Юлія Грабець » Діяльність греко-католицького духовенства Східної Галичини у 1918–1939 рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Діяльність греко-католицького духовенства Східної Галичини у 1918–1939 рр.

Дисертація
Написано: 2025 року
Розділ: Історична
Твір додано: 24.08.2025
Твір змінено: 24.08.2025
Завантажити: pdf див. (1.6 МБ)
Опис: 2
АНОТАЦІЯ
Грабець Ю. А. Діяльність греко-католицького духовенства Східної Галичини у 1918-1939 рр. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03 Гуманітарні науки за спеціальністю 032 Історія та археологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2025.
У дисертаційній роботі проведено комплексний аналіз діяльності греко -католицького духовенства Східної Галичини у 1918–1939 рр. Систематизовано й охарактеризовано стан наукового опрацювання вітчизняних науковців та представників української діаспори з досліджуваної проблематики. Аналіз та структурування наявної історіографії з обраної теми здійснено згідно з проблемно-хронологічно принципом й умовно поділено на три групи: роботи сучасників подій; дослідження науковців діаспори; праці українських дослідників доби незалежної України. Попри наявність тематично споріднених праць, у яких висвітлено окремі аспекти життєдіяльності ГКЦ у 1918-1939 рр., запропонована нами в дисертації наукова проблема не набула комплексного вивчення.
Джерельну базу дослідження складають неопубліковані та опубліковані документи і матеріали. За видами джерел їх поділено на чотири групи: архівні документи (опрацьовано 11 фондів, 86 справ), що зберігаються в ЦДІАЛ Украіни, Державному архіві Івано-Франківської області, Державному архіві Тернопільської області, а також матеріали із Відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника; періодичні видання, зокрема періоду Республіки Польща (1918-1939 рр.), а також видання української діаспори; спогади безпосередніх учасників і пересічних свідків тих подій; джерельні матеріали, які опубліковані у збірниках документів. Їх аналіз дозволив простежити еволюцію формування правового поля ГКЦ, особливості державно-церковних відносин; з’ясувати стан матеріального становища духовенства; виявити ключові напрями суспільної
3
роботи священників у міжвоєнний період тощо. Також використано опубліковані документи та матеріали богословської періодичної преси.
Проведене дослідження базується на теоретико-методологічних засадах гуманітарного знання. Використано широкий спектр загальнонаукових методів, за допомогою яких вивчено документи, нагромаджено та систематизовано емпіричний матеріал, проаналізовано статистичні дані. Спеціальні наукові методи уможливили виклад історичного матеріалу у хронологічній послідовності; з’ясувати стан, умови та напрями діяльності греко-католицького духовенства у контексті державно-церковних відносин у Республіці Польща; визначити і співставити способи та механізми, які використовувало духовенство для досягнення позитивних змін у господарській, освітній, культурно-просвітницькій сферах; простежити шляхи формування особистості священника в родинному та соціальних середовищах, у виборі професії та еволюції світоглядних засад. Таким чином, доведено, що опрацьована історіографія, наявна джерельна база та вибір методологічного інструментарію забезпечили достовірність наукових результатів.
Встановлено, що ГКЦ після Першої світової війни, польсько-радянського протистояння 1918-1919 рр., польсько-радянської війни 19201921 рр. мала значні матеріальні та кадрові втрати. Відтак до виконання духовних обов’язків повернулися 63,3 % греко-католицьких священників. Сприятливі умови для розвитку Церкви зʼявилися після укладення в 1925 р. Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща. Формування правового поля діяльності ГКЦ, попри певну залежність духовенства від адміністративних органів влади (територіальні обмеження діяльності ГКЦ, контроль кадрових рішень, залежність від фінансових дотацій тощо), сприяло врегулюванню державно-церковних стосунків і в перспективі уможливило відновлення релігійних громад, відбудови та нарощування їхнього майна.
Упродовж міжвоєнного періоду керівництвом ГКЦ була вибудована система управлінської взаємодії між духовенством і вищими церковними органами, встановлено фінансові й моральні стимули, які уможливили участь
4
духовенства в управлінні та розбудові парафіяльного життя, а також забезпечували карʼєрний ріст, сприяли покращенню умов проживання та підвищенню статусу у громаді. Парафіяльне духовенство мало право обирати місце служіння, беручи до уваги власне матеріальне забезпечення та сімейне становище.
Зʼясовано, що у міжвоєнний період діяла чітка вертикаль адміністративно-управлінської структури ГКЦ, яка включала: очільника Церкви - митрополита; єпископів, очільників єпархії, яким підпорядковувалися декани, парафіяльні священники з чітко визначеними функціональними обовʼязками. Єпископ скликав єпархіальні синоди, відповідав за фінансове забезпечення єпархії, контролював діяльність церковних інституціи' (семінарій, шкіл, братств, фондів тощо). Декани регулювали діяльність парафій у межах свого деканату, займалися проведенням деканальних соборчиків, візитацій парафій, відповідали за фінансові справи деканату перед митрополичим ординаріатом. Основною і найчисельнішою категорією було парафіяльне духовенство, яке складалося з парохів, завідателів, сотрудників. Вони здійснювали душпастирську опіку, займалися господарськими справами та культурно-просвітницькою діяльністю. За наявності значного обʼєму роботи пароху призначали сотрудника, якого забезпечували житлом та прибутком.
Встановлено джерела надходжень прибутків парафій, якими були: державні дотації, пожертви парафіян за здійснення треб, оплата оренди церковних земель. Оренда церковних землеволодінь здійснювалася за умови укладення договору між парафіяльним священником і орендарем. Прибутки, які священник отримував від оренди ерекційних земель парафії, витрачалися лише на церковні потреби громади. Проведення польським урядом земельної реформи у 1920-х рр., яка передбачала парцеляцію церковних угідь, не завдало значних фінансових втрат парафіям. Зʼясовано, що впродовж 1925–1929 рр. було розпарцельовано лише 6 300 га земельних володінь. Від середини 1930-х рр. земельні володіння громад були звільнені від сплати державного
5
ґрунтового податку. Прибутки від парцеляції церковних земель використовувалися для розвитку господарства, підтримки громадських організацій та культурно-освітніх проєктів.
Парафіяльне греко-католицьке духовенство було включене у розбудову національних банківських і фінансових інституцій (Земельний Банк Iпотечний), очолило діяльність кооперативів різного господарського спрямування («Центробанк», «Центросоюз», «Маслосоюз» і «Народна торгівля»), що сприяло зміцненню і підвищенню фінансової, економічної, сільськогосподарської культури українського населення.
У міжвоєнний період у Східній Галичині богословську освіту забезпечували п’ять семінарій у Львові, Рогатині, Станіславові, Перемишлі. Вони здійснювали якісну підготовку кадрового складу парафіяльних священників. Встановлено, що відкриття в 1929 р. Богословської Академії у Львові створило умови для формування нової плеяди високоосвіченого духовенства. Відтак участь духовенства в культурно-освітніх процесах набула системного характеру. Під керівництвом згромаджень +ину Святого Василія Великого та Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії функціонували «захоронки», школи, гімназії, фахові школи, учительські семінарії тощо.
Благодійна робота духовенства у міжвоєнний період спрямовувалася на допомогу потребуючим верствам населення, якими були сироти, вдови, безробітні, люди похилого віку та інші. Для вирішення проблеми сирітства було створено низку опікунських інституцій, діяльність котрих координували єпархіальні комітети. Парафіяльне духовенство співпрацювало з громадськими організаціями, серед яких «Українське Крайове Товариство охорони дітей і опіки над молоддю», «Захист ім. митрополита А. Шептицького для сиріт», «Фонду вдів і сиріт священників», «Єпархіальна поміч», «Власна Допомога». Український Комітет Допомоги безробітним та вбогим мав розгалужену мережу осередків у Галицькій митрополії, надавав підтримку безробітним, голодуючим, сиротам, вдовам та іншим потребуючим.
6
Безкоштовне медичне обслуговування жителі Східної Галичини отримували у львівській «Народній лічниці».
Політика національної асиміляції в Республіці Польща актуалізувала культурно-просвітницький напрям діяльності духовенства як спосіб збереження і розвитку української ідентичності, через його участь у процесах розвитку української освіти, культури та діяльності просвітницьких організацій. Вони допомагали українцям захищати право навчатися рідною мовою, ініціюючи шкільні плебісцити, створення приватних шкіл, організацію курсів грамотності для неписьменних, надання фінансової допомоги здібним дітям. Священники сприяли розвитку національних та соціокультурних цінностей, беручи участь у місцевих осередках товариств «Рідна школа», «Просвіта» тощо.
Священники поєднували духовне служіння в громаді з викладанням науки релігії у школах і проведенням катехизації дітей. Духовній і національній консолідації українців сприяли поширення священниками серед парафіян католицьких часописів і релігійної літератури. У рамках проведення «Католицької акції» на парафіях священники створювали гуртки для дітей та молоді. Результатом її проведення було заснування нових і активізація вже існуючих християнських товариств, пожвавлення видавничої справи християнської літератури, активізація діяльності інших молодіжних організацій.
Ключові слова: Східна Галичина, Греко-Католицька Церква, А. Шептицький, священник, Галичина, парафіяльне духовенство, митрополит, освіта, Республіка Польща, міжвоєнний період, соціально-економічне становище, богословська освіта, єпископ.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.