| Опис: |
Гупало В., Луцик І., Археологічні дослідження костелу Івана Хрестителя у Львові. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2024. Вип. 28. С. 147–190.
Вперше детально схарактеризовано етапи та результати археологічних розкопок, проведених у костелі Івана Хрестителя у 1977, 1984–1985 рр. Зазначено, що дослідження здійснювали з метою встановлення датування давньої святині й передбачали проведення студії навколо храмового та внутрішньохрамового простору. Одночасно з археологічними проведено й архітектурні вивчення. У результаті розкопок усередині костелу (у межах нави, апсиди, північної та південної ризниць) і ззовні – під його стінами (північною, південною та східною) з’ясовано, раніше невідомі, архітектурні деталі й відкрито десятки різночасових поховань. Встановлено, що муровані з брускової цегли (готична кладка) у поєднанні з білокам’яними квадрами стіни костелу покладені на цоколь із тесаного вапняку. Зазначено, що фундамент, складений із необробленого вапняку на вапняно-піщаному розчині, окрім того, що повторював конфігурацію стін, мав внутрішні виступи під арку, яка підтримувала хори. Зауважено, що основа престолу – мурована з брускової цегли, а долівка у храмі була вимощена керамічними полив’яними плитками. Наведено інформацію, що під долівкою, на площі усієї нави, відкрито понад 50 різночасових ґрунтових поховань, представлених як комплектними скелетами, так і останками не в анатомічному порядку, 16 із яких – дитячі. Вказано, що поховальний інвентар представлений знахідками монет, перснів, намистин від розаріїв (?) і кравецьких шпильок. Відзначено, що 24 ґрунтових поховання розкопали й на прикостельному кладовищі. Доведено, що загалом Святоіванівський некрополь датовано в межах XІV–XVІІІ ст. Вперше детально опрацьовано та проаналізовано, виявлені під час розкопок, артефакти зі скла та керамічний матеріал. Виокремлено певні категорії виробів, залежно від їхньої функційної належності. Здійснено їх датування. Констатовано, що вироби зі скла представлені дзвоникоподібними келихами ритуального призначення (XVІ–XVІІІ ст.), столовим посудом (XV–XVI ст.) та фрагментами віконних шиб (XVІІ ст.). Підсумовано, що основну масу керамічної збірки репрезентують переважно уламки стінок горщиків, рідше – денець чи вінець, більшість із яких, з огляду на техніко-технологічні й морфологічні риси, датовано кінцем ХІІІ – початком XIV ст. Враховуючи аналіз археологічного матеріалу, виснувано, що костел Івана Хрестителя міг бути споруджений щонайдавніше на зламі ХІІІ/XIV ст. Ключові слова Середньовіччя, Нова доба, архітектура, поховання, фунеральна культура, міська археологія, нумізматика, кераміка, скло |
