Христина Гринишин » Значні правочини господарських товариств
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Значні правочини господарських товариств

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 07.03.2024
Твір змінено: 07.03.2024
Завантажити: pdf див. (1.6 МБ)
Опис: Гринишин Х. М. Значні правочини господарських товариств. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі
права за спеціальністю 081 – Право. Львівський національний університет
імені Івана Франка, Львів, 2024.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню значних
правочинів господарських товариств, умовам їх дійсності та порядку їх
вчинення. Основні питання, які розглядаються у роботі кореспондують
сучасним викликам, що ставляться перед правовою науковою, практикою та
правотворчістю у сфері корпоративного права.
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що у процесі
провадження своєї діяльності господарські товариства вчиняють різні
правочини (договори). Окремі з них можуть укладатися на значну суму чи на
їх підставі може відчужуватися майно, що може обумовити певні майнові
ризики як для товариства, так і для його учасників. Тому на законодавчому
рівні встановлені особливі умови, порівняно із загальними умовами вчинення
правочинів, та порядок вчинення таких правочинів, що отримали назву –
значні правочини. Разом з тим укладення договору господарським
товариством з контрагентом на ринку може створювати певні ризики і для
нього. Відтак комплексне наукове дослідження умов та порядку вчинення
значних правочинів господарських товариств, правових наслідків їх
вчинення для самого товариства, його учасників та кредиторів є актуальним
та витребуваним з практичної точки зору.
Мета та завдання, поставлені в дисертаційному дослідженні, зумовили
побудову відповідної структури дослідження. Розділ 1 «Загальнотеоретичні
положення про значні правочини господарських товариств» складається з
трьох підрозділів і присвячений дослідженню генези правового регулювання
значних правочинів господарських товариств, локальних корпоративних
актів в механізмі правового регулювання значних правочинів господарських


3



товариств. Також у першому розділі проаналізовано поняття та ознаки
значного правочину.
Досліджуючи загальнотеоретичні положення про значні правочини
господарських товариств та генезу їх правового регулювання, виокремлено
такі його етапи: 1. Становлення правового регулювання від моменту
проголошення незалежності України до прийняття у 2008 році Закону
України «Про АТ». На цьому етапі поняття «значний правочин» у
законодавстві не застосовувалося. Окремі законодавчі акти України містили
особливі правила затвердження угод, укладених на певну, визначену у
статуті, суму, або ж прийняття рішення про відчуження майна товариства на
суму 50 і більше відсотків майна. 2. З прийняттям Закону «Про АТ» у 2008
році розпочався етап деталізації та позитивного наповнення національного
корпоративного законодавства відповідними правовими приписами. Поняття
значного правочину знайшло законодавче закріплення, деталізовано порядок
їх вчинення щодо різних видів господарських товариств. 3. Удосконалення
національного корпоративного законодавства з урахуванням європейських
стандартів корпоративного управління. На цьому етапі прийнято Закон «Про
ТОВ та ТДВ», у 2022 році прийнято новий Закон «Про АТ», що включали
норми, присвячені правовому регулюванню значних правочинів ТОВ/ТДВ та
АТ.
Значну роль у механізмі правового регулювання значних правочинів
господарських товариств відіграють локальні акти. На підставі аналізу
правової природи, функціонального призначення локальних корпоративних
актів встановлено, що такі покликані деталізувати, конкретизувати
нормативні приписи щодо вчинення значних правочинів з огляду на суб’єкта
їх вчинення, повноваження органу, що вправі приймати рішення щодо
вчинення значного правочину, порядок їх прийняття тощо.
Ураховуючи специфіку корпоративного управління у повних та
командитних товариствах, відсутнє пряме законодавче регулювання значних
правочинів цих товариств. Доведено доцільність локального регулювання


4



відповідних відносин у цих товариствах. У їх засновницьких договорах
доцільно визначати критерії віднесення правочинів до категорії значних,
особливості надання згоди на їх вчинення, правові наслідки недотримання
процедури погодження тощо.
На основі проведеного аналізу локальних актів існуючих АТ та
ТОВ/ТДВ встановлено найбільш поширені спеціальні критерії віднесення
правочину до категорії значних: вартість предмета правочину, а також його
характер. Запропоновано уніфікувати підходи та при визначенні належності
правочину до категорії значних використовувати саме ринкову вартість
предмета правочину, яку порівнювати із вартістю активів товариства.
Обґрунтовані відповідні зміни до законодавства.
На підставі аналізу чинного законодавства, локальних актів,
доктринальних підходів встановлено такі основні ознаки значного правочину
господарського товариства: 1) вчинення такого правочину господарським
товариством; 2) необхідність надання згоди на його вчинення
уповноваженим на це органом управління, як спеціальна умова вчинення
такого правочину; 3) відповідність такого правочину певним критеріям,
встановленим у законах України та/або локальних актах юридичної особи.
Запропоновано визначати значний правочин як правочин
господарського товариства, для вчинення якого необхідним є надання згоди
на це уповноваженим органом управління товариством у встановленому
законом порядку та який відповідає спеціальним критеріям, визначеним у
законах України та/або локальних актах товариства.
У другому розділі «Значні правочини акціонерного товариства»
досліджено загальні та спеціальні умови дійсності, порядок укладення
значного правочину АТ. Встановлено, що спеціальною умовою вчинення
значного правочину є прийняття рішення про це компетентним органом
управління АТ, визначеним законом. Ця умова буде дотримана також у разі
вчинення значного правочину виконавчим органом ПрАТ на підставі раніше
наданої попередньої згоди на це. Важливим при цьому є дотримання


5



викладених в попередній згоді обмежень: 1) часових – протягом не більш як
одного року з дати прийняття такого рішення; 2) вартісних – в межах
зазначеної граничної сукупної вартості предмету правочину; 3) змістовних –
з урахуванням характеру правочинів, на вчинення яких надана попередня
згода.
Порівняльний аналіз норм Законів «Про АТ» 2008 та 2022 років
доводить розширення переліку випадків, до яких не застосовуються
законодавчі положення щодо порядку вчинення значного правочину,
зокрема, правочини у рамках провадження звичайної господарської
діяльності.
Обґрунтовано, що в АТ, 100 відсотків акцій якого належать одній
особі, дотримання процедури надання згоди на вчинення значних
правочинів, за загальним правилом, є недоцільним. Аргументовано, що в
такому АТ обмеження повноважень директора на вчинення значних
правочинів може бути необхідним при залученні директора на договірних
засадах.
Згідно Закону «Про АТ» прийняття рішення про вчинення значного
правочину належить до компетенції різних органів управління АТ.
Конкретний орган, уповноважений приймати відповідне рішення,
визначається з урахуванням двох аспектів: 1) ринкової вартості предмета
значного правочину; 2) структури управління конкретним товариством,
визначеної в його статуті. Досліджено компетенцію різних органів АТ та
порядок прийняття ними рішень щодо значних правочинів товариства.
Досліджено механізм попереднього погодження значних правочинів,
який можливий лише у ПрАТ.
За загальним правилом, значний правочин, вчинений з порушенням
порядку прийняття рішення про його вчинення, є недійсним та не спричиняє
інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Якщо
ж в подальшому значний правочин, вчинений з порушенням порядку
прийняття відповідного рішення, буде схвалено, такий правочин


6



вважатиметься дійсним та створюватиме, змінюватиме, припинятиме
цивільні права та обов’язки АТ.
У третьому розділі роботи «Значні правочини товариств з обмеженою
та додатковою відповідальністю» на підставі аналізу чинного законодавства
та судової практики досліджені умови дійсності та порядок укладення
значних правочинів ТОВ/ТДВ.
Встановлено, що Закон «Про ТОВ та ТДВ» втілює принцип
диспозитивності правового регулювання корпоративних відносин, відповідно
до якого товариства мають право: самостійно визначати як критерії
віднесення правочинів до категорії значних, так і уповноважені органи, які
вправі приймати рішення про надання згоди на вчинення значного правочину
чи наступне його схвалення. Надання згоди уповноваженим органом
товариств на вчинення значного правочину не розцінюється як етап в його
укладенні, а розглядається крізь призму наявності в органу товариства
необхідного обсягу повноважень. Відтак, значні правочини, вчинені без
згоди уповноваженого органу товариств, вважаються та"кими, що вчинені з
перевищенням повноважень відповідним органом товариств.
Обґрунтовані законодавчі доповнення щодо укладення значних
правочинів на початку діяльності товариств.
За відсутності прямої законодавчої вказівки щодо моменту, на який має
визначатися вартість предмету правочину, обґрунтовано, що така має
визначатися на момент його вчинення (на момент укладення договору).
Вчинення значного правочину з порушенням законодавчого порядку
(чи порядку, встановленого локальними актами) може порушувати права
самих товариств як сторони правочину (договору). Разом з тим такі дії
потенційно можуть створювати загрозу порушення корпоративних прав
учасників. Досліджено можливість застосування похідних позовів, які
можуть бути подані учасником (учасниками) товариства лише з метою
захисту прав та інтересів самого товариства. Доведено, що опосередковано
учасник (учасники), який (які) подає (подають) такий позов, намагається


7



захистити не лише права товариства, а й свої права також, оскільки такий
учасник є бенефіціаром товариства і має право на дивіденди, має право на
одержання частини майна товариства при виході зі складу учасників тощо.
На підставі аналізу чинного законодавства та практики його
застосування досліджено підстави та характер відповідальності посадових
осіб ТОВ/ТДВ за збитки, заподіяні товариствам. Проаналізовано склад
правопорушення, що є підставою притягнення посадової особи до
відповідальності. Досліджено об’єктивну сторону складу правопорушення,
що проявляється у протиправності дій посадової особи (невиконанні нею свої
посадових обов’язків), структуру збитків (прямі збитки та упущена вигода),
що є у прямому причинному зв’язку з фактом протиправності; вину як умову
відповідальності.
У четвертому розділі роботи «Охорона прав та інтересів кредиторів у
разі порушення вчинення значних правочинів господарських товариств»
досліджені теоретичні та прикладні проблеми захисту прав кредиторів у разі
вчинення значного правочину товариства з порушенням установленого
порядку. Проаналізована природа фраудаторного правочину та наукові
погляди у цьому аспекті.
Встановлено, що правова вимога кредитора про визнання значного
правочину, вчиненого із порушенням порядку надання згоди на його
вчинення, недійсним може бути задоволена за умови встановлення як факту
відсутності надання згоди уповноваженого органу, так і факту відсутності
подальшого схвалення значного правочину або ж за наявності рішення (акту)
уповноваженого органу товариства про несхвалення такого правочину.
Задля уникнення спірних ситуацій обґрунтовано доцільність фіксувати
у конкретному договорі наступне положення: «Згідно із положеннями
законодавства та положеннями статуту товариства, цей правочин (договір) не
вважається значним правочином для товариства, тому не потребує згоди на
його укладення загальними зборами учасників чи іншим уповноваженим
органом» або ж «Цей правочин (договір) є значним правочином для


8



товариства згідно із даними останньої (річної) фінансової звітності. Рішення
про надання згоди на вчинення цього правочину прийняте (вказати орган,
який прийняв рішення, його номер і дату), копія якого додається до цього
правочину та є його невід’ємною частиною. Сторони договору повідомлені
про те, що у виконавчого органу товариства відсутні обмеження щодо
вчинення цього правочину».
Обґрунтовані та запропоновані відповідні зміни, доповнення,
уточнення до чинного законодавства.
Загалом, наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше на дисертаційному рівні проведено комплексний теоретичний аналіз
значних правочинів у господарських товариствах, визначено перспективи
розвитку законодавства у цій сфері, а також систематизовано одержані
результати. Варто зазначити, що на підставі проведеного дослідження автор,
окрім іншого уперше:
– встановив основні ознаки значного правочину господарського
товариства та запропоноване універсальне визначення значного правочину як
правочину господарського товариства, для вчинення якого необхідним є
надання згоди на це уповноваженим органом управління товариством у
встановленому законом порядку та який відповідає спеціальним критеріям,
визначеним у законах України та/або локальних актах товариства;
– запропоновував уніфікувати законодавчі підходи щодо критеріїв
віднесення правочину до категорії «значний». При визначенні належності
правочину до категорії значних використовувати ринкову вартість предмета
правочину (а не вартість), яку порівнювати із вартістю активів товариства (а
не чистих активів). Обґрунтовані відповідні зміни до ч. 1 та 2 ст. 44 Закону
«Про ТОВ та ТДВ»;
– запропоновував, що у разі зміни структури корпоративного
управління з дворівневої на однорівневу подальше схвалення значного
правочину товариством, вчиненого з порушенням порядку прийняття


9



рішення про його вчинення, здійснюється загальними зборами. Обгрунтовані
доповнення до ч. 1 ст. 108 Закону «Про АТ»;
– запропоновував встановлений порядок вчинення значних правочинів
застосовувати до новостворених товариств після спливу 6 місяців з моменту
їх державної реєстрації, якщо менший строк не встановлено статутом
товариства. Обґрунтовані відповідні доповнення до ст. 44 Закону «Про ТОВ
та ТДВ»;
Також дисертант удосконалив:
– підходи до визначення значних правочинів повних та командитних
товариств. Обґрунтовано доцільність урегульовувати відносини щодо
значних правочинів у засновницькому договорі цих товариств: критерії
віднесення правочинів до категорії значних, особливості надання згоди на їх
вчинення, правові наслідки недотримання процедури погодження;
– положення про необхідність встановлення граничних строків для
отримання погодження на вчинення значного правочину;
– положення про обчислення річного строку протягом якого вчинення
кількох правочинів з одним контрагентом та/або з афілійованими особами
такого контрагента щодо одного предмета вважається вчиненням одного
правочину. Запропоновано обчислювати річний строк з моменту укладення
першого правочину з контрагентом та/або з його афілійованими особами
щодо відповідного предмета. обґрунтовані відповідні доповнення до ч. 6 ст.
106 Закону України «Про АТ»;
– запропоновано доповнити ст. 49 Закону «Про АТ» нормою,
відповідно до якої надати виконавчому органу право вносити пропозиції до
проекту порядку денного загальних зборів акціонерів у разі необхідності
вчинення значного правочину;
– договірну практику рекомендацією про доцільність зазначення у
конкретному договорі (що є значним правочином для товариства) положень
наступного змісту: «Згідно із положеннями законодавства та положеннями
статуту товариства, цей правочин (договір) не вважається значним


10



правочином для товариства, тому не потребує згоди на його укладення
загальними зборами учасників чи іншим уповноваженим органом». У разі,
якщо правочин підпадає під ознаки значного, варто зазначити: «Цей
правочин (договір) є значним правочином для товариства згідно із даними
останньої (річної) фінансової звітності. Рішення про надання згоди на
вчинення цього правочину прийняте (вказати орган, який прийняв рішення,
його номер і дату), копія якого додається до цього правочину та є його
невід’ємною частиною. Сторони договору повідомлені про те, що у
виконавчого органу товариства відсутні обмеження щодо вчинення цього
правочину»;
– положення щодо підстав визнання значного правочину недійсним.
Окрім загальних підстав визнання правочинів недійсними слід враховувати:
активні дії товариств чи його учасників, які засвідчують, що такий правочин
не відповідає інтересам товариства; можливість (неможливість) визначення
того, чи правочин дійсно є значним для товариства; обізнаність контрагента
товариства про характер правочину; притягнення особи, яка вчинила значний
правочин з перевищенням повноважень, до відповідальності;
– положення щодо часових рамок схвалення значного правочину.
Рекомендовано в локальних актах товариств закріплювати строки такого
схвалення, наприклад, щомісячно, щоквартально чи щорічно.
У роботі набули подальшого обґрунтування:
– положення про періодизацію законодавчого регулювання значних
правочинів: І. Становлення правового регулювання значних правочинів у
національному корпоративному законодавстві – від моменту проголошення
незалежності України до прийняття у 2008 році Закону України «Про АТ»; ІІ.
Деталізація та позитивне наповнення національного корпоративного
законодавства – 2008-2018 р.р.; ІІІ. Удосконалення національного
корпоративного законодавства з урахуванням європейських стандартів
корпоративного управління 2018 – по сьогодні;


11



– положення про момент набрання чинності значним правочином у разі
його подальшого схвалення. У такому разі правочин створює, змінює,
припиняє цивільні права та обов’язки товариства з моменту його вчинення.
обґрунтовані доповнення до ч. 2 ст. 108 Закону «Про АТ»;
– положення про порядок вчинення значних правочинів в АТ, 100
відсотків акцій якого належать одній особі. Аргументовано, що в такому
товаристві обмеження повноважень директора на вчинення значних
правочинів може бути необхідним при залученні його на договірних засадах.
обґрунтовані доповнення до п. 5 ч. 8 ст. 106 Закону «Про АТ»;
– вчення про зловживання правом. Несхвалення укладеного і частково
(чи повністю) виконаного значного правочину, який вчинений із порушенням
встановленого законом чи статутом порядку надання згоди на його вчинення,
без жодних мотивів, які вказують на невідповідність такого правочину
інтересам товариства, є зловживанням правом та суперечить правилам чесної
ділової практики. Звернення ж господарського товариства до суду з вимогою
про визнання правочину недійсним із посиланням на прийняте рішення про
його несхвалення слід також розглядати як зловживання правом на судовий
захист;
– вчення про відповідальність посадових осіб товариств, винних у
порушенні порядку вчинення значних правочинів. Суб’єктом
відповідальності є посадові особи господарського товариства, незалежно від
того, чи вони одноособово приймали рішення, внаслідок якого товариствам
було завдано збитків, чи вони входила до складу колегіального органу, який
прийняв відповідне рішення. Члени колегіального органу несуть солідарну
відповідальність за завдані збитки. Суб’єктом відповідальності є не лише
посадові особи, які вчинили правочин без згоди уповноваженого органу, але і
ті посадові особи, які надали таку згоду (або відмовили у схваленні
правочину), якщо такі дії містять у собі ознаки зловживання правом та
порушення прав чи інтересів товариства;


12



– наукові погляди про фраудаторні рішення, фраудаторні правочини. У
разі прийняття уповноваженим органом товариства фраудаторного рішення
про несхвалення вчиненого значного правочину, яке суперечить правилам
чесної ділової практики та попередній поведінці товариства, кредитор вправі
звертатись до суду з вимогою про визнання такого рішення загальних зборів
учасників (акціонерів) чи наглядової ради недійсним. Якщо значний
правочин товариства спрямований на заподіяння шкоди самому товариству, а
не на настання реальних наслідків, у заінтересованої сторони існує
можливість доводити недійсність такого правочину як фраудаторного;
– вчення про похідні позови. Вчиненням значного правочину
господарських товариств з порушення встановленого законом чи локальними
актами порядку потенційно може створюватися загроза порушення
корпоративних прав учасників. Похідний позов може бути поданий
учасником (учасниками) товариства з метою захисту не тільки прав та
інтересів самого товариства, а й належних йому корпоративних прав.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони
можуть бути використані в: науково-дослідній сфері, як основа для
подальших теоретико-правових розвідок з питань охорони, здійснення та
захисту корпоративних прав, вчинення значних правочинів господарських
товариств; правотворчій та правозастосовній діяльності – у процесі
вдосконалення корпоративного законодавства, у локальній корпоративній
нормотворчості; навчальному процесі – при підготовці методичних
матеріалів, навчальних посібників з навчальної дисципліни «Корпоративне
право», спеціалізованих курсів «Акціонерне право», «Право ТОВ/ТДВ»;
просвітницькій та правовиховній діяльності – для підвищення правової,
корпоративної культури зацікавлених осіб.



Ключові слова: господарські товариства, акціонерне товариство,
товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою
відповідальністю, корпоративне управління, орган товариства, директор,


13



загальні збори учасників, учасник товариства, посадова особа товариства,
кредитор товариства, значний правочин, фраудаторний правочин, похідний
позов, правовий статус.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.