|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
18.06.2023 |
|
| Твір змінено: |
18.06.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Іванов Д. І. Особливості формування зовнішньополітичного курсу
британських урядів (1990–2010 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Державна установа «Інститут
Всесвітньої історії Національної академії наук України», Київ, 2022.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей
формування британської зовнішньої політики 1990–2010 рр.
Мета дослідження полягає в узагальнювальному аналізі специфіки
формування зовнішньої політики Великої Британії та її особливостей.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю аналізу
зовнішньополітичного курсу Сполученого Королівства Великої Британії та
Північної Ірландії як однієї з ключових держав постбіполярного періоду.
У демократичній державі політичний консенсус є результатом домовленостей
між політичними силами, які представляють інтереси груп виборців. Велика
Британія є однією з найстаріших парламентських демократій світу.
Вестмінстерська система дозволяє громадянам захищати свої політичні
інтереси та сприяла перетворенню Великої Британії на наддержаву в ХІХ ст.
У ХХ ст. відбувався закономірний процес зменшення впливу Великої
Британії у світовій політиці. Сполучене Королівство почало поступатися за
економічними й військовими параметрами Сполученим Штатам Америки.
Сполучене Королівство адаптувалося до Ялтинсько-Потсдамської системи, в
якій Велика Британія залишалася провідною державою та ключовим
союзником США в НАТО.
У постіндустріальну епоху Велика Британія вступила лідером
Британської Співдружності, постійним членом Ради Безпеки ООН та одним з
провідних технологічних, економічних та культурних центрів світу. Після
3
розпаду соціалістичного табору британська держава і надалі брала активну
участь у світовій політиці та зберігала статус провідної держави, у якій
продовжувалися дискусії щодо питань євроінтеграції та співпраці у сфері
колективної безпеки, які вимагали пошуку політичного компромісу.
Тема наукового дослідження органічно пов’язана з проблемою
формування зовнішньої політики країн ЄС і НАТО у постбіполярний період.
Велика Британія, як одна з провідних держав Заходу, відігравала ключову
роль у формуванні зовнішньополітичних позицій НАТО та ЄС, корелюючи
свої інтереси з іншими країнами євроатлантичного співтовариства.
Дослідження особливостей формування британської зовнішньої політики
дозволяє краще зрозуміти контекст формування та реалізації
зовнішньополітичного курсу європейських країн у межах євроатлантичної
системи колективної безпеки.
Аналіз британської джерельної бази дає змогу розширити наукову
інтерпретацію передумов формування британської зовнішньополітичної
позиції, покращити розуміння ролі великих держав у системі міжнародних
відносин у постбіполярний період та визначити мотивації британської участі в
інтеграційних проектах.
Історіографічний аналіз свідчить про недостатній рівень висвітлення
вибраної проблеми. В українській історіографії немає праць, присвячених
дослідженню внутрішніх чинників формування британської зовнішньої
політики, оскільки увагу вчені зосереджували переважно на європейській
політиці Великої Британії.
Загалом опрацьована в процесі дослідження наукова література
присвячена широкому колу проблем і відрізняється як за змістом, так і за
характером висвітлення фактичного матеріалу. Різні аспекти британського
зовнішньополітичного процесу розкрито в численних монографіях і статтях,
присвячених аналізу окремих подій історичних фактів та тенденцій
політичного процесу у Великій Британії.
4
Аналізуючи історіографію проблеми дослідження, в окрему групу було
виділено загальні праці, присвячені вивченню британської зовнішньої
політики. До цієї групи належать роботи Р. Вікерс, П. Вільямса, М. Фітіана
та ін.
Друга група досліджень охоплює праці, присвячені європейській
політиці Сполученого Королівства. До цієї групи увійшли праці західних
авторів (К. Гіффорд, Д. Гоуланд), російських (Г. Довгиленко, С. Перегудов) та
вітчизняних істориків і політичних дослідників (А. Грубінко, Т. Кандуба
В. Крушинський, С. Пик, С. Толстов, І. Черінько, Н. Яковенко).
До третьої групи досліджень, присвячених британсько-американським
«особливим відносинам», входять праці Дж. Дамбрела, Т. Дана, Р. Ніблета та
ін.
Четверту групу в межах історіографічної бази дослідження становлять
праці, присвячені проблемі участі Великої Британії у врегулюванні
регіональних конфліктів різних типів. Серед них особливе місце займають
роботи С. Крамера, Д. Маккурта, Б. Сімса, С. Флемінг, К. Ходж, А.-
М. Шрайнер.
Аналіз історіографічної та джерельної бази предмету дослідження
(документи зовнішньої та внутрішньої політики Великої Британії, офіційні
документи ЄС та ООН, міжнародні договори, статистичні джерела та
інформаційні матеріали ЗМІ) дав змогу різнобічно дослідити окреслену
проблему.
На основі значної історіографічної та джерельної бази виділено і
систематизовано предметні та дискусійні аспекти проблеми дослідження,
забезпечено їх фактологічне підтвердження, обґрунтовано теоретичні
висновки.
Наукова новизна та практичне значення дисертації зумовлені її
науковою новизною та актуальністю. Обрана проблема не одержала належної
уваги з боку сучасної української історичної науки. Наукове осмислення
формування зовнішньої політики Великої Британії щодо ключових проблем
5
міжнародних відносин дає можливість заповнити певну прогалину в
історіографії британського зовнішньополітичного процесу, використати
напрацьований історичний матеріал, окремі положення та висновки
дисертаційного дослідження для підготовки узагальнюючих наукових праць
та підручників з новітньої історії країн Європи. Матеріали дисертації можуть
використовуватися для розробки нормативних і спеціальних курсів у вищих
навчальних закладах з міжнародних відносин та політичної історії зарубіжних
країн.
У дисертації проведено порівняльний аналіз політики консервативного
кабінету Дж. Мейджора та лейбористських урядів Т. Блера і Г. Брауна. На
основі залучення до наукового обігу малодосліджених матеріалів (політичні
маніфести британських політичних партій) проаналізовано еволюцію
зовнішньополітичних доктрин британських політичних партій.
Визначено ієрархію різних напрямків британської зовнішньої політики
та їх територіальну спрямованість.
На основі аналізу засідань британського парламенту охарактеризовано
ключові питання британської зовнішньополітичного дискурсу та їх
сприйняття британським істеблішментом.
Досліджено ставлення ключових британських політичних сил до
проблеми участі Сполученого Королівства у військових інтервенціях в
регіональні конфлікти. Розглянуто еволюцію політики Сполученого
Королівства щодо країн що розвиваються.
Поглиблено наукову інтерпретацію особливостей формування
європейського вектору британської зовнішньої політики та цілей та інтересів
британської політики щодо країн пострадянського простору та КНР.
Уточнено співвідношення внутрішніх та зовнішніх чинників
формування зовнішньої політики урядів Сполученого Королівства. Окреслено
роль державних інститутів і політичних партій у британському
зовнішньополітичному процесі. Визначено характер впливу основних
політичних партій та парламентських фракцій на зовнішню політику урядів
6
Сполученого Королівства. Охарактеризовано роль регіональних партій
автономних адміністративно-територіальних регіонів Сполученого
Королівства у зовнішньополітичному процесі.
Дисертація є самостійним дослідженням, у якому викладено авторське
бачення специфіки формування британської зовнішньої політики.
Представлене дослідження є першою в українській історіографії працею, яка
розглядає внутрішньополітичні чинники, що зумовлюють британський
зовнішньополітичний курс.
Основні положення, узагальнення та висновки дисертаційного
дослідження були відображені у розділі колективної монографії, чотирьох
статтях, надрукованих у фахових виданнях України з історичних наук та 1
статті, надрукованій у фаховому закордонному виданні. Дев’ять інших
публікації автора додатково відображають наукові результати дисертації.
Дослідження особливостей формування та реалізації британської
зовнішньої політики необхідне для кращого розуміння глобальних процесів,
які відбуваються в системі міжнародних відносин.
Ключові слова: Велика Британія, зовнішня політика,
зовнішньополітичний процес, регіональні конфлікти, Європейський Союз,
США, НАТО, Росія, Балкани, Боснія, Косово, Близький Схід, Ірак.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Перелік умовних скорочень 15
Вступ 16
Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження 23
1.1. Історіографія британської зовнішньої політики 23
1.2. Джерельно-документальна база дослідження 39
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження 48
Висновки до розділу 1 50
Розділ 2. Роль політичних партій у британському
зовнішньополітичному процесі 52
2.1. Політична конкуренція та особливості формування
зовнішньополітичних концепцій Консервативної та Лейбористської партій 52
2.2. Політичні дебати довкола тенденцій та еволюції
європейської безпеки 71
2.3. Ставлення основних політичних партій до участі Великої Британії
у війнах та конфліктах 89
2.4. Специфіка зовнішньополітичного позиціонування малих та
регіональних партій 102
Висновки до розділу 2 120
Розділ 3. Ключові напрями британської зовнішньої політики у
постбіполярну добу 128
3.1. Роль та еволюція американо-британських «особливих відносин» 128
3.2. Розстановка політичних акцентів щодо розпаду СРСР
та балканської кризи в контексті європейської безпеки 145
3.3. Політика Великої Британії щодо пострадянського простору 159
3.4. Специфічні ознаки та пріоритети європейського вектора
британської зовнішньої політики 174
14
3.5. Специфіка британської зовнішньої політики стосовно країн,
що розвиваються 187
Висновки до розділу 3 206
Висновки 212
Список використаних джерел та літератури 217
Додатки 240
Додаток А. Список міністрів закордонних справ Сполученого
Королівства Великої Британії та Північної Ірландії
(1990-2010 рр.) 240
Додаток Б. Витяги з найбільш показових виступів депутатів
британського парламенту в ході дебатів довкола проблем
європейської безпеки 241
Додаток В. Порівняльний аналіз зовнішньополітичної діяльності
кабінетів Дж. Мейджора, Т. Блера та Г. Брауна (1990-2010 рр.) 246
|
|
|
