Анатолій Гончаренко » Політика адміністрації президента США Річарда Ніксона щодо КНР (березень–липень 1969 р.)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Політика адміністрації президента США Річарда Ніксона щодо КНР (березень–липень 1969 р.)
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.03.2024 |
|
| Твір змінено: |
03.03.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(280.2 КБ)
|
|
| Опис: |
Сумський історико-архівний журнал. №XL. 2023
У статті досліджено еволюцію зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р.Ніксона щодо Китаю в березні–липні 1969 р. Проаналізовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії США у китайському напрямку протягом періоду, що вивчається. Охарактеризовано практичну реалізацію зовнішньополітичних ініціатив адміністрації Р.Ніксона щодо КНР у березні–липні 1969 р. Висвітлено позицію Білого Дому у протистоянні КНР – КР, а також конкретні зовнішньополітичні дії Вашингтону щодо Пекіну та Тайбею. Окреслено роль різних угрупувань в американському істеблішменті у процесі розвитку зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р.Ніксона щодо Китаю в березні-липні 1969 р.
Більш реалістичний підхід нової адміністрації щодо КНР був зумовлений насамперед тим, що Пекін, який відмовився від союзів і претендував на роль “третьої сили”, став сильним гравцем на міжнародній арені. Крім того, політика Кеннеді-Джонсона себе не виправдала, оскільки Китай активізував свою зовнішню політику, налагодив відносини з багатьма країнами, у тому числі з союзниками США.
В березні–липні 1969 р. адміністрація Р.Ніксона розпочала реалізацію “нової політики” щодо КНР. Її китайська політика була нерозривно пов’язана із зовнішньою політикою США в Азії та відображала зіткнення американських та китайських інтересів у регіоні. У той же час представники американського істеблішменту мали чітке уявлення про те, як вони могли б вплинути на радянсько-китайські відносини, щоб поглибити розкол між СРСР та КНР, і яку конкретну вигоду вони могли б отримати.
Низка об’єктивних і суб’єктивних чинників не дозволила адміністрації 37-го президента США Річарда Ніксона радикально змінити політику Вашингтона щодо комуністичного Китаю, який продовжував визнаватися як потужний чинник в американорадянському діалозі.
Незважаючи на це, наприкінці 60-х років ХХ ст. почали складатися передумови, що сприяли подальшій нормалізації американсько-китайських відносин і дозволили вирішити більшість спірних питань, що в решті-решт призведе до міжнародного визнання Китайської Народної Республіки Сполученими Штатами Америки. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
