| Опис: |
"З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ" №2 (50) 2018
Мета статті – дослідити основні напрями репресивної політики стосовно болгарського населення УРСР у 1937–1938 рр.
У дослідженні використані як загальнонаукові, так і специфічні історичні методи. Для проведення дослідження авторкою були застосовані такі методи: порівняльно-історичний, історико-типологічний, картографічний, проблемно-хронологічний та структурно-функціональний.
Політичні репресії проти болгар розгорталися по двох напрямах. По-перше, вони були частиною загальної політики репресій влади доби Великого терору і, по-друге, становили сегмент т.зв. «національних операцій». Останній термін увібрав у себе комплекс заходів, впроваджених чекістами, спрямованих винятково проти представників етнічних громад. Кількість жертв політичних репресій серед болгар сягнула, за неповними даними, понад дві тисячі осіб. На перший погляд, ця цифра є невеликою у порівнянні, наприклад, з поляками, німцями чи євреями. Проте слід враховувати загальну чисельність цих етнічних громад, яка значно перевищувала болгарську.
Тільки у кримінальній справі т.зв. «Болгарської національної диверсійно-терористичної організації» та «Контрреволюційної повстанської болгарської організації», їхніх місцевих «осередків» зазнали репресій сотні осіб. Соціальний склад репресованих був досить строкатим – вчителі, агрономи, колгоспники, лікарі, представники місцевої влади та радянської номенклатури, діячі болгарського комуністичного руху та інші. Репресії, крім власне фізичних втрат, мали ще один наслідок – вони спричинили розквіт у суспільстві нетерпимості, подвійної моралі, егоїзму, відчуття страху індивіда перед владою. Політичні репресії були останнім акордом сталінської революції «згори». |
