|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
26.12.2023 |
|
| Твір змінено: |
26.12.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(5.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Ільїн О. І. Міське населення Ізмаїльської області УРСР в умовах
радянізації (1944–1954 рр.). – Кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – Історія та археологія. – Ізмаїльський державний
гуманітарний університет, Запорізький національний університет. Ізмаїл–
Запоріжжя, 2023.
Дисертаційна робота зосереджена на розкритті становища міського
населення Ізмаїльської області в умовах радянізації в 1944–1954 рр.
Стрижневим завданням дослідження було вивчення процесу радянізації
Ізмаїльської області, змін у чисельності і структурі міського населення, а
також особливостей його повсякденного життя. Наукова новизна дисертації
зумовлена постановкою і розробкою проблеми, яку досі не було виокремлено
як предмет наукової уваги у вітчизняній та закордонній історіографії. У роботі
вперше проаналізовано радянізацію міст краю; розкрито процес створення
радянської адміністративно-командної системи; досліджено репресії проти
«членів сімей зрадників батьківщини», заможних селян у містах, а також
релігійних громад п’ятидесятників, баптистів і старообрядців; з’ясовано
динаміку демографічних змін у міському населенні, зокрема вплив повоєнного
голоду на його природний рух; описано спротив радянським змінам у містах
області, особливу увагу приділено протидії мобілізаціям і колгоспному
будівництву в містах; охарактеризовано радянську політику антисемітизму в
Ізмаїльській області.
У першому розділі було розкрито історіографічну базу, джерела та
методологію. При вивченні наукової літератури, присвяченої історії СРСР,
з’ясовано, що існує кілька підходів до дослідження Радянського Союзу й
відповідно – до розуміння радянізації. До головних із них належать
тоталітарний, ревізіоністський, постколоніальний, модернізаційний та
3
культурно-антропологічний. Міське населення було проаналізовано з точки
зору культурно-антропологічного підходу. Сучасними українськими та
західними науковцями широко вивчено такі проблеми, як зміни в
етноконфесійній структурі міського населення, політика пам’яті, символічний
простір міст і міська архітектура, повсякденні практики містян, матеріальний
стан міського населення, економічний розвиток міст тощо; особливу увагу
приділено проблемам репресій проти Української греко-католицької церкви,
післявоєнним репресіям та депортаціям. Вагомий внесок науковцями України
було зроблено й у студіювання історії Ізмаїльської області, предметом їх
пошуку став міський простір, культурне життя повоєнного часу, репресії,
депортації 1948 р., процеси колективізації тощо, проте впродовж усього
історіографічного періоду історія Ізмаїльської області вивчалася переважно у
загальному контексті. Спеціальну увагу містам колишньої області та її
міському населенню приділили небагато вчених, що спонукало нас до
проведення спеціального дослідження.
Дисертація ґрунтується на комплексі історичних джерел, які за
походженням і способом збереження інформації об’єднано в п’ять груп:
архівні, усні, публікації в періодичній пресі, наративні джерела та
опубліковані документи. Найширшою є перша група, яка в роботі
представлена актовою документацією, статистичними джерелами, судово-
слідчими матеріалами та діловодною документацією. Методологічні засади
дослідження включають принципи наукового пізнання (принципи історизму,
об’єктивності, ціннісного підходу, всебічності й системності), комплекс
загальнонаукових методів (критичного аналізу, синтезу, індуктивний і
дедуктивний), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію роботи,
спеціальних історичних методів (історико-генетичний, історико-
порівняльний, історико-типологічний, історико-системний та діахронічного
аналізу), а також конкретно-історичних методів, що використовувалися під
час аналізу різних типів джерел.
4
У другому розділі розкрито специфіку радянізації Ізмаїльської області в
повоєнний період. З’ясовано, що в 1944–1954 рр. в краї було сформовано
радянську адміністративно-командну систему й установлено монопольну
владу комуністичної партії. В умовах війни з нацистською Німеччиною
економіка регіону була підпорядкована військовим потребам: мобілізації
чоловіків на фронт та до промисловості, військовим перевезенням, заготівлям
харчів для радянської армії, відновленню доріг та залізниці тощо. Визначено,
що вагому роль в радянізації зіграли робітники, які працювали в Ізмаїльській
області в 1940–1941 рр. та знали її специфіку. Подальша легітимізація
радянської влади відбулася через вибори до ВР СРСР, ВР УРСР та до місцевих
рад. Визначено, що радянська економічна політика на початку радянізації
включала перерозподіл землі, дозвіл на застосування дрібної приватної
торгівлі та підприємницької діяльності, а також значні податкові пільги
населенню області. Однак уже в 1946–1947 рр. почалася прискорена
колективізація краю, темпи якої сягали до 30% на рік, а в 1947 р. була повністю
заборонена приватна підприємницька діяльність, введено загальне податкове
законодавства та скасовані пільги. З’ясовано, що найбільш важливими
методами здійснення радянізації були репресії, які охопили значні групи
населення: колишніх заможних власників, «членів сімей зрадників
батьківщини», невдоволених радянською владою та членів релігійних громад.
Так, саме депортація 1948 р. прискорила закінчення колективізації краю,
наприклад, у місті Кілія завершення колективізації відбулося після депортації
заможних селян. Репресії слугували суттєвим чинником подолання
релігійного спротиву в містах. Установлено, що вагомою частиною радянізації
була ідеологічна робота з населенням області. Її завданнями були легітимація
радянського режиму, поширення культу особи Й. Сталіна, створення міфу про
«Велику вітчизняну війну», глорифікація постаті О. Суворова. Одночасно
здійснювалася значна атеїстична робота, а також були знищені всі символи
румунського періоду.
5
У третьому розділі роботі проаналізовані зміни в демографічній та
соціальній структурі міського населення. Виявлено, що головними
демографічними тенденціями стали урбанізація області, зменшення
смертності та підвищення народжуваності. Винятком став повоєнний голод
1946–1947 рр., під час якого зросла смертність і знизилася народжуваність.
З’ясовано, що завдяки масовим міграціям у 1944–1945 рр. в області була
сформована численна група приїжджих працівників, яка складалася з
учителів, лікарів, управлінців, співробітників НКДБ-НКВС, агрономів,
інженерів, військових та ін., переважно російськомовних, які обійняли всі
ключові посади в області. Головною тенденцією етнічних змін у повоєнний
період була поступова русифікація міського населення через ЗМІ, освіту та
діяльність державного апарату. Висвітлено антирелігійну політику влади в
містах, спрямовану на повне припинення будь-якої релігійної активності
населення.
У четвертому розділі проаналізовано матеріальний стан міського
населення в повоєнний період. Установлено, що гострою була житлова
проблема, яку не вдалося вирішити за 1944–1954 рр. У повоєнний період у
містах не відбулося суцільної колективізації житла, адже основним типом
міських помешкань у цей період були будинки садибного типу, мешканці яких
займалися переважно сільським господарством. Крім того, було розкрито
харчове постачання міському населенню. З’ясовано, що воно забезпечувалося
продуктами через торговельну мережу, систему громадського харчування,
базар та з власного господарства. Доведено, що саме державна політика
надмірних хлібозаготівель та недостатня допомога міському населення в
умовах посухи призвели до поширення голоду в 1946–1947 рр. Також
розкрито особливості антирадянських настроїв і спротиву радянській владі в
містах. Виявлено, що антирадянські настрої виявлялися у формі чуток,
антирадянських та антиколгоспних висловлювань, під час листування, але
навіть таке вираження невдоволення переслідувалося владою, ставало
підставою для порушення кримінальних справ і звинувачення в
6
антирадянській агітації. Протидія мобілізаціям виявилася у формі
дезертирства й ухиляння від мобілізацій. До основних форм вияву
невдоволення колективізацією в містах слід віднести чутки, виступи проти
партійного й радянського активу, погрози розправи з окремими
колгоспниками, антирадянські анонімні листи з погрозами розправи та
створення нелегальних молодіжних організацій. Особливості релігійного
спротиву полягали в наявності в області значної кількості старообрядців у
Кілії та Вилковому, які просто продовжували виконувати свої релігійні обряди
й дотримуватися релігійних правил.
Ключові слова: Ізмаїльська область, міське населення, радянізація,
пізній сталінізм, Українська РСР, міське повсякдення.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................... 15
ВСТУП............................................................................................... 17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ........................................................ 23
1.1. Теоретико-методологічні підходи до вивчення радянізації.... 23
1.2. Стан наукової розробки проблеми............................................. 41
1.3. Джерельна база та методи дослідження.................................... 54
Висновок до розділу 1........................................................................ 66
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ РАДЯНІЗАЦІЇ
МІСТ ІЗМАЇЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ.......................................................... 69
2.1. Розбудова адміністративно-командного апарату та
впровадження радянського законодавства................................................. 69
2.2. Радянська економічна політика................................................. 85
2.3. Політичні репресії та терор........................................................ 98
2.4. Ідеологічно-пропагандистська політика радянської влади..... 115
2.5. Трансформація символічного простору міст............................ 131
Висновок до розділу 2........................................................................ 143
РОЗДІЛ 3. ЗМІНИ В ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА СТРУКТУРІ
МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ІЗМАЇЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ................... 147
3.1. Динаміка демографічних процесів............................................ 147
3.2. Зміни в соціальній структурі...................................................... 175
3.3. Трансформація етноконфесійного складу................................. 169
Висновок до розділу 3........................................................................ 180
РОЗДІЛ 4. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ МІСТЯН
ІЗМАЇЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ...................................................................... 183
4.1. Житлове забезпечення та матеріально-побутові умови........... 183
4.2. Рівень життя і соціального забезпечення.................................. 109
4.3. Організація дозвілля................................................................... 200
14
4.4. Антирадянські настрої в повсякденних практиках містян....... 207
Висновок до розділу 4........................................................................ 220
ВИСНОВКИ...................................................................................... 223
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ........ 232
ДОДАТКИ......................................................................................... 279
|
|
|
