Всеволод Івакін » Сакральні зони південно-східного Києво-Подолу (ХІ–ХІІІ ст.)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Сакральні зони південно-східного Києво-Подолу (ХІ–ХІІІ ст.)
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
16.05.2022 |
|
| Твір змінено: |
16.05.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій. – Київ, 2016.
Стаття присвячена сакральним зонам, розташованим на південно-східній частині давньоруського Подолу. Ця місцевість досить довго залишалася маловивченою у порівнянні з іншими ділянками цього давньокиївського району. Археологічні дослідження 2007–2015 рр. Суттєво розширили наші уявлення про південно-східну частину давньоруського Подолу. У даній роботі ми спробували реконструювати сакральні локуси цієї території.
У Х ст. Київ складався з заселеного міста – великої прибережної частини – Подолу, невеликої сакрально-адміністративної частини – Дитинця на Замковій горі та міського некрополя на Старокиївській горі. У зв’язку з активною розбудовою нового міста за часів князювання Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого, жителям Подолу, тепер уже християнам, довелося шукати іншого місця для поховання своїх небіжчиків. Вони змушені були опановувати на території Подолу ділянки, вільні від масової міської забудови.
Відтепер могильники починають відігравати значну роль у формуванні міської структури середньовічного Києво-Подолу. Низка ґрунтових могильників розташовувалася на крайніх точках заселення району, які через заболоченість і загрози повеней вважалися малопридатними для життя. Для визначення таких могильників в структурі давньоруського Подолу було запропоновано застосувати термін – “окраїнні могильники”. Три таких могильника та одне окреме поховання вдалося зафіксувати у південно-східній частині давньоруського Подолу. Могильники, виявлені на вул. Набережно-Хрещатицькій, 1А та вул. Набережно-Хрещатицькій, 9, належать до самих ранніх подільських могильників, їхнє активне функціонування припадає на ХІ ст.. Могильник, відкритий у 2015 р. на Поштовій площі та поховання жінки (вул. Петра Сагайдачного, 6Б), відносяться до іншого хронологічного періоду. Вони датуються ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. Дослідження останніх років показали, що досить великі території на південно-східній окраїні давньоруського Подолу були малопридатні для заселення і тому їх часто використовували для влаштування кладовищ. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
