| Опис: |
Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1 (46), 2022
Стаття, на матеріалі епізоду із біографії «зерцала рицарства» Вільяма Маршала (викладений в творі
"Історії Вільяма Маршала" створеному певним англо-норманським поетом Жаном у двадцятих роках ХІІІ
століття) інтерпретує стратегії і практики, за допомогою яких молодий рицар міг заробити собі соціальний
капітал та бойовий авторитет на «війні землевласників». «Воєнна справа землевласників (proprietorial
warfare)», повністю домінувала у мілітарній культурі Середньовічного Заходу. Такого роду воєнна справа
кшталтувался чотирьома факторами: 1. Землею, яка була основною формою багатства; 2. Владою, яка мала
обмежені повноваження; 3. Рівнем технологій, які, переважно, сприяли обороні; 4. Географією та кліматом
Європи. Епізодом цим була битва при Дрінкурі, типове зіткнення для такого типу воєнної справи. Приводом
став конфлікт за земельні володіння. Безпосередньою причиною конфлікту в 1166 році на кордоні Нормандського
герцогства стало позбавлення англійським королем Генріхом ІІ спадщини в Нормандії свого старого ворога
Гійома Тальваса граф Понт’є. Територія графства розташовувалася на північ від Нормандії в гирлі ріки Сомми.
Тальвас, разом із своїми союзниками – графами Фландрії та Булоні вторгся у нормандське графство Е. Дрінкур,
прикордонна фортеця, котра прикривала з півночі Руан, столицю Нормандії, очікувано опинилася під ударом.
Сеньйори, які її обороняли, діяли у дуже слабому порозумінні із своїми монархами. Головний королівський воєнний
адміністратор в регіоні конетабль Нормандії Річард дю Омме покинув Дрінкурт щойно отримав звістку про
появу ворога. Саме зіткнення йшло навколо і всередині уфортифікованого населеного пункту, перемога
дісталася стороні яка перебувала в дефензиві. Рельєф місцевості зіграв велику роль у перебігу битви. Вільям
Маршал проявив себе у ньому як взірцевий рицар, і цей його перший успіх багато в чому зумовив його подальше
просування по соціальній драбині середньовічного західного суспільства. Хоча повідомлення поета Жана вписане
в апологетичну рицарську біографію, автор – або автори, якщо погодитися з Девідом Краучем в тому що поет
поклав на вірші оригінальну розповідь самого Маршала – без усякого снобізму приділяють нешляхетним
комбатантам чимало уваги. І це додає повідомленню реалізму та переконливістю. Імпонує повідомлення поета
і детальним описом бойових технік доби: від іконічного рицарського таранного удару кушованим списом до
застосування господарських знарядь праці на зразок гаку для повалення стін при пожежі. Поет барвисто
передав битевний хаос та стихійність тактичних концепцій «війни землевласників». Старі феодальні чвари
розділяють очільників, нападники вступають в бій некоординовано, даючи час захисникам перегрупуватися і
навіть відпочити – засідка Маршала в овечому загоні повторена двічі – тому підтвердження. Поетовий опис
битві при Дрінкурті має ще і ту цінність що є ключовим для розуміння битевної майстерності Вільяма
Маршала, завдяки якій він здебільшого і побудував свою політичну кар’єру, дослідження цих бойових кондицій
може скласти подальшу перспективу дослідження.
Ключові слова: середньовічна війна землевласників, рицарство, середньовічна зброя та обладунки. |
