| 
         
        
            | Написано: | 
            2018 року | 
         
                        
             | 
         
        
            | Розділ: | 
            Наукова | 
         
                
             | 
         
        
            | Твір додано: | 
            24.10.2018 | 
         
        
             | 
         
                
            | Твір змінено: | 
            24.10.2018 | 
         
        
             | 
         
                
            | Завантажити: | 
                                            pdf
                                див.
                                (1.4 МБ)
                                 | 
                     
        
             | 
         
                    
                | Опис: | 
                Гоменюк  З.П.  Концепція  правової  держави  Б. Кістяківського:  
філософсько-правові виміри. –  На правах рукопису.  
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук  
за  спеціальністю  12.00.12  –  філософія  права.  –  Національний  університет  
«Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України, Львів, 2018.  
У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено правову  
державу у філософсько-правовому вимірі розробок українського правознавця  
ХХ ст.  Богдана  Кістяківського.  Йдеться  про  правову  організацію  
життєдіяльності  народу  згідно  з  онтологічними,  природними  нормами,  які  
насправді  забезпечують  панування  права,  оскільки  мають  реальне  
верховенство, а правопорядок є не насильницьким, а цивілізаційним. Такий  
ступінь  розвитку  держави  вимагає  природних  внутрішніх  імперативів  
суспільства,  які  завершуються  конотацією  народного  представництва  в  
управлінні державою. Як наслідок, виникає екзистенційна діалектика права,  
яка  не  тільки  утворює  підґрунтя  для  метафізичного  і  природно-правового  
розуміння  організації  влади  у  правовій  державі,  а  й  реально  вивищує  
нематеріальні  субстанції,  зокрема  освіту,  науку,  природознавство,  які  не  
повинні  бути  традиційно  другорядними,  а  мають  якісно  впливати  на  
матеріальні субстанції.  
Дисертація  має  важливе  практичне  значення  для  розв’язання  проблем  
правової держави в межах філософсько- і теоретико-правових наук.  
Досліджено,  що  плюралістичний  підхід  до  дослідження  сутності  
держави,  її  типологізації  слугує  філософсько-правовим  підґрунтям  
всебічного  з'ясування  основ  державної  влади,  обґрунтування  її  функцій.  
Вивчення  думок,  філософських,  філософсько-правових  висновків  сутності  
держави,  яку  пропонує  Б.  Кістяківський  крізь  призму  різнобічних  
досліджень  вчених,  має  потрібну  сучасну  інтерпретацію.  Відкриваються  
широкі можливості глибшого осмислення потреб розроблення теоретичних  
конструкцій держави, визначення її завдань і ролі в суспільному розвитку. 3  
  
Творчі  напрацювання  в  цьому  різних  дослідників  мають  методологічну  
основу дослідження концепції правової держави Б. Кістяківського.  
Методологія  правової  держави  у  розумінні  Б.  Кістяківського  не  
виступає  фізична  та  матеріальна  сила  у  набутті  влади.  Ці  чинники  є  
вирішальними  під  час  виникнення  екстремальних  ситуацій,  тобто  під  час  
державних  криз  і  революцій.  Адже  найважливішою  ознакою  влади  у  
правовій  державі  є  її  моральне  виправдання,  хоча  цим  не  вичерпується  
сутність влади, оскільки поняття влади є досить складним і суперечливим.   
Поняття функції держави є важливим предметом юридично-наукового  
вивчення  й  філософсько-правового  осмислення  в  контексті  звернення  до  
науково-теоретичної  спадщини  Б.  Кістяківського.  Вчений  наголошує,  що  
кожна  гілка  влади  наділена  тільки  тими  функціями,  що  мають  
реалізовуватися  автономно  (окремо),  щоб  держава  не  стала  жертвою  
узурпації  чи  абсолютизації  влади.  В  цьому  полягає  сутність  державних  
функцій як єдність, цілісність і неподільність державної влади.  
Філософсько-правові  відносини  або  розуміння  правової  держави  
випливають  із  звичаєвого  права,  як  зовнішнього  виразника  природного  
права.  Санкціоновані  державою  правові  звичаї  мають  значну  силу  у  
правовому  регулюванні  правовою  державою.  Ці  два  види  відносин  
формують  три  види  влади:  батьківської,  договірної,  публічно-правової.  
Правомірне  використання  батьківської  влади  (до  певного  віку)  формує  
чотири чинники виховного процесу: фізичне, розумове, моральне, правове  
виховання.   
Діалектичне  розуміння  правової  держави  полягає  в  конотації  
народного представництва як необхідного чинника активного суспільного  
розвитку.  Народне  представництво  у  правовій  державі  має  різні  ступені  
діалектичного  шляху,  взаємозв’язки  і  суперечності,  оскільки  йдеться  про  
громадський  або  народний  характер  правильного  й  нормального  
виконання державних функцій. У діалектичній логіці про правову державу  
містяться  найзагальніші  закони  розвитку,  які  випливають  з  боротьби 4  
  
протилежностей  і  закінчуються  встановленням  зв’язку  між  ними.  Тобто,  
щоб  вибудувати  цілісне  вчення  про  правову  державу,  Б. Кістяківський  
пропонує  брати  до  уваги  різні  варіанти,  наведені  дослідниками  (навіть  
альтернативні),  і  долати  ці  суперечності  завдяки  логіці,  умовиводам  про  
можливі  проекти  державної  влади,  вдаючись  іноді  до  математичних  
антиномій.  
Публічно-правові (теоретичні) відносини у правовій державі формують  
владу,  органи  влади.  У  формах  її  організації  має  відображатися  
багатогранна суспільно-політична і правова сутність поняття "влада", адже,  
за  Б.  Кістяківським,  саме  вона  є  основною  ознакою  держави.  Публічно- 
правові форми влади виявляються у державному управлінні, що є процесом  
реалізації державної влади, її зовнішнім, матеріалізованим вираженням.  
Метафізичне  публічно-  і  природно-правове  розуміння  організації  
влади у правовій державі міститься не в матеріальному забезпеченні членів  
суспільства,  а  в  духовному,  яке  повинно  слугувати  обов’язковою  і  
першочерговою  нематеріальною  субстанцією.  Адже  ведучим  елементом  
правової  держави  є  духовна  культура,  яка,  своєю  чергою,  творить  
матеріальну  культуру.  Людина  як  духовна  істота  спрямована  до  
трансцендентного,  її  творче  ставлення  до  своєї  мислительної  та  
екзистенційної  діяльності  актуалізує  виконання  завдань  у  формуванні  та  
функціонуванні  правової  держави,  яка  характеризується  публічно-  і  
природно-правовими формами організації влади. Це стосується і держави,  
і  функціонування  справжнього  громадянського  суспільства.  Тільки  
держава володіє всією повнотою влади і має у своєму розпорядженні всі її  
форми,  однак  у  правовій  державі  ця  своєрідна  монополія  набуває  
специфічних  особливостей.  Вони  полягають  в  тому,  що  держава  делегує  
(децентралізує)  частину  владних  повноважень  різним  соціальним  
організаціям, якими турбується громадянське суспільство.  
Філософсько-правовий  зміст  функціонування  правової  держави  
полягає  в  багатоаспектних  і  різнопланових  функціях  та  завданнях  щодо 5  
  
організації  народу  для  досягнення  цінного  суспільного  блага.  Звернення  
Б. Кістяківського  до  проблематики  функцій  держави  зумовлене  
насамперед тим, що він прагнув аргументовано й послідовно викласти своє  
ставлення  до  теорії  розподілу  влад,  її  інтерпретації  зарубіжними  і  
вітчизняними  ученими.  Застосування  функціонального  підходу  до  
інтерпретації  влади,  яка,  за  концепцією  Б. Кістяківського,  повинна  
сприйматися  як  єдина,  цілісна  і  неподільна,  дає  підстави  для  
філософського  осмислення  її  у  трьох  функціональних  вимірах.  
Акцентуючи  на  доцільності  врахування  специфіки  реалізації  функцій  
держави  залежно  від  владних  повноважень  окремих  органів  державної  
влади, український державознавець переконливо й аргументовано доводив,  
що  розподіл  між  ними  функціональних  обов’язків  відповідно  до  різних  
функцій  держави  аж  ніяк  не  суперечить  єдності  державної  влади,  що,  
звичайно,  є  гарантією  ефективного  виконання  самою  державою  своїх  
функцій.  
У  правовій  державі  високе  місце  займає  філософія  моралі,  яка  
зумовлюється  онтологічними  потребами  і  є  природним  творенням  
правового  суспільства.  Щоб  створити  правове  суспільство,  потрібно  
виховати  спочатку  правову  особистість.  Для  цього  слід  враховувати,  що  
правові  ідеї  у  свідомості  кожного  народу  отримують  своєрідне  
забарвлення і власний відтінок. Саме такі моральні положення потребують  
докорінних  реформаторських  трансформацій.  Значною  мірою  такі  
трансформаційні  перетворення  повинні  стосуватися  взаємовідносин  
держави й особи (індивіда), з природи яких випливає захист і гарантування  
прав  людини  та  громадянина.  Для  цього  потрібно  сумлінно  вивчити  
відповідні  концепції  прав  людини,  переосмислити  їх  у  контексті  
конкретних  соціальних  економічних  та  політичних  умов,  а  потім  
звернутися  до  практичних  аспектів  визначення,  становлення  та  гарантії  
прав  самовизначення  індивіда,  вважаючи  недостатнім  декларування 6  
  
принципів  індивідуальних  та  соціальних  свобод,  нехтуючих  моральні  
зобов’язання.  
Антропологічний  вимір  правового  порядку  в  державі  ґрунтується  на  
природній технології соціального життя, а не тільки виражений у правових  
нормах.  Вважаючи  право  соціальним  явищем,  людство  розглядає  його  як  
єдину  ефективну  систему,  що  дисциплінує  суспільство,  впорядковує  і  
регулює  відносини  між  його  членами,  тому  право  виступає  як  своєрідна  
технологія  соціального  життя,  покликана  впорядковувати  його  і  втілити  в  
соціальному світі ідеали належного.  
Існують  взаємовпливи  держави  і  права,  у  яких  право  перебудовує  
державу і перетворює її на правове явище або витвір права. Однак роль права  
у  процесах державотворення  не  варто перебільшувати,  щоб  не ідеалізувати  
його.  Право  може  стати  соціально-економічною  основою  держави,  але  без  
високого  духовно-морального  клімату  в  суспільстві  правову  державу  
створити  неможливо.  Правова  держава  як  організація  народу  за  своєю  
природою  покликана  будувати  свої  відносини,  зокрема  міждержавні,  на  
морально-правових  основах,  на  засадах  ціннісних  норм  конституційного  і  
міжнародного права, міжнародних мирних договорів.  
Реалізація  філософії  правового  аспекту  взаємовідносин  індивіда  й  
держави  у  принципи  єдності  прав  та  обов’язків  основана  на  відсутності  
протиріч  між  суспільними  й  особистими  інтересами.  Такий  консенсус  
можливий тільки в демократичному суспільстві, найширший спектр аспектів  
буття  і  життєдіяльності  якого  забезпечується  належно  сформованим  
правовим  порядком.  Правопорядок,  який  існує  в  житті,  переважно  не  
збігається  з  правопорядком,  вираженим  у  правових  нормах.  Тому  основну  
увагу  потрібно  приділяти  вивченню  першого,  досліджуючи  право  як  
соціальне  явище.  Це  дає  підставу  розглядати  його  як  єдину  ефективну  
систему, що дисциплінує суспільство, впорядковує і регулює взаємини між  
його  членами,  тому  право  виступає  як  своєрідна  технологія  соціального  
життя,  покликана  впорядкувати  його  і  втілити  в  соціальному  світі  ідеали   
належного.  Для  цього  потрібно  заглибитися  в  антропологічні  виміри  
правопорядку, що залежать від сукупності індивідуальних духовних якостей  
кожного члена суспільства.  | 
             
            
                 | 
             
                            
                | Зміст: | 
                
                    [натисніть, щоб розгорнути]
                     ВСТУП …………………………………………………………………………..16  
РОЗДІЛ 1 ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ПІДҐРУНТЯ  
ДЕРЖАВОЗНАВЧОЇ ТЕОРІЇ Б. КІСТЯКІВСЬКОГО  ............................... 23  
1.1 Плюралістична інтерпретація сутності держави:   
огляд філософсько-правових підходів ........................................................... 23  
1.2 Методологія феномена державної влади  ................................................ 37  
1.3 Філософське осмислення функцій держави  ........................................... 47  
Висновки до розділу 1  ..................................................................................... 73  
РОЗДІЛ 2 ІДЕЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ   
У ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІЙ СПАДЩИНІ Б. КІСТЯКІВСЬКОГО  ....... 77  
2.1 Філософські детермінанти правової держави  ........................................ 77  
2.2 Філософський зміст функціонування правової держави  ...................... 96  
2.3 Публічно- і природно-правові форми організації влади …………….111  
Висновки до розділу 2  ................................................................................... 131  
РОЗДІЛ 3 ЛЮДИНА І ПРАВО У ФІЛОСОФСЬКІЙ КОНЦЕПЦІЇ  
ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ Б. КІСТЯКІВСЬКОГО ......................................... 134  
3.1 Філософія правової особистості  ............................................................ 134  
3.2 Права людини у контексті взаємовідносин індивіда і держави  ......... 156  
3.3 Антропологічні виміри правопорядку  .................................................. 176  
Висновки до розділу 3  ................................................................................... 192  
ВИСНОВКИ  ...................................................................................................... 195  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  ..................................................... 200  
  
                 | 
             
            
                 | 
             
                         
     |