|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
14.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
14.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Калитенко Т. М. Принципи конструювання множинних художніх
(Усе)світів у літературі середньовіччя й модерності. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 035 Філологія (теорія, історія літератури та компаративістика). –
Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2021.
Актуальність. Загадка законів Усесвіту є однією з тих, що повсякчас
бентежить людську свідомість на кожному із етапів історичного розвитку. Цей
тип зацікавлення та пошук відповідей відбивається у різних галузях
життєдіяльності, зокрема і в явищах культури. Аналіз сучасного стану розвитку
літератури й мистецтва надає такий масштабний висновок: художні світи й
Всесвіти конструюються за допомогою принципу плюральності. Множинні
структури (Все)світів стають основою багатьох художніх літературних історій
та сюжетів: і фантастичних, і фентезійних, і кіберпанкових, і трилерних тощо.
Також така схема розбудови Універсуму притаманна не лише мистецтву слова,
а й жанровому кінематографу, галузі комп’ютерних ігор, графічній прозі,
музиці, скульптурі, живопису, що вказує на гостру актуальність і
затребуваність такої структури, яка може дати безліч варіантів та можливостей
для вираження креативних ідей. Проте, як відомо, такий спосіб космогонії не є
сучасним явищем, що зактивізувалося в 60-х рр. ХХ ст. разом із розвитком
жанру наукової фантастики, наприклад. Бачення Всесвіту як множини
альтернативних світів було притаманне епохам модерністі, середньовіччя і
дохристиянським формам суспільства.
Саме тому дослідження головних принципів розбудови таких
плюральних (Усе)світів у літературно-історично-теоретичній перспективі
3
допоможе краще зрозуміти процеси, що відбуваються у сучасній літературі,
розкрити їхні механізми творення, а також функціональні особливості такої
структури.
Мета. Результат дослідження літературознавчих, культурологічних,
історичних, теологічних, філософських та праць із інших галузей знань має
обґрунтувати категорію «множинних художніх (Все)світів» як самостійне
поняття, застосоване в теорії літератури. Також мета дисертаційної роботи
передбачає створення нової схеми аналізу художніх літературних текстів, що
вивчає їх з точки зору багатосвіття, а також практичне застосування цієї схеми
на літературних зразках середньовіччя («Старша Едда», Києво-Печерський
патерик, «Внутрішній замок» Терези з Авіли) й модерності («Мандри
Ґуллівера» Джонатана Свіфта, «Калевали» Еліаса Леннрота, «Марсіанських
хронік» Рея Бредбері).
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом поточної праці є категорія
множинних художніх Всесвітів як окрема теоретико-літературна категорія.
Об’єкт дослідження – способи структурування множинних світів у літературі
середньовіччя і модерності.
Методи. Враховуючи особливості мети дисертаційного проєкту, в роботу
були залучені такі методи: компаративістика; структурний метод; полікритична
методологія культурних студій; міфокритика; новий історизм; аналіз простору;
close reading.
Наукова новизна. Дисертаційна праця «Принципи конструювання
множинних художніх (Усе)світів у літературі середньовіччя й модерності»
вирізняється на тлі попередніх досліджень на дотичні теми тим, що намагається
теоретично осягнути явище художнього багатосвіття, а також підібрати
поняттєвий апарат, який відповідає запитам літературознавчої науки. Також
робота є першою спробою в українському літературознавстві виокремити в
струнку систему головні принципи, що формують множинну структуру
4
художніх (Усе)світів. Низка цих принципів лягає в основу методології аналізу
літературних текстів, які репрезентують плюральність художніх світів, що дає
змогу по-новому перепрочитати відомі тексти.
Теоретичне значення. Поточне дослідження прокладає місток між
модальною логікою, що в 60-х рр. ХХ ст. ґрунтовно розробило поняття
можливих світів, і літературознавством, акцентуючи увагу на літературно
теоретичних засадах, дистанціюючись від логічних і філософських учень.
Науково-практичне значення. З огляду на вищезазначені мету, об’єкт,
предмет, методи, а також матеріал дослідження, в праці розроблена методологія
аналізу множинних структур художніх (Усе)світів у літературних творах. Тож
науково-практичне значення полягає у подальшому використанні його
результатів у межах таких дисциплін як «Теорія літератури», «Історія світової
літератури», «Історія української літератури» тощо.
Перший розділ дисертаційного дослідження оглядає теоретичні засади,
дотичні до поняття множинності світів, починаючи з літературознавчих шкіл і
підходів. Діалогізм, поліфонія, компаративістика, історична поетика,
міфокритика, рецептивна естетика, деконструкція – ці та інші галузі
літературознавства яскраво демонструють багатоманіття світів у межах однієї
структури, прямо не послуговуючись конкретним прикметником «множинний».
Ця обставина зумовила розгорнути дослідження в бік середньовічної філософії,
теології й астрономії, що більш докладно й повно вивчала Всесвіт як множину
та нескінченність світів. Спираючись на вчення Миколи Кузанського та
Джордано Бруна, модерні філософи, зокрема німецький класик Ґотфрід
Ляйбніц, ще більше розвинули бачення Всесвіту як плюральності й
обґрунтували його в своїх працях, що стали вирішальними у розбудові наукової
думки середини ХХ ст.
Найближче до вивчення множинності світів у гуманітаристиці підійшли
модальні логіки. Яакко Гінтикка, Сол Кріпке, Девід Льюїз та інші науковці
5
сформували й теоретично розвинули поняття можливих світів, що втілюються в
судженнях, які протистоять «дійсному» світу/реальності в певний відрізок часу.
Для ілюстрування гіпотез дослідники послуговувалися прикладами з художньої
літератури: циклами текстів про Шерлока Голмса Артура Конан Дойля, «Пані
Боварі» Гюстава Флобера; тож цілком органічним є те, що категорія можливих
світів «перекочувала» із модальної логіки до літературознавства завдяки
працям Цветана Тодорова, Умберто Еко, Томаса Павела, Любомира Долежела
тощо.
Далі в розділі, за допомогою попередніх теоретичних напрацювань,
виокремлені головні принципи, що формують множинність художніх Усесвітів:
конвенційність, ієрархія (соціально-політична, моральна, просторова) та
взаємодія. Ця тріада принципів лягла в основу схеми нової методології аналізу,
що допомагає не лише зафіксувати процес розбудови плюральної структури
художніх світів на рівні моделей хронотопів й поділу простору на свій/чужий, а
й глибше розглянути функціональні особливості кожної вище названої одиниці,
закладеної в творі.
У другому розділі дисертаційного проєкту, за допомогою нової
методології, проаналізовано твори раннього середньовіччя («Старша Едда»),
високого середньовіччя (Києво-Печерський патерик) й проміжного періоду
пізнього середньовіччя-ранньої модерності («Внутрішній замок» святої Терези
з Авіли). Результати аналізу продемонстрували ключову роль окремих топосів
у конструюванні множинної художньої моделі Всесвіту та спрощення
структури Всесвіту та увиразнення ієрархії всередині літературних творів, що
реалізувалися в результаті переходу від поганського до християнського
світогляду.
У третьому розділі дослідження акцентується увага на модерному часі, за
допомогою аналізу «Мандрів Ґуллівера» Джонатана Свіфта, «Калевали» Еліаса
Леннрота і «Марсіанських хронік» Рея Бредбері – творів, що іще більше
віддалені одне від одного в часі, світоглядах, географії, у національних
6
культурах та способах нарації. Результати читання й осмислення текстів
репрезентують заміну теологічно спрямованої свідомості на свідомість, що
прагне до науки як до абсолюту. Також відмічено, що всередині текстів доби
модерності яскраво зображується зміна конвенції всередині конкретного
художнього Всесвіту, яка фіксує еволюцію людської думки й буття.
У висновку підкреслено, що аналіз художнього багатосвіття не лише
демонструє механіку конструювання цієї плюральності, а й репрезентує
глобальну епістемну трансформацію.
Ключові слова. Компаративістика, національна культура, наратив,
хронотоп, моделі хронотопу, простір, свій/чужий простір, топос, діалогізм,
двійники, реальність, модальна логіка, альтернативні світи, множинні світи,
можливі світи |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..16
РОЗДІЛ 1. ЯВИЩЕ МНОЖИННИХ СВІТІВ ЯК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА
КАТЕГОРІЯ………………………………………………………………………...23
1.1 Поняття множинних світів як літературознавча проблема……...23
1.2 Категорія множинних світів у контексті модальної логіки……..32
1.2.1 Множинні світи як можливі світи…………………………39
1.3 Принципи реалізації множинних світів у царині художньої
літератури…………………………………………………………………………...49
1.4 Методологія дослідження………………………………………….68
1.4.1. Конвенційність як чільний принцип конструювання
множинних світів…………………………………………………………………...70
1.4.2. Ієрархізація як принцип конструювання множинних
світів…………………………………………………………………………………73
1.4.3. Взаємодія як спосіб оприявнення множинних
світів…………………………………………………................................................79
1.4.4. Добір корпусу досліджуваних
текстів……………………………………………………………………………….79
РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ КОНСТРУЮВАННЯ МНОЖИННИХ СВІТІВ У
ЛІТЕРАТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ………………………………………………….89
2.1 Конвенційність як чільний принцип конструювання множинних
світів……………………………………………………………………………..…..91
2.1.1 Погансько-середньовічна конвенційність «Старшої
Едди»………………………………………………………………………………...91
14
2.1.2 Особливості християнської східно-європейської
конвенційності у Києво-Печерському патерику………………………………....98
2.1.3 Конвенційність «Внутрішнього замку» Терези Авільської
як репрезентація світогляду помежів’я епох пізнього середньовіччя й ранньої
модерності…………………………………………………………….…………...101
2.2 Ієрархізація як принцип конструювання множинних
світів………………………………………………………………………..………105
2.2.1 Комплексність ієрархізації «Старшої
Едди»…………………………………………………………………………….…105
2.2.2 Небесна й земна ієрархії Києво-Печерського
патерика……………………………………………………………………………116
2.2.3 Особливості ієрархізації «Внутрішнього замку» Терези
Авільської………………………………………………………………………….128
2.3 Взаємодія як спосіб оприявнення множинних
світів……………………………………………………………………………......141
2.3.1 Конфліктність взаємодії у «Старшій Едді……………….141
2.3.2 Місце людини у взаємодії світів у Києво-Печерському
патерику……………………………………………………………………………149
2.3.3 Діалогічність взаємодії світів у «Внутрішньому замку»
Терези Авільської……………………………………...………………………….156
РОЗДІЛ 3. СПРОБИ КОНСТРУЮВАННЯ МНОЖИННИХ СВІТІВ У
ЛІТЕРАТУРІ МОДЕРНОСТІ…………………………………………………….160
3.1 Конвенційність як чільний принцип конструювання множинних
світів………………………………………………………………………………..160
3.1.1 Особливості конвенції доби просвітництва в «Мандрах
Ґуллівера» Джонатана Свіфта……………………………………………………160
15
3.1.2 Ковенційність як передумова створення «Калевали» Еліаса
Леннрота…………………………………………………………………………...164
3.1.3 Перехід конвенції у «Марсіанських хроніках» Рея
Бредбері……………………………………………………………………………169
3.2 Ієрархізація як принцип конструювання множинних
світів………………………………………………………………………………..174
3.2.1 Змінна ієрархія у «Мандрах Ґуллівера» Джонатана
Свіфта……………………………………………………………………………...174
3.2.2 «Калевала» Еліаса Леннрота як програма бажаної
національної ієрархії……………………………………………………………...183
3.2.3 Механіка зміни ієрархії у «Марсіанських хроніках» Рея
Бредбері……………………………………………………………………….…...194
3.3 Взаємодія як спосіб оприявнення множинних світів…………..199
3.3.1 Герой як елемент взаємодії між світами у «Мандрах
Ґуллівера» Джонатана Свіфта…………………………………………………....199
3.3.2 Взаємодія між старим і новим у «Калевалі» Еліаса
Леннрота…………………………………………………………………………...201
3.3.3 Руйнівна взаємодія у «Марсіанських хроніках» Рея
Бредбері……………………………………………………………………………207
ВИСНОВКИ…………………………………………………...……………210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….218
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..255
|
|
|
