Вірґілій, Алкуїн, латин-
ське духівництво, агіографія, антиподи, релігійний синкретизм,
язичницька норма, євангелізація. |
