Михаїл Гранд » Костянтин Костянтинович Паньківський (1897–1974): інтелектуальна біографія
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Костянтин Костянтинович Паньківський (1897–1974): інтелектуальна біографія

Дисертація
Написано: 2025 року
Розділ: Історична
Твір додано: 24.08.2025
Твір змінено: 24.08.2025
Завантажити: pdf див. (2.2 МБ)
Опис: Гранд М. Р. Костянтин Костянтинович Паньківський (1897–1974): інтелектуальна біографія. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 «Історія та археологія». Дрогобицький державний
педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2025.
Дисертаційне дослідження присвячене актуальній темі – реконструкції
інтелектуальної біографії українського правника та громадсько-політичного
діяча Костянтина Паньківського (1897–1974). Довгий час видатні діячі
залишалися забутими через вплив тоталітарної системи. Повернення їхніх імен
і спадщини у суспільний дискурс є ключовим для формування національної
ідентичності й осмислення історичних викликів. Саме тому біографічні
дослідження набувають важливого значення у відновленні історичної пам’яті,
особливо в контексті незалежної України.
У першому розділі висвітлено історіографію проблеми, проаналізовано
джерельну базу й окреслено теоретико-методологічні основи створення
інтелектуальної біографії К. Паньківського.
У підрозділі 1.1 визначено сучасний стан дослідженості життя,
професійної та громадсько-політичної діяльності зазначеного діяча в
історіографії, а також проведено систематизацію джерельної бази дослідження,
здійснено ґрунтовний аналіз основних опублікованих і неопублікованих
джерел. Відзначено, що історіографія життя та діяльності К. Паньківського
перебуває на етапі формування. Здійснено класифікацію праць, присвячених
цьому діячеві, які можна поділити на три групи: дослідження еміграційних
авторів, радянських учених та сучасних українських науковців. Перша група
характеризується обмеженою джерельною базою та політичною
поляризованістю. Друга зосереджена на негативних оцінках у межах
марксистсько-ленінської доктрини. Третя, найбільш об’єктивна, спирається на
3
широку джерельну базу та новітні методологічні підходи. З’ясовано, що
джерельна база дослідження включає неопубліковані архівні матеріали,
опубліковані джерела, періодичні видання, спогади сучасників та мемуари
К. Паньківського. Основу становлять документи Центрального державного
історичного архіву України у Львові, опубліковані спогади та науковопопулярні праці діяча. Використання комплексу цих джерел дало змогу
дослідити інтелектуальну біографію К. Паньківського.
У підрозділі 1.2 охарактеризовано теоретико-методологічне підґрунтя
дисертаційного дослідження, у якому застосовано міждисциплінарний підхід,
що ґрунтується на інтеграції здобутків наукової біографістики, соціальної
історії, історичної психології, літературознавства та джерелознавства.
Теоретичну основу роботи становлять концептуальні положення
інтелектуальної історії. Методологія дослідження базується на багаторівневому
системному поєднанні загальнонаукових, коректно-наукових підходів та
прикладних методів (історико-генетичного, історико-системного, проблемнохронологічного, історико-порівняльного, історико-типологічного,
контекстуально-інтерпретаційного, логіко-семантичного, лексикосемантичного), які забезпечують можливість реконструкції найбільш повної
біографії К. Паньківського.
У другому розділі описані дитячі та юнацькі роки К. Паньківського,
окреслено його близьке оточення, завдяки якому формувалася особистість та
закладалися ті орієнтири, які визначали його діяльність у майбутньому.
У підрозділі 2.1 проаналізовано дитячі й юнацькі роки К. Паньківського,
що стали визначальним етапом формування його особистості як історичного
діяча. З’ясовано, що становлення особистості відбувалося в умовах традиційного
українського родинного виховання, яке базувалося на національно-патріотичних,
громадянських та релігійно-християнських цінностях. Воно здійснювалося у
родині українських галицьких інтелігентів Костянтина та Йосипи Паньківських,
які відігравали активну роль у суспільно-політичному житті галицьких
українців кінця ХІХ – початку ХХ ст. Виявлено, що в дитячі та юнацькі роки
4
К. Паньківський перебував у середовищі галицької інтелігенції, що суттєво
вплинуло на формування його інтересів, цінностей і світоглядних орієнтирів.
Часті контакти з інтелектуалами, митцями та громадськими діячами, які
відвідували дім Паньківських, сприяли розширенню його культурного й
інтелектуального горизонту. Зосереджено увагу на його освіті – початкову
здобував у народній школі, а також вдома, після чого навчався у філії
Академічної гімназії у Львові. Під час Першої світової війни (1915–1918)
служив в австрійській армії, брав участь у бойових діях. Після війни навчався
на юридичному факультеті в університеті Франца І у Львові, опісля – у стінах
Карлового університету в Празі, де також відвідував лекції в УВУ. У 1922 р.
здобув ступінь доктора права на юридичному факультеті Карлового
університету. Акцентовано, що під час навчання К. Паньківський активно
долучався до українського студентського життя, зберігаючи нейтральну
позицію між соціалістичним і націоналістичним таборами.
У підрозділі 2.2 визначено найближче соціальне оточення
К. Паньківського, яке формувало його світогляд та впливало на становлення як
майбутнього громадсько-політичного діяча. З’ясовано, що «близьке коло
спілкування» юного К. Паньківського, відповідно до положень психологічної
науки, відіграло ключову роль у формуванні його ідейних переконань.
Досліджено, як його батьки та родичі були залучені до українського
національного руху. Проаналізовано внесок визначних представників родини
Паньківських у розвиток українського національного життя. Зокрема, дядько
Федір Паньківський – полковник армії УНР і учасник Першого Зимового
походу; Олександр Паньківський – працівник Міністерства військових справ
УНР; Северин Паньківський – відомий український актор; Степан Федак –
адвокат і член уряду ЗУНР; брат Степан Паньківський – січовий стрілець і
герой Листопадового чину. Безумовно, їхній приклад став важливим
орієнтиром у житті К. Паньківського й сприяв формуванню його громадянської
позиції та національних цінностей.
5
У третьому розділі реконструйовано професійну та громадськополітичну діяльність К. Паньківського.
У підрозділі 3.1 проаналізовано адвокатську діяльність К. Паньківського
упродовж 1924–1939 рр. Встановлено, що спочатку він працював в
адвокатському бюро С. Федака, згодом – В. Старосольського, а з 1930 р.
відкрив власну адвокатську канцелярію. Досліджено, що у цей період адвокат
виступав захисником у політичних процесах, організованих польським
окупаційним режимом проти членів УВО, ОУН, КСМЗУ. Юридичні справи, які
він вів, за класифікацією дослідників (В. Боєчко, Т. Чехович), можна поділити
на три категорії: політичні, корпоративні та приватні. Окреслено діяльність
К. Паньківського в громадсько-професійній організації українських правників
СУА, до складу якої він входив з 1925 р., а починаючи з 1930-х рр. обіймав у
ній відповідальні посади. Описано публікації К. Паньківського в офіційному
виданні СУА – журналі «Життя і Право». Встановлено, що паралельно правник
був членом Львівської палати адвокатів, а також брав активну участь у
діяльності туристично-краєзнавчого товариства «Плай», яке згодом очолив.
Адвокатська практика у 1930-х рр. стала важливим етапом у професійному й
громадському житті К. Паньківського, сформувавши основу для подальшої
діяльності як громадського та політичного діяча в умовах складних обставин
Другої світової війни та післявоєнного часу.
У підрозділі 3.2 досліджено соціокомунікативний простір
К. Паньківського у світлі епістолярію 1930-х рр. Встановлено, що його
епістолярна спадщина, яка збереглася в Україні, охоплює особисте та службове
листування. Приватні листи розкривають родинні стосунки, професійні запити
й фінансові питання, зокрема прохання про допомогу чи повернення боргів, а
також свідчать про співпрацю з культурними діячами (наприклад,
К. Чеховичем). Службове листування відображає адвокатську практику,
включаючи справи клієнтів із провінційних міст і прохання колег представляти
їх у судах. Ці матеріали є важливим джерелом для дослідження історії
адвокатури та повсякденного життя української інтелігенції.
6
У підрозділі 3.3 висвітлено діяльність К. Паньківський у роки радянської
та нацистської окупації Галичини (1939–1944). З’ясовано, що у період
радянської окупації він був позбавлений можливості займатися адвокатською
діяльністю, натомість працював завідувачем планово-економічного відділу в
АПТУ, що дало йому змогу уникнути репресій. Встановлено, що під час
німецької окупації активно долучився до діяльності Української Національної
Ради у Львові, очоливши її Генеральний секретаріат (Краєвий діловий
осередок). На вимогу окупаційної влади осередок був перетворений на УКК,
який К. Паньківський очолював до його об’єднання з УЦК. Як заступник
провідника УЦК В. Кубійовича, він зосередився на організації системи
соціально-гуманітарної допомоги українцям і представникам інших
національностей. Відзначено, що завдяки його зусиллям були врятовані
українські культурні діячі, зокрема В. Барвінський, К. Малицька,
В. Пачовський, М. Рудницька та В. Сімович. Простежено, що у межах своєї
діяльності він відвідав численні міста дистрикту «Галичина», включаючи
Дрогобич, де високо оцінив культурно-просвітницьку та профспілкову
діяльність місцевої української громади.
У підрозділі 3.4 розглянуто діяльність К. Паньківського на еміграції
(1944–1974). Проаналізовано його діяльність під час перебування у Польщі,
Німеччині та США. Встановлено, що на початковому етапі він займався
організацією осередків УЦК у Польщі та Німеччині, а також виконував
обов’язки голови уряду УНР в екзилі, активно долучаючись до громадської
діяльності щодо переміщених осіб у таборах Ді-Пі. Відзначено, що у 1948 р.
К. Паньківський частково відійшов від політичної діяльності, а в 1949 р. разом
із сім’єю емігрував до США. Від 1950 до 1966 р. очолював СУНД, який ставив
за мету об’єднання демократичних елементів української діаспори у США. Він
також керував представництвом виконавчого органу УНРади у США та брав
участь у діяльності Ліги поневолених Росією народів. Акцентовано, що
найвагомішим здобутком цього періоду стала публіцистична діяльність
7
К. Паньківського, яка включала написання трьох книг спогадів та численних
статей меморійного і науково-популярного характеру.
У четвертому розділі простудійовано та висвітлено суспільно-політичні
та історичні погляди К. Паньківського.
У підрозділі 4.1 розглянуто суспільно-правове становище українців в
Австро-Угорській імперії та в міжвоєнний період під владою Польської
держави крізь призму оцінок К. Паньківського. Особлива увага відводиться
його критичному аналізу національної політики польської влади щодо
українського населення. Визначено ключові аспекти дискримінаційної
політики, зокрема, усунення української мови з державного управління,
обмеження доступу українців до адміністративних посад, освіти та права на
працю, а також репресивні заходи щодо громадської і культурної активності.
У підрозділі 4.2 подано характеристику історичним діячем радянського
окупаційного режиму. Проаналізовано сприйняття та оцінки К. Паньківським
соціально-політичних змін у Західній Україні в 1939–1941 рр. на тлі радянської
окупації. Досліджено його описи, які стосуються політично-адміністративних,
соціально-психологічних та побутових аспектів радянського повсякдення.
Відображено його погляд на ініціативи українських громадських діячів,
зокрема, спробу створення Тимчасового українського допомогового комітету у
Львові, а також висвітлено оцінку репресивної політики радянської влади,
атмосфери страху та переслідувань. Водночас розглянуто його спостереження
щодо позитивних аспектів радянської політики, таких як українізація, розвиток
охорони здоров’я та ліквідація безробіття серед українців, які раніше зазнавали
дискримінації в умовах польського панування.
У підрозділі 4.3 розкрито погляди К. Паньківського щодо нацистської
окупаційної політики в Україні у 1941–1944 рр. Досліджено його візії на
ідеологічні засади і політичні трансформації німецької влади стосовно
українського, польського та єврейського населення. Розглянуто оцінки
діяльності окупаційних адміністративних органів – від уряду губернатора до
спецслужб, таких як гестапо. Важливим аспектом є висвітлення
8
К. Паньківським формування дивізії «Галичина» та ролі в цьому процесі як
німецької влади, так і українських політичних сил. Окремий акцент зроблено на
характеристиках ключових німецьких посадовців, зокрема Г. Франка, К. Ляша
та О. Вехтера. Також проаналізовано запропоновану К. Паньківським
періодизацію становлення та діяльності німецького окупаційного режиму в
Галичині.
У підрозділі 4.4 проведено аналіз поглядів К. Паньківського щодо
діяльності українських політичних та громадських організацій в роки Другої
світової війни, з якими він був різною мірою пов’язаний, зокрема ОУН,
Національної Ради, УКК та УЦК. Відображено його критичне ставлення до
внутрішнього розколу в ОУН, боротьби між її фракціями, прагнення оунівців
до монополізації громадсько-політичного життя та кадрової політики
організації. Наголошено на його позитивній оцінці Національної Ради, вплив
якої він убачав переважно в моральній площині. Розглянуто також його підхід
до діяльності УДА, УКК та УЦК, що поєднував як визнання досягнень, так і
вказівку на їхні недоліки. Підрозділ ґрунтується на мемуарній спадщині
К. Паньківського, написаній у 1950–1960-х рр., що дає змогу простежити
еволюцію його політичних та національних поглядів у контексті громадськополітичних процесів першої половини XX ст.
У підрозділі 4.5 описано візії К. Паньківського щодо українських
еміграційних середовищ: від громадсько-політичних до повсякденних аспектів.
Простежено трактування історичним діячем діяльності УЦК на еміграції,
функціонування ДЦУНР та спроб створення єдиного політичного
представницького органу українства. Проаналізовано оцінки К. Паньківського
позицій різних політичних сил, зокрема ОУН-Б, ОУН-М і наддніпрянських
організацій, а також формування та ідеологічної платформи УНДС.
Констатовано його увагу до побутового, культурно-освітнього та громадського
життя українців у таборах переміщених осіб, їхні контакти з представниками
західних держав і організацій, підтримки з боку УГКЦ, а також переслідування
з боку радянських спецслужб, звинувачення в антисемітизмі та
9
колабораціонізмі. Акцентовано на взаємодії української еміграції з
американськими, канадськими та французькими урядовими структурами, хоча
діяльність українських організацій у США К. Паньківський розглянув
фрагментарно, за винятком його оцінки УККА.
Ключові слова: Костянтин Паньківський, інтелектуальна біографія,
біографістика, Галичина, адвокат, українська інтелігенція, Союз українських
адвокатів, Український центральний комітет, нацистська окупація, репресії,
Друга світова війна, уряд УНР в екзилі, табори переміщених осіб, українська
діаспора, історіографія.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Паньківський Кость Констянтинович
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.