Анастасія Грідіна » Мемуари як джерело до вивчення суспільства доби Української революції 1917-1921 рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Мемуари як джерело до вивчення суспільства доби Української революції 1917-1921 рр.

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Історична
Твір додано: 14.03.2025
Твір змінено: 14.03.2025
Завантажити: pdf див. (2.9 МБ)
Опис: Грідіна А. Б. Мемуари як джерело до вивчення суспільства доби Української революції 1917-1921 рр. – Кваліфікаційна робота на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00. 06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни. – Донецький національний університет імені Василя Стуса,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Вінниця–
Черкаси, 2024.



В українській історії велика кількість значних подій, які заслуговують
уваги дослідників. Українська революція 19171921 рр. має вагоме історичне
значення, бо саме в цей період відбулося відродження національної свідомості
українців, які стали на шлях державотворення. Цей шлях був сповнений
людськими втратами і стражданнями, вле вони не зламали національного духу,
який тільки з кожним роком національно-демократичної революції зростав.
Завдяки прагненню українців самоідентифікуватися формувався державний
організм і підгрунтя державності України, через що фахівці продовжують
досліджувати різні проблеми громадськості в період революції 19171921 рр.,
відкриваючі тим самим велику кількість нових тем для історичних досліджень.
Останнім часом набув популярності людиноцентричний підхід до вивчення
історії України, науковці прагнуть вивчати явища та події крізь призму поглядів
на них окремих людей, які були сучасниками або творцями важливих змін.
Завдяки цьому дослідницькому напряму актуальним стало дослідження
мемуаристики, яка містить в собі широкий пласт джерел особового походження,
пов’язаних з революційними подіями 19171921 рр. Не зважаючи на те, що цей
історичний період широко представлений в науковому обігу, інші види джерел
недостатньо збереглись, чого не можна сказати про мемуарну спадщину
учасників та сучасників революції. З кожним роком стають доступними спогади


3



і щоденники очевидців події як в архівах і бібліотеках, так і на просторах
Інтернету, які ще не залучалися до історичних досліджень. Виходячи з цього,
обрана тема для дослідження є актуальною та своєчасною.
Мемуарні твори мають великий інформативний потенціал для висвітлення
різних аспектів та особливостей Української революції 19171921 рр. В цій
роботі спогади і щоденники сучасників використовувались для висвітлення
становища суспільства з різними соціальним походженням та політичними
поглядами. В їхніх мемуарах відображається особисте сприйняття подій,
завдяки якому створюється додаткове тло для більш детального розуміння
оцінок тих чи інших явищ, подій чи особистостей. Суб’єктивність мемуарної
літератри не впливає на вміщення в ній великої кількості фактичного матеріалу
про стан суспільства Української революції 19171921 рр. Завдяки цьому можна
робити порівняння, уточнювати деякі факти цієї історичної доби. В мемуарних
творах є конкретно-історична та аналітична інформація, якої неможна знайти в
будь-яких інших історичних джерелах. Завдяки дослідженню мемуарної
літератури зазначеної доби, можна сформувати виразний образ українського
суспільства в 19171921 рр.
Дослідження має два хронологічних виміри – джерелознавчий, який
охоплює час формування комплексу мемуарів, починаючи від виходу перших
спогадів у 1920-ті рр., завершуючи останніми їх публікаціями у 2000-х рр., та
історичний, який обмежує події Української революції 19171921 рр. – від
створення УЦР до Другого зимового походу Армії УНР та завершення
національно-визвольних змагань. У джерелознавчому вимірі обіймають терени
підготовки та видання спогадів, діяльності наукових установ по їх збору та
збереженню, а саме: Україну, США, Канаду, країни Європи. В історичному
розумінні вони охоплюють територію України, на якій розгорталися
революційні процеси протягом 19171921 рр.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше
комплексно й системно здійснено аналіз мемуарної спадщини як джерела до
вивчення суспільства доби Української революції 19171921 рр. Вперше в


4



науковий обіг введено чималу кількість спогадів маловідомих свідків, творців і
учасників революційних подій, які досліджені з метою вивчення економічного
та політичного стану суспільства, повсякдення доби Української революції та
культури. Важливо, що в дослідженні здійснений аналіз особистісного
контексту формування комплексу мемуарної літератури про стан суспільства в
добу Української революції. Визначені джерельні можливості мемуарів щодо
соціально-економічних труднощів революційної доби, встановлений
взаємозв’язок політичної орієнтації авторів мемуарної літератури та характеру
висвітлення особливостей повсякденного життя, духовного та соціального
розвитку українського суспільства. Проаналізовані інформативні можливості
мемуарної літератури для формування максимально об’єктивної картини
становища суспільства в період 19171921 рр. Також уточнена наукова
класифікація спогадів, відмінності у характеристиці українського суспільства
революційної доби визначними діячами і особливості висвітлення
мемуаристами повсякденного життя, духовного і соціального розвитку
суспільства в різних регіонах України в період 19171921 рр.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що
результати дослідження надають можливість розширити розуміння суспільних
процесів в Україні протягом революційних 19171921 рр. Отримані
напрацювання можуть бути використані істориками для продовження
дослідження історії Української національно-демократичної революції.
Викладений у роботі матеріал може бути використаним у процесі підготовки
узагальнюючих наукових і навчально-методичних праць із джерелознавства,
новітньої історії України, воєнної історії, політології, соціології, спецкурсів з
історії Української революції 1917–1921 рр., у практичній діяльності наукових і
навчальних установ. Його доречно застосовувати у просвітницькій діяльності та
у процесі національно-патріотичного виховання.
Особистий внесок автора окреслюється широкою постановкою наукової
проблеми й самостійним її вирішенням, що дає змогу всебічно розкрити
інформативний потенціал мемуарної літератури як джерела до вивчення


5



суспільства доби Української революції 19171921 рр. В ході написання
дисертаційного дослідження особисто досліджено джерела особового
походження в архівних установах, проаналізовано мемуарні публікації у
періодичних виданнях, опрацьовано наукову літературу з фондів бібліотек, а
також матеріали електронних фондів і бібліотек. Завдяки цьому вдалося виявити
особливості висвітлення повсякденного життя українського суспільства, його
духовного, соціального, політичного і економічного розвитку в мемуарній
літературі діячів різних політичних спрямувань.
Дисертаційне дослідженняскладається зі вступу, чотирьох розділів,
поділених на 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку.
Загальний обсяг становить 254 сторінки, з яких на основний текст припадає 180.
Список використаних джерел налічує 673 позиції.
Історичний аналіз досліджень показав, що протягом століть багато
дослідників займалися проблемою мемуарів та дотичних аспектів у різних
суспільно-політичних умовах, в результаті чого створено значний обсяг
наукової літератури. Ці дослідження визначили загальні принципи
джерелознавчого вивчення мемуарів та показали їхній потенціал для історії
Української революції, а також окреслили аспекти дослідження спогадів у
контексті суспільства революційної доби. Більшість досліджень були
присвячені джерелознавчому аналізу мемуарів і кілька поколінь науковців
опрацювали теоретико-методичні засади роботи з такими джерелами. Сучасні
українські історики зробили значний внесок у використання спогадів для
вивчення минулого, яке було недоступне для дослідження за радянської доби.
Сьогодні мемуари вважаються важливим інформаційним джерелом, проте їхня
суб’єктивність залишається проблемою. Одним з актуальних завдань сучасної
історичної науки є залучення мемуарів для вивчення суспільства Української
революції 1917–1921 рр. Проте ця проблема залишається малодослідженою, що
стимулює науковців звертатися до неї, зокрема у межах своїх дисертаційних
робіт.


6



Аналіз джерел показав значну відмінність між мемуарами, які
представляють різні політичні табори, професії та сфери життєдіяльності.
Дослідники згодні, що мемуари мають переваги, такі як збереження інформації
про історичні події, не відображені в інших джерелах, а також більш детальне
відображення особистісних відносин, родинного життя, інтимних переживань та
іншого. Однак, всі спогади мають суб’єктивний характер, що робить їх
унікальними та важливими джерелами для вивчення історії суспільства під час
революції в Україні 1917–1921 рр., але вимагає розробки методології їх
опрацювання.
Методологічна основа дисертаційної роботи включає принципи, які
визначають наукове дослідження, методи, що допомагають досліджувати окремі
аспекти проблеми, підходи, які дозволяють розглядати мемуари як історичне
джерело, а також як важливу складову культурної спадщини України, концепції,
котрі формують світоглядні орієнтири. В сукупності ці теоретико-методологічні
основи дослідження дозволили виявити та вивчити наукову літературу,
залучити необхідні джерела, проаналізувати факти, явища та процеси, що
відповідає меті роботи – комплексно опрацювати мемуари як джерело для
вивчення історії суспільства під час Української революції 1917–1921 рр.
Мемуари сучасників періоду 1917–1921 рр. є значущим джерелом для
вивчення політичних інститутів українського суспільства під час революції.
Зважаючи на складність та багатогранність цього періоду, інформація, яку
містять мемуари, може мати ключове значення для розуміння політичного життя
того часу. У мемуарах описано різні політичні партії, групи та організації, їхні
ідеї, цілі та стратегії. Автори мемуарів можуть бути як учасниками цих партій,
груп та організацій, так і спостерігачами збоку, що дозволяє отримати різні
погляди на ту ж подію з різних ракурсів. Крім того, у мемуарах містяться описи
політичних інститутів суспільства, таких як урядові та місцеві органи влади,
суди, політичні партії та організації громадянського суспільства. Також мемуари
зосереджують інформацію про важливі революційні події, бойові дії, перемоги
та поразки, а також про різні політичні та соціальні тенденції, які відбувалися в


7



той час. Це дає змогу зрозуміти, які фактори впливали на формування
політичних інститутів суспільства та як вони розвивалися з часом.
Мемуари містять докладний опис життя людей певного періоду, їхнього
соціального статусу та матеріальних умов, що дозволяє зрозуміти соціально-
економічні проблеми, з якими стикнулися люди того часу. Крім того, спогади
містять інформацію про стан культури та духовності суспільства, зокрема про
вірування, звичаї, традиції та моральні цінності того періоду. У мемуарах
багатьох українських письменників, художників та інших культурних діячів
описується той час як період ідеїної відчуженості та тиску на творчість. Вони
відзначають, що українська культура стала залежною від ідеології та політики
нової влади, що знизило її художній рівень та втратило її автентичність.
Культурні діячі також описують складні умови життя та роботи в період
революції та їхні наслідки, які призвели до зменшення активності української
культурної сцени та зниження кількості видань книг та інших художніх творів.
Незважаючи на ці труднощі, українські культурні діячі продовжували творити
та зберігати культурну спадщину, зокрема активно займалися збором та
збереженням української культурної спадщини, яка під час революції зазнала
значних втрат.
Ключові слова: мемуари, спогади, щоденники, джерела особового
походження, ресурс біографічної інформації, Українська революція 1917–1921
рр., суспільство.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.