Олександр Карабін » Полонені австро-угорської та німецької армій в Наддніпрянській Україні (1914–1918 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Полонені австро-угорської та німецької армій в Наддніпрянській Україні (1914–1918 рр.)

Дисертація
Написано: 2025 року
Розділ: Історична
Твір додано: 29.05.2025
Твір змінено: 29.05.2025
Завантажити: pdf див. (3.2 МБ)
Опис: Карабін О. Ю. Полонені австро-угорської та німецької армій в Наддніпрянській Україні (1914–1918 рр.). ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.02. – всесвітня історія. ‒ Черкаський національний
університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2024.
У дисертації досліджено умови утримання полонених німецьких й австро-
угорської армій на території Наддніпрянщини в період Першої світової війни.
Зокрема, з’ясовано їхній правовий статус, умови проживання, норми харчування
й речового забезпечення, а також використання їхньої праці, умови та процедура
припинення військового полону.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській
історіографії на основі репрезентативної джерельної бази виявлено,
систематизовано і введено до наукового обліку значну кількість раніше
маловідомих джерел, зокрема й архівних матеріалів. Уточнено об’єктивні
причини, що не дали можливості європейським урядам утілити в життя
більшість домовленостей, які стосувалися військовополонених. Досліджено
різницю в утриманні військовополонених в українських губерніях залежно від
їхньої національної належності. Розглянуто особливості утримання полонених
австро-угорської та німецької армій на українських територіях у 1914–1918 рр.
З’ясовано особливості використання праці військовополонених у Наддніпрянській
Україні. Досліджено проблему припинення полону для військовополонених австро-
угорської та німецької армій в Наддніпрянській Україні після припинення війни.
Набуло подальшого розвитку узагальнення й систематизація на основі
міжнародних домовленостей норм утримання військовополонених у
європейських країнах напередодні Першої світової війни та участі
військовополонених австро-угорської та німецької армій у добровольчих збройних
формуваннях, створених на території Наддніпрянщини.


3



Тема полонених австро-угорської та німецької армій у Наддніпрянській Україні
(1914–1918 рр.) уперше стала об’єктом комплексного дисертаційного
дослідження. Ґрунтовний аналіз стану наукового опрацювання проблеми
засвідчив відсутність фундаментальних досліджень. З’ясовано, що наявні як в
українській, так і в закордонній історіографії праці лише фрагментарно
розкривають аспекти утримання полонених австро-угорської та німецької армій
у Наддніпрянському регіоні в роки Першої світової війни. На основі проведеного
історіографічного аналізу проблеми було виокремлено такі етапи її періодизації:
1) історіографія міжвоєнного періоду; 2) радянська історіографія; 3) новітня
українська історіографія; 4) новітня російська та білоруська історіографія; 4) новітня
західноєвропейська історіографія.
Охарактеризовано джерельну базу дослідження, яка представлена
різноплановими матеріалами, що зберігаються в архівосховищах України:
ДАЧО, м. Черкаси (фонд: 109, 363, 756, 761, 868); ЦДАВО, м. Київ (фонди:
Ф. 3192 , Ф.3264), ЦДІАК, м. Київ (фонди: 359, 309, 278, 274); ЦДІАЛ, м. Львів
(фонди: 354, 542, 753), онлайн-платформі Історичного архіву МКХЧ та архіві
цифрової періодики LIBRARIA. Переважна частина проаналізованих у роботі
архівних матеріалів уперше залучена до наукового обігу.
Проаналізовано опубліковані міжнародні конвенції, декларації, протоколи та
договори, які регулювали питання утримання військовополонених у роки Першої
світової війни, були обов’язковими для виконання урядами країн, що воюють, зокрема
й Російської імперії, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України
імені В. І. Вернадського. Аналіз цієї групи джерел дозволив дослідити процес
формування правового статусу військовополонених, його зміни під час Першої
світової війни.
Методологічна основа дисертаційного дослідження охоплює три складові:
принципи дослідження, методи пізнання та поняттєво-термінологічний апарат.
Задля вивчення аспектів перебування полонених австро-угорської та німецької
армій на території Наддніпрянської України в 1914–1918 рр. були застосовані
загальнонаукові та спеціально-історичні методи.


4



Узагальнено та систематизовано на основі міжнародних домовленостей
норми утримання військовополонених у європейських країнах напередодні
Першої світової війни. З’ясовано, що в цей період відбулися кардинальні зміни
в сприйнятті полону як явища. Військовополонені перестали бути власністю тих,
хто їх полонив, і потрапили під відповідальність уряду держави, у полон якої
вони потрапили. Спроби врегулювати це питання були здійснені на міжнародних
конференціях у Брюсселі й Гаазі. Результатом стала Гаазька конвенція 1907 р.,
яку підписали більшість європейських країн і зобов’язалися її виконувати.
Визначено, що відповідно до конвенції: військовополонений є обеззброєним
воїном ворожої армії; має право на збереження майна, окрім зброї, спорядження
чи військових паперів; має право на утримання не гірше, ніж утримуються
солдати армії держави, яка його полонила; військовополонені офіцери мали
право отримувати в полоні заробітну плату від уряду держави, у якій він у
полоні, й не меншу, ніж її офіцери такого ж чину.
З’ясовано, що конвенція забезпечувала право військовополонених на
листування й отримання допомоги від міжнародних благодійних організацій.
Розглянуто пункт про право втечі військовополоненого. Тобто якщо
військовополонений здійснив втечу, потрапив до своєї армії та під час воєнних
дій знову потрапив у полон, то він не повинен піддаватися ніяким санкціям за
здійснену втечу. Водночас до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення за
невдалі її спроби. Обґрунтовано, що в роки Першої світової війни було скликано
декілька міжнародних конференцій з метою покращення деяких аспектів умов
утримання військовополонених, але вони були малорезультативними через те,
що їхні конвенції мали лише рекомендаційний характер.
У дисертації уточнено об’єктивні причини, що не дали можливість
європейським урядам утілити в життя більшість домовленостей, які стосувалися
військовополонених. На думку автора, причиною були насамперед недоліки
конвенції, яка не передбачала того, що кількість військовополонених може
сягнути мільйонів, що й трапилося в роки війни. До такої кількості
військовополонених спонукала сама ж конвенція, що гарантувала військовим


5



ворожих армій умови утримання в полоні не гірші, ніж в армії країни, яка їх
полонила. Окрім того, це було гарантією того, що цих військових не вб’ють на
фронті й вони зможуть пережити цю війну та повернутися додому по її
завершенні. Також фактором, що не давав можливості втілити в життя
міжнародні домовленості стосовно військовополонених повною мірою, була
економічна виснаженість країн-учасниць війни через її затяжний характер.
У результаті аналізу історіографії та архівних матеріалів досліджено
різницю в утриманні військовополонених в українських губерніях залежно від
їхньої національної належності. Обґрунтовано, що більшість
військовополонених слов’ян розміщували на українській або європейській
частині території Російської імперії. Німців і угорців намагалися відправляти
якомога далі на схід. З’ясовано, що причиною диференційованого ставлення до
військовополонених різних національностей є пропаганда уряду Російської
імперії щодо її ролі захисниці слов’янських народів Австро-Угорщини від німців
і угорців. Також це був елемент підриву боєздатності австро-угорської армії, у
результаті якого боєздатність призваних Габсбургами слов’ян стала дуже
низькою, і вони іноді здавалися в російський полон цілими підрозділами.
На основі аналізу історіографічних даних та архівних джерел розглянуто
особливості утримання полонених австро-угорської та німецької армій на
українських територіях у 1914–1918 рр. З’ясовано умови проживання
військовополонених у місцях їхнього перебування, а також норми їхнього
харчового і речового забезпечення. Приділено увагу стосункам
військовополонених із місцевим населенням, а також їхньому листуванню з
рідними та близькими за кордоном. Закцентовано на обліку військовополонених,
який, на думку автора, мав багато недоліків, і це призвело до того, що значна
частина військовополонених просто загубилася на території Російської імперії.
З’ясовано особливості використання праці військовополонених у
Наддніпрянській Україні. Визначено, що військовополонених активно
використовували на різноманітних підприємствах українських територій як


6



дешеву робочу силу. Відзначено строкатість умов їхнього утримання залежно від
місця роботи.
У дисертації досліджено проблему припинення полону для військовополонених
австро-угорської та німецької армій в Наддніпрянській Україні після припинення
війни. Розкрито механізм і умови припинення військового полону. Автор
акцентував увагу на Брест-Литовській мирній конференції, на якій поряд з
іншими обговорювалося й питання обміну військовополонених. Недоліком цих
домовленостей було те, що Брест-Литовський мирний договір між УНР і
Четверним союзом так і не набув чинності через непідписання Австро-
Угорщиною додаткового протоколу. У зв’язку із цим сторонам довелося
підписувати нові угоди, щоб по закінченню війни здійснити обмін своїми
бранцями.
Проаналізовано участь військовополонених у добровольчих військових
формуваннях. Встановлено, що на початковому етапі створення таких
формувань мало пропагандистський характер. Під кінець війни ці формування
вже мали досить відчутний військовий потенціал, яким вони й вплинули на
перебіг збройного протистояння на уламках Російської імперії. Зазначено, що під
час формування цих загонів на українських територіях виникли труднощі,
пов’язані з небажанням військовополонених слов’ян продовжувати війну під
іншими прапорами.
Виявлені в процесі дослідження та введені в науковий обіг джерела суттєво
розширюють можливості використання їх для підготовки праць із всесвітньої
історії, історії України, історіографії, джерелознавства. Фактичний та
аналітичний матеріал, що міститься в роботі, може бути застосований в
освітньому процесі під час викладання курсів та спецкурсів з всесвітньої історії в
закладах вищої освіти. Також результати стануть у нагоді під час підготовки
навчальних посібників та розроблення лекцій з історії Першої світової війни.
Положення та висновки дисертації є корисними в аспекті дослідження військового
полону як явища світової історії.
Ключові слова: Перша світова війна, військовий полон, громадські


7



організації, Галичина, Австро-Угорщина, Німеччина, табір військовополонених,
репатріація, правовий статус, трудове використання, Наддніпрянщина, норми
утримання.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.