|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
01.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
01.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Гончарова О.В. Повсякденне життя польської шляхти Київської
губернії (1863 – 1917 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 Історія та археологія. – Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини, Умань, 2023.
У дисертації показано комплексну картину становища польської
шляхти Київської губернії та проаналізовано вплив політичних, економічних
і культурних процесів у 1863 – 1917 рр. на її повсякденне життя.
Актуальність дисертації полягає в необхідності поглиблення наукового
пошуку та комплексного вивчення повсякденного життя польської шляхти
Київської губернії. Наразі вивчення регіональних особливостей, присвячених
заявленій проблематиці не дістали належного відображення в історіографії.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснюється
спроба комплексно висвітлити історію повсякденного життя польської
шляхти Київської губернії (1863 – 1917 рр.); введено до наукового обігу
раніше неопубліковані документальні джерела, що відображають громадську
та приватну сфери життя польської шляхти Київської губернії;
проаналізовано стан наукової розробки проблеми в українській та
закордонній історіографії та доповнено джерелознавчу базу; досліджено
участь польської шляхти у нелегальних і легальних організаціях та
товариствах, об’єднаннях та політичних партіях, що позначилось на
націєтворчій та освітньо-культурній сферах; встановлено законодавчі зміни в
політиці освіти, що призвело до виникнення таємних шкіл та приватних
жіночих пансіонів; зроблено оцінку шлюбно-сімейним відносинам та
переосмислено зміни у вподобаннях щодо форм проведення вільного часу.
Аналіз української та зарубіжної історіографії дав нам можливість
узагальнити широку базу напрацювань та здійснити комплексне дослідження
3
повсякденного життя польської шляхти Київської губернії у другій половині
ХІХ – на початку ХХ ст., а також виокремити певні напрямки її діяльності в
регіоні.
Дослідження базується на неопублікованих та опублікованих джерелах.
З неопублікованих джерел до наукового обігу введено архівні матеріали
Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, Державного
архіву Київської області, Державного архіву м. Києва, Державного архіву
Черкаської області, Головного архіву давніх актів у Варшаві та Архіву нових
актів у Варшаві (Республіка Польща). Серед опублікованих джерел
використано статистичні матеріали, періодичні видання, спогади та мемуари.
Методологічна основа дослідження складається з принципів історизму,
об’єктивності, системного аналізу та науковості. З метою розв’язання
поставлених завдань, застосовано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез,
індукція, дедукція, опис) та спеціально-історичних (проблемно-
хронологічний, евристичний, біографічний, статистично-економічний,
просопографічний) методів дослідження, які дозволили проаналізувати
повсякденне життя представників польської шляхти, зробити узагальнюючі
висновки щодо становища та суспільних ініціатив шляхти у Київській
губернії.
З’ясовано, що придушення Січневого повстання 1863 р. дозволило
продовжити асиміляційну політику проти польської шляхти та
землевласників на Правобережжі. Законодавчі акти уряду були спрямовані на
секвестр та конфіскацію польського великого й середнього землеволодіння, а
на багатьох поміщиків чекали вироки суду і тюремне ув’язнення. Оскільки
економічна могутність залежала більше від розмірів земельної власності,
полякам заборонялося купувати нерухомість, накладався 10% податок від
прибутку майна, заохочувалось переселення російських землевласників до
західних губерній та придбання ними нерухомості на Правобережній Україні,
поляків усували з державних посад, а на їх місце призначали російських
чиновників. Звернуто увагу на протистояння поміщиків та селянства.
4
Репресивна політика після 1863 р. торкнулася й освіти та римо-католицької
церкви. З 1864 р. було заборонено публічне вживання польської мови та
закривалися польські школи, робилися спроби запровадити в церкві
російську мову як мову богослужінь і молитов. Однак, незважаючи на
репресивні методи урядової політики, перехід польських маєтків до росіян
відбувався повільно, що пояснювалося кількома причинами: небажання
росіян переселятися на нові території та господарювати у маєтках, тому
більшість з них здавалися в оренду, в тому числі й полякам; кризовими
явищами у поміщицькому господарстві внаслідок реформи 1861 р.; опором
польських землевласників. На практиці, хоч і політична та економічна роль
росіян у краї зросла, але їм не вдалося повністю витіснити поляків з регіону
та отримати очікувані результати.
Маєтки шляхти відіграли ключову роль у веденні господарської
діяльності та були осередком суспільно-культурного життя. Збереження у
непорушному стані великої земельної власності було для аристократії
головним завданням у другій половині ХІХ ст., а весь тягар боротьби за
землю взяла на себе дрібна та середня шляхта. Внаслідок модернізаційних
процесів, шляхта почала займатися фермерством, цукровою та винокурною
промисловістю, та зарекомендувала себе хорошими господарями з
прагненням до переймання передового досвіду.
Кінець ХІХ – початок ХХ ст. став періодом активного політичного та
громадського руху на теренах Російської імперії, зароджувалися політичні
партії різного спрямування. Революція 1905 р. дала можливість засновувати
легальні товариства та організації, брати участь у виборчому процесі
польським аристократам.
У дослідженні наголошено, що суспільно-політичне життя кінця ХІХ –
початку ХХ ст. було пов’язане з напівлегальними молодіжними
організаціями польських студентів („Korporacja” («Корпорація»), „Filarecja”
(«Філареція»), „Polonia” («Полонія»), „Liga Narodowa” («Ліга Народова»),
„ZET” («Спілка польської молоді») та ін.), члени яких, в майбутньому
5
стануть активними учасниками політичних зрушень у боротьбі за польську
національну ідентичність. З 1906 р. польські землевласники Правобережжя
мали можливість брати участь у діяльності Державних Дум Російської
імперії та впливати на законотворчий процес, зрівнявшись у правах з
російськими депутатами.
Влада намагалася надалі контролювати будь-яку діяльність поляків у
регіоні. Схвалені «Правила…» від 4 березня 1906 р. надали можливість вести
легальну діяльність громадських організацій, товариств, спілок та об’єднань.
Польська шляхта ставала засновником та учасником або меценатом для всіх
суспільних ініціатив у губернії. Створюються товариство «Освята» (згодом –
«Огніво/Огніско»), римо-католицькі товариства у містах, товариства літніх
колоній, жіночі товариства, при яких досить часто організовувалися таємні
притулки та гуртки. Хоча товариства й діяли відкрито, проте за їхньою
діяльністю встановлювали агентурні стеження з метою виявлення польської
пропаганди.
Зазначено, що після 1863 р. уряд переглянув кадрову політику у
Південно-Західному краї й усіх поляків-католиків було замінено на
чиновників православного віросповідання, заборонялася торгівля польськими
книгами та викладання польською мовою. Було взято курс на закриття
приватних шкіл та створення прогімназій для хлопчиків на зміну повітовим
училищам, відкриття двохкласових православних училищ для дівчат,
заснування народних російських училищ у губерніях Правобережжя,
введення численних обмежень для польських студентів в університеті Св.
Володимира. Польський супротив вилився у відкриття польських таємних
шкіл та пансіонів, частково відсутність відкритої польської освіти замінило
родинне виховання та домашня освіта. Гімназії були прерогативою для
юнацької освіти, а дівчата значно рідше вступали до урядових шкіл.
Характерним явищем для польської шляхти була благодійність.
Землевласники, завдяки своєму матеріальному становищу, зацікавленості,
контактам в економічній та політичній сферах мали можливість займатись
6
цим видом діяльності. Важливу роль відігравала внутрішня потреба творити
добро не стільки для самореалізації, як для підтримки свого авторитету серед
інших членів суспільства та уряду. Дворянство фінансувало освітні,
лікувальні, культурні, благодійні заклади. Велике значення відігравали
польські римо-католицькі товариства та меценатство. Нагальна потреба у
благодійній допомозі виникла з початком Першої світової війни, коли
провідною установою виступило Польське товариство допомоги жертвам
війни (ПТДЖВ) у Києві.
Дисертантка розглянула шлюбно-сімейні відносини, участь батьків у
вихованні та налагодженні домашньої освіти, зміну вподобань у видах
відпочинку шляхти. Зазначено, що серед землевласників шлюби,
здебільшого, укладалися в межах одного соціального стану, виходячи з
економічних та майнових міркувань. Вивчення сфери приватного життя
допомагає нам зрозуміти особистісно-інтимні зв’язки, шлюбно-сімейні
відносини, без яких неможливо повністю відтворити суспільну модель життя
польської шляхти. Перша роль у вихованні дитини надавалась матері. До
поч. ХХ ст. для дівчаток домашні школи були єдиним видом освіти, перевага
ж юнацької освіти часто полягала в тому, що після навчання їм доведеться
опікуватися сімейним маєтком, вести адміністративно-господарські справи,
укладати угоди російською мовою тощо.
На зламі XIX i XX ст. на тлі політичних, соціально-економічних та
культурних трансформацій відбуваються помітні зміни у формах відпочинку
шляхти. Дозвілля шляхти Київської губернії у другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. визначається багатьма чинниками, зокрема такими як: вік,
стать, місце проживання, соціальний статус тощо. Проведення вільного часу
шляхти можна поділити на буденні, вихідні та святкові дні (похід до костелу,
поїздка до рідних, бали, полювання, «Київські контракти», святкування
релігійних свят тощо).
Розглянуті аспекти підштовхують зробити висновки, що після поразки
Січневого повстання 1863 р. поглиблюється репресивна політика російського
7
уряду стосовно польської шляхти. Встановлюється стеження за всіма видами
її діяльності, що призвело до конспірації та політичного забарвлення
культурного життя. Зросійщення краю виявилося у зміні кадрового
забезпечення та створенні пільгових умов для росіян, перерозподілу
земельного володіння шляхом конфіскацій та запровадження податку на
прибуток для поляків, закритті польських шкіл та утисків римо-католицької
церкви. Однак, перевага в земельному володінні та господарюванні була на
боці поляків, а всі намагання зменшити економічний вплив шляхти не дали
бажаних результатів. Динамічний розвиток суспільно-політичного та
освітньо-культурного життя польської шляхти Київської губернії
простежувався ще до Маніфесту 1905 р., хоча громадські осередки діяли
приховано, їх внесок у зміцнення національних позицій був значним. Під
впливом модернізаційних, індустріальних, культурних змін приходять зміни
у повсякденний уклад життя шляхти.
Ключові слова: повсякденне життя, польська шляхта, Київська
губернія, Січневе повстання 1863 р., Російська імперія, соціально-економічне
життя, землеволодіння, маєтки, громадське життя, Державні Думи, освіта,
благодійність, мемуари, приватне життя, дозвілля. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………..2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………..20
ВСТУП………………………………………………………………………….21
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………….29
1.1. Історіографія проблеми…………………………………………………..29
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………................40
1.3. Методологічні засади дослідження і терміни ………………………….47
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ
ПОЛЬСЬКОЇ ШЛЯХТИ КИЇВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ……………………….54
2.1. Державні обмеження після Січневого повстання 1863 – 1864 рр..…….54
2.2. Економічний стан маєтків та господарська діяльність власників……..76
РОЗДІЛ 3. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ТА ГРОМАДСЬКО-
ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ………………………………………….93
3.1. Участь шляхти у державному житті Російської імперії……………….93
3.2. Створення громадських організацій і товариств………………………105
3.3. Набування освіти в державних, приватних і таємних школах…...........114
3.4. Благодійна діяльність……………………………………………………..129
РОЗДІЛ 4. РОДИННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА ДОЗВІЛЛЯ…………..143
4.1. Шлюб і родинні взаємини………………………………………………...143
4.2. Виховання і домашня освіта………………………………………..........156
4.3. Щоденний побут і дозвілля ………………………………………………163
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………….186
ДОДАТКИ………………………………………………………………...........230
|
|
|
